№ 2-64/09
РІШЕННЯ
Іменем України
30 березня 2009 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Дацюк О.І.
при секретарі Таран Т.В.
за участі позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Запорізької міської ради, Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради, Військової частини А 1978, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 3», Відділ опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, про визнання права проживання, визнання незаконними рішення, наказу, розпорядження, ордеру, виселення, вселення та зобов'язання зареєструвати за місцем проживання,—
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, неодноразово зміненим в ході розгляду справи, в якому вказав, що з липня 2000 року проходив військову службу у ВЧ А-1978, а з вересня 2000 року за рішенням командира військової частини заселився у кімнату площею 12,3 кв. м. двокімнатної квартири АДРЕСА_1, де і мешкав до вересня 2007 року. У червні 2007 року рішенням житлової комісії ВЧ А-1978 позивачеві було надано кімнату у квартирі АДРЕСА_2. 01.10.2007 року на підставі постанови суду ОСОБА_1 було виселено з кімнати в квартирі № 27, а оселитися у квартирі № 23 він не зміг, оскільки її було надано родині ОСОБА_7 рішенням від 02.11.2007 року. Вважаючи рішення ВЧ А 1978 щодо надання родині ОСОБА_7 кімнати у кв. № 23 незаконним, як видане на вже розподілену кімнату, просить визнати недійсним та скасувати рішення В/Ч А-1978 від 02.11.2007 року про надання кімнати у квартирі № 23 ОСОБА_3; визнати частково недійсним та скасувати наказ командира військової частини від 07.04.2008 року, розпорядження голови Шевченківської райадміністрації від 21.04.2008 року в частині виділення ОСОБА_3 спірної кімнати та видачі ордеру, визнати недійсним ордер від 15.05.2008 року та виселити з зазначеної кімнати відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, визнати за ОСОБА_1 право на проживання та вселити його у кімнату квартири № 23, зобов’язавши ВГІРФЛ Шевченківського РВ зареєструвати позивача у вказаній кімнаті.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсягу. Позивач підтвердив обставини, зазначені в позові.
Представник відповідача ВЧ А-1978 в судовому засіданні проти позову заперечував повністю, по суті пояснив, що ОСОБА_1 було надано кімнату в квартирі АДРЕСА_3, але за постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя право користування вказаною квартирою набув ОСОБА_8 Після звільнення ОСОБА_1 залишився у черзі на отримання житла. Оскільки кімната у квартирі № 23 ОСОБА_9 не розподілялася, начальником військової частини, який є єдиною особою, повноважною вирішувати питання розподілу житла, будь-яких рішень з цього приводу не приймалося, просив відмовити у позові у повному обсягу.
Представник відповідача ОСОБА_10 райадміністрації Запорізької міської ради проти позову заперечувала повністю, пояснила, що розпорядження від 21.04.2008 року про затвердження списку військовослужбовців, яким надається житлова площа у будинку № 35 по вул. Криворізькій у м. Запоріжжя винесено відповідно до відповідного клопотання начальника Запорізького гарнізону. На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_3 та його родині виданий ордер на одну кімнату у квартирі № 23. Оскільки, розпорядження винесено та ордер виданий в порядку, визначеному чинним законодавством, просила у позові відмовити у повному обсягу.
Відповідач — Запорізька міська рада — представника у судове засідання не направили. Як вбачається з письмових пояснень, проти позову заперечують у повному обсягу, посилаючись, що службова житлова площа була надана ОСОБА_3 у належному порядку та був оформлений ордер, відомостей про надання спірної кімнати ОСОБА_1 немає.
Відповідач ОСОБА_3, який також діяв в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, та як представник ОСОБА_6, у судовому засіданні проти позову заперечував повністю. Пояснив, що кімнату у квартирі АДРЕСА_4 отримав як військовослужбовець на підставі ордеру та постійно там мешкає разом із родиною.
Третя особа КП «ВРЕЖО № 3» у судове засідання представника не направили, звернулися з заявою про розгляд справи без їх участі.
Треті особи без самостійних вимог: Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ та Відділ опіки та піклування Шевченківської райадміністрації Запорізької міської ради у судове засідання представників не направили, про місце та час розгляджу справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є поштові повідомлення про отримання судових повісток.
В ході дослідження обставин справи судом встановлено наступне.
Право власності на будинок № 35 по вул. Криворізькій у м. Запоріжжя зареєстроване та Територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради відповідно до листа ЗМБТІ № 1716 від 09.02.2009 року (а.с. 183).
Рішенням Виконкому Запорізької міської ради № 74/1 від 28.02.2008 року (а.с. 144) квартири у будинку № 35 по вул. Криворізькій у м. Запоріжжя, зокрема квартиру № 23, включено до числа службової житлової площі Запорізького гарнізону.
