Справа № 2-561/2009р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

28 квітня 2009 року                                                              Хустський районний суд

                                                                                                Закарпатської області

            в складі:  головуючого:       Джуга С.Д.

при секретарі:       Форкош Д.З.

      з участю позивача:              ОСОБА_1

            представника позивача:              ОСОБА_2

                                              представників відповідача:              ОСОБА_3, ОСОБА_4              

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Драгівської дитячої школи мистецтв про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, –  

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Драгівської дитячої школи  мистецтв про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Позов позивачкою мотивовано тим, що вона з 02.09.2002 року працювала викладачем по класу скрипки Драгівської дитячої школи мистецтв. При наявності спеціального стажу роботи, в листопаді 2008 року вона вирішила вийти на пенсію за вислугою років. Однак, пенсія на пільгових умовах їй призначена не була. Директору школи вона подала заяву про поновлення її на роботі, однак на роботі її не поновлено. Вважає, що адміністрація школи не мала права її звільняти з роботи поки їй не була призначена пенсія. На протязі грудня 2008 року та січня 2009 року вона зверталася до директора школи, відділу культури Хустської райдержадміністрації для поновлення її на роботі, а тому вважає, що нею пропущений строк для звернення до суду з поважних причин. Оскільки з роботи її звільнено незаконно, відповідач зобов’язаний сплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, її представник ОСОБА_2, поданий позов підтримали, просять поновити пропущений строк для звернення до суду та задовольнити позов.

Представники відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 позов не визнали, подали письмові заперечення в яких посилаються на те, що 27 листопада 2008 року позивачкою на ім’я директора школи подана заява про видачу їй необхідних документів для виходу на пенсію за вислугу років. Цього ж дня, у присутності викладачів школи ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інших, було ознайомлено ОСОБА_1 з постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 з відповідними змінами відповідно до якої вона не може вийти на пенсію за вислугою років, а тому директором школи було відмовлено у підписанні заяви ОСОБА_1 02 грудня 2008 року ОСОБА_1В знову пише заяву про звільнення її з посади викладача в зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років, усно мотивуючи, що вона не хоче більше працювати, директор не має права заставити її силою ходити на роботу і не видати їй документи, якщо вона хоче звільнитися. Наполегливо вимагаючи від директора школи резолюцію про звільнення, ОСОБА_1 поводила себе грубо, ображала її в присутності викладачів школи за те, що директор не видає їй трудову книжку та подання на пенсію. Тому, згідно повторної заяви від 02.12.2008 року директором була написана резолюція на заяві на задоволення її прохання про звільнення з посади у зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років. Цього ж дня ОСОБА_1 видано трудову книжку, подання на пенсію та копію наказу про звільнення з яким вона ознайомилася та розписалася, після чого ОСОБА_1 залишила школу. Через два місяці 16.01.2009 року ОСОБА_1 звернулася до директора школи з проханням поновити її на роботі, однак посада, з якої ОСОБА_1 звільнена, була зайнята і на цю посаду прийнятий інший викладач. Адміністрація школи не змушувала ОСОБА_1 звільнятися з роботи, звільненням не порушено трудові права ОСОБА_1, ОСОБА_1 звільнено на її вимогу. Крім того, ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду, нею не зазначені поважні причини пропущення строку для звернення до суду. В задоволенні позову просять відмовити.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що ОСОБА_7 говорила, що хоче звільнитися з роботи в зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років, директор школи роз’яснював ОСОБА_1, що вона не має права виходити на пенсію за вислугою років. Однак ОСОБА_1 ображала директора школи нецензурними словами. Вона була присутня при написанні ОСОБА_1 заяви 02.12.2008 року, вона вимагала звільнення і видачі на руки документів для оформлення пенсії за вислугу років.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що 27.11.2008 року він був присутній коли ОСОБА_1 просила від директора школи видати їй документи для виходу на пенсію за вислугою років. ОСОБА_1 директор школи роз’яснював, що вона не має права виходу на пенсію за вислугою років. Через декілька днів ОСОБА_1 знову приходила і вимагала дані документи.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що директором школи ОСОБА_3 роз’яснювалось ОСОБА_1, що вона не має права виходу на пенсію за вислугою років. 02.12.2008 року при написанні ОСОБА_1 заяви на звільнення, директор школи просив не писати її, а працювати. Після звільнення позивачки вона більше її не бачила. Підтверджує акт від 27.11.2008 року.

