АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-397-Ф/08 Головуючий суду першої інстанції                   Лошакова Т.А.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції                                                 Мудрова В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:

головуючого - судді                            Ломанової Л.О.,

суддів                                                   Притуленко О.В., Мудрової В.О.

при секретарі                                       Петриченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 13 листопада 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 про виселення на підставі статті 116 Житлового кодексу Української РСР.

Вимоги позову мотивовані тим, що відповідач зареєстрований у будинку АДРЕСА_1, наймачем якої є ОСОБА_1 Відповідач протягом 2005-2007 років знущався над позивачками, ушкоджував майно, що знаходиться у будинку. Своїми діями відповідач створює нестерпні умови для спільного проживання позивачок з ним в одній квартирі. З цього приводу позивачки неодноразово зверталися у різні інстанції.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 13 листопада 2007 року у позові відмовлено.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду та ухвалите нове - про задоволення позову.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянти посилаються на ненадання судом належної оцінки доказам, що містяться у матеріалах справи, а саме -постановам Феодосійського MB ГУ МВС України в Криму про відмову у порушенні кримінальної справи від 21 січня 2007 року, від 19 березня 2007 року та від 9 квітня 2007 року та акту судово-медичної експертизи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачки не надали суду доказів в обгрунтування позову про виселення ОСОБА_2 на підставі статті 116 Житлового кодексу Української РСР.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, наймачем будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с. 11, 12). Крім неї у зазначеному будинку зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що випливає з довідки КП «Управління виробничого житлово-комунального господарства» смт. Щебетівка (а.с. 11).

Відповідно до положень статті 116 Житлового кодексу Української РСР якщо наймач. члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» містить роз'яснення щодо обов'язкової необхідності при вирішенні справ про виселення на підставі статті 116 Житлового кодексу Української РСР осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, досліджувати наявність вжитих заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

З матеріалів цивільної справи № 2-549/2007 вбачається, що ОСОБА_1 зверталася в суд з позовом до ОСОБА_3 про виселення на підставі статті 116 Житлового кодексу України; рішенням Феодосійського міського суду від 4 квітня 2007 року відмовлено у позові ОСОБА_1 у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що аналіз досліджених судом першої інстанції доказів, зокрема - пояснень свідків ОСОБА_4 (а.с. 42), ОСОБА_5 (а.с.42, 43), ОСОБА_6 (а.с. 43), ОСОБА_7 (а.с. 43). ОСОБА_8 (а.с. 43-44), ОСОБА_9 (а.с. 44), ОСОБА_10 (а.с. 44), довідки Феодосійського MB № 4/Б від 11 квітня 2007 року, постанов про відмову у порушенні кримінальної справи відносно відповідача (а.с. 6, 7, 10, 15. 17, 18) - дозволив суду дійти обгрунтованого висновку про те, що позивачки не надали суду доказів в обґрунтування позову від 4 червня 2007 року про виселення ОСОБА_2 на підставі статті 116 Житлового Кодексу Української РСР.

Посилання апелянта щодо ненадання судом першої інстанції належної оцінки доказам, які містяться у справі, зокрема - постанові про відмову у порушенні кримінальної справи від 21 січня 2007 року, постановам Феодосійського MB ГУ МВС України в Криму від 19 березня 2007 року та від 9 квітня 2007 року та акту судово-медичної експертизи, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказані докази були предметом дослідження суду першої інстанції, що вбачається з протоколу судового засідання (а.с. 44 (зворот) - 45), яким надана належна оцінка відповідно до вимог статті 212 Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307. статтею 308, пунктом 1 частини 1 статті 314 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах.

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 13 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.