Справа № 2-771/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2009 року Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі: головуючого – судді Якименко М.М.

при секретарі – Станіславській І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Міністрерства юстиції України, Головного управління Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про відшкодування вартості викраденого майна та відшкодування витрат на встановлення охоронної сигналізації та її користування, суд, –

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ленінського районного райсуду м. Вінниці знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Міністрерства юстиції України, Головного управління Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про відшкодування вартості викраденого майна та відшкодування витрат на встановлення охоронної сигналізації та її користування.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що він працює суддею Апеляційного суду Вінницької області. В ніч з 10.04.2004 року на 11.04.2004 року невідомі йому особи,пошкодження замків на вхідних дверях проникли в його квартиру АДРЕСА_1 і скоїли крадіжку належного його сім»ї майна.

Вироком Ленінського райсуду м. Вінниці від 23.12.2004 року за скоєння вказаної крадіжки засуджено ОСОБА_2 до 10 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві власноті майна.Задоволено позов ОСОБА_1- стягнуто з засудженог на користь позивача 12750 гривень матеріальної шкоди. Вирок суду набув законної сили, але до теперішнього часу матеріальна шкода ОСОБА_1 не відшкодована, оскільки засуджений ОСОБА_2 є неплатоспроможним.

Скоєний відносно позивача злочин , ОСОБА_1 безпосередньо пов»язує з виконанням своїх професійних обов»язків судді. Дана обставина підтверджується матеріалами кримінальної справи, з якої вбачається, що злочинці перед скоєнням злочину на протязі місяця слідкували за ним та членами його сім»ї , двічі робили спроби проникнути в його квартиру, про що він повідомляв працівників міліції.

В результаті крадіжки позивач зазнав матеріальної шкоди в сумі 15805 гривень, що є вартістю ювелірних виробів станом на жовтень 2006 року.

Відповідно до ч.1 ст.42 та ч.4,5 ст.45 ЗУ « Про статус суддів» шкода, яку зазнав позивач, повинна бути відшкодована йому державою з державного бюджету в повному розмірі.

Крім того, позивач вказує, що відповідно до вимог ст.1177 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи в наслідок злочину, відшодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.

Відповідно до ч.8 ст. 44 ЗУ « Про статус суддів» , позивач, як суддя має право на безплатне встановленя квартиної охоронної сигналізації і користуватись нею за рахунок державного бюджету.

Після скоєєня крадіжки ОСОБА_1 19.04.2004 року уклав договір № 3530 з Вінницьким представництвом Державного ЗАТ « Охорона-Комплекс» про монтаж та встановлення в кавртирі, в якій проживає його сім»я охоронної сигналізації. На придбання сигналізації ОСОБА_1 витратив 2060 гивень, а за охорону майна – 1155 гривень. В зв»язку з тим, що затрачені особисті кошти позивачу не були повернуті, він вимушений звернутися до суду з даним позовом.

В судове засідання позивач не з»явився, надав суду письмову заяву, де зазначив, що позовні вимоги він підтримує і просить розгляути справу у його відсутність.

Представник Міністерства юстиції України в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що чинним законодавством України на Міністерство юстиції Українине не покладено жодних повноважень щодо організації та здійснення особливих заходів державного захисту суддів та членів їх сімей, а також відшкодування завданих їх майну збитків чи оплати за встановлення та користування охоронною сигналізацією.Крім того, відповідно до ЗУ « Про судоустрій України» суди загальної юрисдикції із системи МЮУ були виділені та створена Державна судова адміністрація, на яку покладено обов»язок щодо матеріального та соціального забезпечення суддів.

Інші відповідачі в судове засідання не з»явились, належним чином були повідомлені, про причини своєї неявки суд не повідомили. Суд вирішив розглянути справу у їх відсутність.

Суд, заслухавши пояснення представника Міністерства юстиції України, дослідивши матеріали справи, прийшов наступного висновку.

