У х в а л а

іменем україни

25 листопада 2015 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Кафідової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_4 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві - Городньої Ганни Юріївни, заінтересовані особи: ОСОБА_6, відділ Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 08 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві - Городньої Ганни Юріївни, в якій просив визнати протиправними її дії щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині звернення стягнення на автомобіль марки Toyota Avensis, державний номерний знак НОМЕР_1, винесену у рамках виконавчого провадження від 20 травня 2014 року № 40136231, скасувати постанову про розшук майна боржника, зобов'язати відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві повернути йому автомобіль марки Toyota Avensis, державний номерний знак НОМЕР_1.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що при накладенні арешту на майно боржника та заборони на його відчуження, а також оголошення в розшук майна боржника, державним виконавцем було порушено вимоги ст. ст. 24 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_127/ed_2014_10_30/pravo1/T031255.html?pravo=1>, 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_131/ed_2014_10_30/pravo1/T031255.html?pravo=1>, а також ч. 5 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_820313/ed_2015_04_05/pravo1/T990606.html?pravo=1>. Враховуючи викладене, просив позов задовольнити.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2015 року у задоволені скарги відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 08 липня 2015 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 відхилено, ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та постановити нову ухвалу про задоволення скарги.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволені скарги, суд першої інстанції з висновками якого погодився і апеляційний суд, правильно виходив з того, що при винесені постанови про арешт майна божника та оголошення заборони на його відчуження, а також постанови про оголошення у розшук майна боржника, державний виконавець діяла в межах наданих їй повноважень та відповідно до покладених на неї обов'язків з метою забезпечення реального виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» боргу у розмірі 292 832 грн 47 коп.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 відхилити.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 08 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.С. Висоцька

О.В. Кафідова

І.М. Фаловська