Згідно п. 25 наказу командира військової частини А-1978 № 234 від 07.04.2008 року (а.с. 234-151) кімнату площею 12,3 кв.м. у двокімнатній квартирі АДРЕСА_5 надано ОСОБА_3 на родину з трьох осіб.
За клопотанням начальника Запорізького гарнізону та начальника КЕВ м. Запоріжжя розпорядженням Шевченківської райадміністрації Запорізької міської ради № 746р від 21.04.2008 року (а.с. 141) затверджений перелік військовослужбовців військової частини А1978, яким надається службова житлова площа в будинку № 35 по вул. Криворізькій у м. Запоріжжя. Зокрема, згідно додатку до цього розпорядження (а.с. 152, 159) кімната площею 12,3 кв.м. у двокімнатній квартирі АДРЕСА_2 надана ОСОБА_3 з родиною: ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Витяг з протоколу № 8 засідання житлової комісії ВЧ А1978 від 05.06.2007 року (а.с. 25), згідно з яким кімната у квартирі № 23 оформлена на ОСОБА_1, на думку суду, права позивачу на проживання у кімнаті не надає, зважаючи на відсутність відповідних повноважень у житлової комісії щодо надання службових житлових приміщень.
Оцінюючи укладені між КП «ВРЕЖО № 3» та ОСОБА_1 договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій та про надання послуг з централізованого опалення, холодної води для підігріву, підігріву та водовідведення (а.с. 20-24), в яких в якості місця проживання позивача вказана квартира № 23, суд не приймає їх до уваги, оскільки, по-перше, як пояснив позивач фактично він у квартирі № 23 ніколи не мешкав, по-друге, такі договори не є підставою для визнання за особою права користуватися житловим приміщенням.
Допитана з цього приводу свідок ОСОБА_11 (начальник ЖЕД № 15 КП «ВРЕЖО № 3») пояснила, що вказані договори укладалися відповідно до листів начальника військової частини, що надсилалися у 2007 році, ордери чи рішення про надання житлових приміщень при цьому не надавалися.
Як пояснив представник ВЧ А1978 у судовому засіданні, ОСОБА_1 виділялася кімната у квартирі АДРЕСА_6, що також підтверджується заявою ОСОБА_1 від 06.09.2000 року (а.с. 11) про надання йому такої кімнати.
Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.02.2007 року (а.с. 82) встановлений факт постійного (з 22.07.2002 року) проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 А постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08.08.2007 року (а.с. 80-81) за ОСОБА_8 визнано право на отримання ордеру на постійне проживання його та членів його родини за адресою: м. Запоріжжя, вул. Криворізька, 35/23. Зазначені рішення суду позивачем ОСОБА_1 не оскаржувалися.
При вирішенні спору суд виходить з такого.
Пункт 12 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого Постановою КМ України від 03.08.2006, № 1081, вказує, що службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям згідно з рішенням командира військової частини, яке погоджується з квартирно-експлуатаційним органом, за місцем проходження ними військової служби.
На підставі рішення про надання службового житлового приміщення виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради видає спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.
Аналогічний порядок надання службових житлових приміщень визначений ст. ст. 118, 121, 122 ЖК України, а також Інструкцією про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженою наказом Міністра оборони України від 6 жовтня 2006 року № 577.
Статтями 10,60 ЦПК України обов’язок доведення обставин, на які посилаються особи в обґрунтування своїх доводів чи заперечень, покладений на сторони.
Зважаючи, що позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували виділення йому у встановленому порядку кімнати у квартирі № 23, зокрема ордеру на службове житлове приміщення, який відповідно до ст. 122 ЖК України є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 права на проживання у даному житловому приміщенні не набув, отже, і не може бути у нього вселений.
Оскільки, спірну кімнату було надано ОСОБА_3 з родиною у порядку, визначеному чинним законодавством, як про те свідчать матеріали справи, відповідач отримав ордер, суд не вбачає підстав для визнання наказу командира військової частини, розпорядження Шевченківської райадміністрації, ордеру недійсними та їх скасування, а також виселення родини ОСОБА_3 з займаного ними жилого приміщення, а отже і для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 57-60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
1. У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Запорізької міської ради, Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради, Військової частини А 1978, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 3», Відділ опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, про визнання права проживання, визнання незаконними рішення, наказу, розпорядження, ордеру, виселення, вселення та зобов'язання здійснити реєстрацію за місцем проживання відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження або апеляційну скаргу не було подано.
3. Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів після його проголошення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги без заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з моменту проголошення рішення через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.
Суддя О.І. Дацюк