АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-430-Ф/08 Головуючий суду першої інстанції Авраміді Т.С.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Мудрова В.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 квітня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого, судді Ломанової Л.О.,
суддів Притуленко О.В., Мудрової В.В.
при секретарі Алієвій Е.Е..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, оплату лікарняного, відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1та Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим на рішення Совєтського районного суду АР Крим від 13 квітня 2005 року.
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом до Феодосійської МДПІ АР Крим про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, оплату лікарняного. відшкодування моральної шкоди.
Вимоги позову мотивував тим, що 19 жовтня 2004 року він був звільнений з посади головного державного податкового ревізора - інспектора. Між тим, при звільненні трудова книжка йому видана не була та з ним не був проведений повний розрахунок з заробітної плати.
Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки в сумі 3692. 92 грн. та провести з ним остаточний розрахунок та виплатити йому матеріальне забезпечення в розмірі 191, 22 грн., відшкодувати моральну шкоду в сумі 2500 грн. та судові витрати в розмірі 25 грн.
Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 13 квітня 2005 року позов ОСОБА_1. був задоволений частково - стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в сумі 2857, 60 грн. та в рахунок відшкодування матеріального забезпечення у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю 191,64 грн. При цьому зазначено, що при виплаті грошових сум відповідачу слід провести утримання податків та обов'язкових платежів. В решті частини позову відмовлено.
На вказане судове рішення ОСОБА_1. та Феодосійська МДПІ подали апеляційні скарги.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1. ставиться питання про скасування рішення суду у частині відмови позовної вимоги про стягнення моральної шкоди з ухваленням нового в цій частині - про задоволення позову, посилаючись на те, що його вимоги обгрунтовані матеріалами справи.
Феодосійська МДПІ у своєї скарзі просить суд скасувати рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд.
В обгрунтування вимог скарги відповідач посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач зазначає, що його вина у затримки видачі трудової книжки відсутня. Також судом, неправильно здійсненнії розрахунок заробітної плати за період затримки трудової книжки, безпідставно вказано про обов'язок податкової інспекції щодо проведення утримання податків та обов'язкових платежів. Феодосійська МДПІ вважає, що суд ухвалив рішення без урахування вимог статті 13 Закону України «Про державну податкову службу України», статей 23, 51, 119 «Бюджетного кодексу України» та статті 37 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік».
Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 1 квітня 2008 року залучено ДПІ в Кіровському районі до участі у справі в якості правонаступника Феодосійської МДПІ.
Згідно з частиною 2 статті 37 Цивільного процесуального кодексу України усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як нони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при звільненні позивача з роботи відповідачем не виконані вимоги статей 116, 117 та частини 4 статті 235 КзПП України, відповідно до яких при звільненні працівника виплата усіх сум. що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення; у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1. звільнений з роботи наказом № 36-л від 20 жовтня 2004 року з 19 жовтня 2004 року за пунктом 1 статті 40 КзПП України - у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці (а.с. 20).
Також, у безспірному порядку встановлено, що всупереч вимогам статті 47 цього Кодексу трудова книжка відповідачем не була видана позивачу у день його звільнення, а видана тільки 27 травня 2005 року.
Суд ретельно дослідив причини невчасного отримання позивачем трудової книжки і дійшов правильного висновку про те, що затримка видачі трудової книжки відбулася з вини відповідача, а доводи Феодосійської МДПІ у спростування цих висновків є неспроможними.
Відповідно до розрахунку за період вимушеного прогулу з 20 жовтня 2004 року по 27 січня 2005 року позивачу належить розмір середньомісячного заробітку в сумі 2857. 60 грн.
Доводи апеляційної скарги Феодосійської МДПІ щодо неправильно розрахунку розміру цієї суми не можуть бути підставою, в силу статті 301 ЦПК України, для зміни рішення, оскільки відповідно до методики, вказаної відповідачем, підлягає стягненню сума у більшому розміру - 2942, 23 грн.
Однак, заслуговують на увагу доводи відповідача про те. що на нього необгрунтовано покладений обов'язок по стягненню податків та інших утримань. Згідно з абзацом 3 пункту 3 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Доводи Феодосійської МДПІ про те, що суд безпідставно не залучив до участі у справі Державне казначейство України, є необгрунтованими, оскільки у наявності трудовій спір. Феодосійська МДПІ. у даному випадку, є роботодавцем, а не особою, що представляє інтереси держави.
Висновки суду про стягнення матеріального забезпечення у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю в розмірі 191, 64 грн. є правильними, такими, що відповідають матеріалам справи та вимогам статей 4, 6, 23, 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції від 9 квітня 2004 року).
Оскільки суд дійшов висновку про те. що права позивача порушені - йому у встановлені строки не була видана трудова книжка, не виплачені усі належні до виплати суми, то відмова ОСОБА_1. в задоволенні його позовних вимог у частині стягнення з відповідача моральної шкоди є неправильним, таким, що суперечить дійсним обставинам справи та вимогам статті 237- 1 КзПП України.
Таким чином, судова колегія погоджується з доводами апеляційній скарги ОСОБА_1. про те, що він був позбавлений можливості працювати і отримувати матеріальну допомогу по безробіттю, залишився без коштів для існування, повинен був докладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення у частині відмови ОСОБА_1. в позові про стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині - про часткове задоволення позову про стягнення моральної шкоди в розмірі 400 грн. з ДПІ в Кіровському районі АР Крим, як правонаступника Феодосійської МДПІ АР Крим.
Підстав для скасування рішення суду у частині повернення зайво сплаченої суми судового збору колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Совєтського районного суду АР Крим від 13 квітня 2005 року у частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, матеріального забезпечення у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю відповідає матеріальному та процесуального праву, а підстав для скасування рішення суду в цій частині апеляційні скарги не містять.
Скарга Феодосійської МДПІ у частині зазначення щодо проведення утримання податків та обов'язкових платежів підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307. частинами 3 та 4 статті 309, статтями 313, 314 та 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1та Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити частково.
Рішення Совєтського районного суду АР Крим від 13 квітня 2005 року у частині покладення обов'язку на Феодосійську міжрайонну державну податкову інспекцію АР Крим по утриманню податків та обов'язкових платежів скасувати. Зазначити, що сума, яка підлягає стягненню за рішенням суду на користь ОСОБА_1- 3049, 24 грн. визначена без урахування податків та інших обов'язкових утримань.
Рішення суду в частині відмови ОСОБА_1 у позові про стягнення моральної шкоди скасувати. Ухвалите нове рішення в цій частині, яким стягнути з Державної податкової інспекції в Кіровському районі АР Крим, як правонаступника Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим, на користь ОСОБА_1у рахунок відшкодування моральної шкоди 400 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.