Позивач ОСОБА_1 працює на посаді судді Апеляційного суду Віницької області.

В ніч з 10.04.2004 року на 11.04.2004 року в квартирі позивача під АДРЕСА_1 була скоєна крадіжка належного йому та його сім»ї майна.

Вироком Ленінського райсуду м. Вінниці від 23.12.2004 року, який набув законної сили 21.01.2005 року, у скоєнні даної крадіжки було визнано винним ОСОБА_2 та стягнуто з останнього на користь ОСОБА_1 12750 гривень вартості викрадеоного майна.

На даний час шкода ОСОБА_2 позивачу не відшкодована.

Ст. 42 та ст.45 ЗУ « Про статус суддів» передбачено, що судді та члени їх сімей та їх майно перебувають під особливим захистом держави, а збитки , заподіяні знищенням або пошкодженням майна судді чи членам його сім»ї і близьким родичам у зв»язку з виконанням відповідно до закону суддею службових обов»язків, відшкодовуються державою в повному розмірі. Виплата відповідних сум проводиться за рахунок державного бюджету.

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_2 та інші особи протягом 2003-2004 років неодноразово скоювали крадіжки у фізичних та юридичнрих осіб з корисливих мотивів.

У вироку суду немає посилань, що крадіжка у ОСОБА_1 була безпосередньо пов»язана з виконанням своїх обов»язків судді.

Ст.1177 ЦК України передбачено, що майнова шкода , завдана майну фізичної особи внаслідок злочину , відшкодовується державою , якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.

Умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої мйну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюється законом.

У відповіді на запит суду , отрманої від Бердичівської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській оласті (№70), зазанчено , що із засудженого ОСОБА_2 проводились утримання у сумі 30,00 гривень (дострокове погашання) та утримання із заробітної плати , згідно довідки № 5 від 12.03.2009 року 14,85 гривень. До даної відповіді було додано довідку про нарахування заробітної плати засудженого ОСОБА_2.з січня 2008 року по лютий 2009 року.

З даних документів вбачається, що засуджений ОСОБА_2 не є неплатоспроможним, як зазначає позивач в своєму позові.

А відтак суд приходить до висновку, що в частині відшкодування майнової шкоди на користь позивача в сумі 15805 гривень слід відмовити, в зв»язку з безпідставністю та необгрунтованістю.

Ч.8 ст. 44 ЗУ « Про статус суддів» , суддя має право на безоплатне встановлення квартирної охоронної сигналізації і користуватись нею за рахунок державного бюджету.

Згідно наданих позивачем документів, вбачається. що 19.04.2004 року він уклав договір з Вінницьким представництвом Державного ЗАТ « Охорона- Комплекс» на встановлення охоронної квартирної сигналізації. За встановлення якої ОСОБА_1 сплатив 2060 гривень, а за охорону майна , що знаходиться в його квартирі 1555 гривень, що підтверджується відповідними документами.

Згідно отриманого листа Голови Апеляційного суду Вінницької області вбачається, що ОСОБА_1 звертався до адміністрації Апеляційного суду Вінницької області з приводу повернення понесених особисто витрат на встановлення та експлуатацію охоронної сигналізації, однак йому в цьому було відмовлено , в зв»язку з відсутністю коштів на фінансування зазначених вище витрат.

Виходячи з вищевикладеного , суд приходить до висовку про огрунтованість та підставність позовних вимог , а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8,42,45 ЗУ « Про статус суддів», ст.1177 ЦК України, ст.ст.15,30,60,88,208,209,212-215,218 ЦПК України,суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства фінансів України шляхом списання коштів з Головного управління Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 3215 гривень витрат , понесених ним на встановлення , обладнання охоронної сигналізації та користування нею.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом десяти днів з дня його проголошення не була подана заява про апеляційне оскарження та не подана апеляційна скарга протягом двадцяти днів після надходження заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: