Справа № 22-ц-648 - ф/2008 Головуючий в першій інстанції суддя Буцмак Ю. Е.
суддя-доповідач Моісеєнко Т.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2008 року колегія суддів судової палаті у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
Головуючого, судді: Моісеєнко Т.І.
суддів: Іщенка В.І., Полянської В.О.
при секретарі: Долгополовій Є.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до приватного підприємця ОСОБА_2про стягнення грошових коштів за придбаний товар неналежної якості за апеляційною скаргою ОСОБА_1. на рішення Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 січня 2008 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2007 року ОСОБА_1. звернулася до суду із позовом до приватного підприємця ОСОБА_2. про стягнення 3500 гривен , яки були сплачені за товар неналежної якості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у грудні 2005 року позивачка придбала в мебельному салоні, який належить відповідачу, кутовий диван вартістю 2300 гривен і два кресла по 600 гривен кожне. За усною домовленістю між сторонами, позивачка залишила продавцю аванс у сумі 600 гривен, а решту грошей у сумі 2900 гривен вона передала відповідачу протягом тижня після доставки та зборки меблі за місцем проживання позивачці.
У порушення діючого законодавства після придбання меблі, відповідач не передав позивачці гарантійний талон та товарний чек на придбаний товар.
У серпні 2006 року на куплених меблях почав проявлятися брак, в наслідок чого вони стали непридатними для використання за призначенням, втратили товарний та зовнішній вигляд.
У позовній заяві позивачка зазначила, що покупку меблів у відповідача можуть підтвердити свідки.
Оскільки повернути гроші позивачці за браковані меблі відповідач відмовляється, вона просила суд стягнути на її користь з ОСОБА_2. 3500 гривен за товар неналежної якості та судові витрати.
У подальшому під час судового розгляду позивачка уточнила свої вимоги та просила суд стягнути на її користь з ОСОБА_2 . 3500 гривен за товар неналежної якості, витрати по сплаті судового збору у сумі 51 гривни і на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 гривен, на проведення експертизи у сумі 1220,24 гривен, на відправлення телеграми у сумі 11,16 гривен, за юридичну допомогу у сумі 3500 гривен, на паливо для поїдки до суду у сумі 53,25 гривен.
Рішенням суду від 23 січня 2008 року у задоволені позову ОСОБА_1. було відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надані належні докази, що підтверджують придбання позивачкою меблі у відповідача.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права; неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. вказує, що суд першої інстанції необгрунтовано прийняв до уваги пояснення відповідача і не прийняв до уваги пояснення позивачки та надані нею доказі.
Воробйова також вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції від 01.12.2005 року, оскільки ця редакція Закону набрала чинності пізніше, ніж виникли спірні правовідносини.
ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Згідно частини 2 статті 59, частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно пояснень ОСОБА_1., за усною домовленістю між сторонами, позивачка у грудні 2005 року придбала у відповідача м'які меблі за 3500 гривен, спочатку залишила продавцю аванс у сумі 600 гривен, а решту грошей у сумі 2700 гривен вона передала відповідачу протягом тижня після доставки та зборки меблі за місцем проживання позивачці, що має ознаки укладення між сторонами договору роздрібної купівлі-купівлі продажу з умовою про доставку товару покупцеві, на наявності якого наполягає позивачка.
Відповідно положень частини 1 статті 698 і частини 2 статті 704 Цивільного кодексу України, за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу з умовою про доставку товару покупцеві є виконаним з моменту вручення товару покупцеві, а у разі його відсутності -особі, яка пред'явила квитанцію або інший документ, що засвідчує укладення договору або оформлення доставки товару, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.
Частиною 9 статті 14 Закону України «Про захист прав споживачів» (із змінами та доповненнями станом на 11.18.2003 року) встановлено, що вимоги споживача розглядаються після пред'явлення споживачем розрахункового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійні терміни, - технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу.
Ті ж самі положення містяться в частині 11 статті 8 зазначеного Закону в редакції від 01.12.2005 року, який набрав чинності 01.01.2006 року.
Правовий аналіз вищезазначених норм законодавства вказує що, укладення договору роздрібної купівлі-продажу з умовою про доставку товару покупцеві може бути підтверджений тільки розрахунковим документом (квитанцією, товарним чи касовим чеком, талоном тощо) чи будь-яким іншим документом (гарантійним талоном, паспортом товару, накладною, якою оформлена доставка товару).
Підтвердження факту укладення такого договору поясненнями свідків діючим законодавством не передбачено.
З цих підстав суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивачкою не надано суду належних доказів, а саме розрахункового документу чи будь-якого іншого документу, який б підтверджував укладення між сторонами договору купівлі-продажу меблі.
При ухваленні оскарженого рішення, суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги пояснення свідків, на допиті яких наполягала позивачка. Більш того, із матеріалів справи вбачається, що свідки знаходяться в родинних та дружних стосунках із позивачкою, що викликає сумніви в їх неупередженості.
Крім того, ані із пояснень свідків, ані із інших доказів, наданих позивачкою суду, неможливо безсуперечно встановити дату укладення договору, на наявності якого наполягає позивачка, точну ціну товару та умови цього договору.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд неправильно застосував норми Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції від 01.12.2005 року, який набрав чинності після виникнення спірні правовідносини, колегія суддів не приймає до уваги оскільки неможливо встановити точну дату укладення спірного договору, на наявності якого наполягає позивачка.
Висновок експертів №861 від 25.05.2007 року (товарознавча експертиза) та висновок експерта №862 від 17.05.2007 року (трасологічна експертиза) свідчать про те, що м'які меблі, яки були надані експертам для дослідження позивачкою, є неналежної якості.
Разом з тим, вказані висновки експертів, не підтверджують наявності договору купівлі-продажу м'яких меблів між сторонами, а також спричинення ОСОБА_2. шкоди позивачці продажем товару неналежної якості.
Підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційна скарга ОСОБА_1. не містить.
Рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та законним, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно частини 1 статті 308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 308, пунктом 1 частини 1 статті 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.
Рішення Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 січня 2008 року -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.