Свідок ОСОБА_10І, суду пояснила, що директор школи говорила їй, що ОСОБА_1 хоче звільнитися з роботи і просила її шукали заміну ОСОБА_1 Вона зверталася до одного викладача з школи мистецтв в м. Хуст, але той відмовився. Інші обставини справи їй не відомі, так як вона знаходилася на лікарняному.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка з 02.09.2002 року працювала викладачем по класу скрипки Драгівської дитячої школи мистецтв.

Наказом по Драгівській ДШМ № 8-к від 02.12.2008 року позивачку ОСОБА_1 звільнено з посади викладача у зв’язку з виходом на пенсію за вислугу років.  З матеріалів справи вбачається, що даний наказ відповідачем винесено на підставі заяви позивачки ОСОБА_1 від 02.12.2008 року, в якій вона просить звільнити її з посади викладача в зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років.

Позивачка в судовому засіданні не заперечила і підтвердила, що заяву про звільнення з роботи від 02.12.2008 року вона написала власноручно, наполягала на своєму звільненні та видачі відповідних документів для виходу на пенсію за вислугою років. Тобто, волевиявлення позивачки було направлено на припинення трудових відносин з відповідачем. Той факт, що позивачка була звільнена за своєю ж ініціативою свідчить і наступна поведінка позивачки: 02.12.2008 року позивачка, подавши заяву на звільнення, зобов’язана була відпрацювати даний день, однак роботу залишила і не намагалася відновити трудові стосунки. У випадку, якщо б позивачка подала заяву про звільнення з роботи через будь-який вплив на неї, вона могла відкликати подану заяву про звільнення, однак свою заяву про звільнення у встановлений законом строк вона не відкликала. В судовому засіданні встановлено, що позивачка з усною вимогою про поновлення її на роботі звернулася до відповідача 16.01.2009 року, 21.01.2009 року надіслала відповідачу письмову заяву про поновлення її на роботі, тобто після спливу встановленого законом строку для відкликання заяви про звільнення.

З наказу від 02.12.2008 року № 9-к вбачається, що на посаду викладача по класу скрипки в Драгівську ДШМ, з якої була звільнена позивачка ОСОБА_1, з 02.12.2008 року прийнята інша особа – ОСОБА_11, яка з цього часу працює на цій посаді.

В позовній заяві, в ході судового розгляду справи позивачкою ОСОБА_1 не наведено і в судовому засіданні не встановлено, що відповідачем звільнення її проведено незаконно; не зазначено і не доведено в чому полягає незаконність звільнення, які конкретно вимоги трудового законодавства порушено при звільненні позивачки і які конкретно порушені її трудові права, передбачені трудовим законодавством. Поясненнями самої позивачки в судовому засіданні, дослідженими матеріалами по справі стверджено, що трудові відносини з відповідачем, позивачка припинила за власним волевиявленням і за власним переконанням, будь-яких неправомірних дій, направлених на припинення трудових відносин з позивачкою і порушення трудових прав позивачки, адміністрацією школи не вчинено.

З врахуванням наведеного, необґрунтованим і безпідставним є посилання позивачки, що з роботи вона звільнена незаконно.

Крім того, відповідно до ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення.

Поясненнями позивачки в судовому засіданні, оглянутим наказом про звільнення № 8-к від 02.12.2008 року стверджено, що наказ про своє звільнення позивачка отримала 02.12.2008 року, в суд позивачка звернулася 02.02.2009 рок, тобто після спливу встановленого законом строку.

Поважних причин пропуску строку для звернення до суду, позивачкою не зазначено і в судовому засіданні не доведено. Пропущення позивачкою строку звернення до суду є також підставою для відмови у позові.

За таких обставин поданий позов не підлягає до задоволення.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215, 218  ЦПК України,  ст.ст. 232, 233 КЗпП України суд,–

Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Драгівської дитячої школи мистецтв про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу – відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Закарпатської області.

Головуючий:                                   підпис

З оригіналом вірно:

    Суддя Хустського

       районного суду:                               ОСОБА_12