СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
20 липня 2006 року | Справа № 2-13/5159-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Лисенко В.А.,
Латиніна О.А.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
позивача, Консманов Віталій Львович, довіреність № 05 від 19.07.06, товариство з обмеженою відповідальністю "ФлораСервіс";
відповідача, не з'явився, Республіканський комітет з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим;
прокурор, не з'явився, прокурор Автономної Республіки Крим;
розглянувши апеляційну скаргу прокурора Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Жукова А.І.) від 23.03.2006 у справі № 2-13/5159-2006А
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФлораСервіс" (вул. Молодіжна, 102, місто Сімферополь,95038)
до Республіканського комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим (вул. Гоголя, 14, місто Сімферополь,95011)
про визнання дій протиправними та спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.03.2006 у справі № 2-13/5159-2006А (суддя Жукова А.І.) адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю „Флора сервіс" до Республіканського комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим про визнання дій протиправними та спонукання до виконання певних дій задоволено.
Визнано протиправними дії Республіканського комітету з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим щодо відмови товариству з обмеженою відповідальністю „Флора сервіс" у погодженні відведення земельної ділянки, яка розташована у смт. Гурзуф, район Гурзуфського моста на трасі Ялта-Сімферополь.
Зобов'язано Республіканський комітет з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим надати товариству з обмеженою відальністю „Флора сервіс" висновок про можливість відведення земельної ділянки, яка
розташована у смт. Гурзуф, район Гурзуфського моста на трасі Ялта-Сімферополь.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Флора сервіс" 3,40 грн. державного мита.
Керуючись статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України щодо участі у справі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, прокурор Автономної Республіки Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на постанову господарського суду, в який просить її скасувати, та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням оскаржуваною постановою інтересів держави в особі Республіканського комітету з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим через неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а саме –не прийняттям до уваги тієї обставини, що відповідно до статті 32 Закону України „Про охорону культурної спадщини” на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини. Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.
Такою науково-проектною документацією є історіко-архітектурний опорний план, затверджений Постановою Ради міністрів Автономної Республіки Крим № 330 від 16.11.1995, якою установлені межі та режими охоронних зон, у тому числі, зони охоронного ландшафту (№11). Режим зони цього спірного охоронного ландшафту забороняє нове будівництво.
Також, за твердженнями прокурора Автономної Республіки Крим, господарським судом не прийнято до уваги те, що питання про законність та обґрунтованість прийняття вказаної постанови, наявність матеріалів історіко-архітектурного плану, відповідність зазначеної постанови Закону України „Про охорону культурної спадщини” досліджувалося Верховним судом Автономної Республіки Крим, яким 25.05.2001 постановлено рішення щодо обґрунтованості історіко-архітектурного плану Великої Ялти для прийняття постанови № 330 від 16.11.1995. Верховним судом Автономної Республіки Крим зроблено висновок, що прийняття Радою міністрів Автономної Республіки Крим постанови № 330 від 16.11.1995 є обґрунтованим і викликано необхідністю збереження об’єктів культурної спадщини на території Автономної Республіки Крим.
Таким чином, доводи господарського суду про відсутність відомостей про публікацію повного тексту постанови № 330 від 16.11.1995 та затверджених до неї доповнень у 12 томах, на думку прокурора Автономної Республіки Крим, не мають правових підстав.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 було відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі прокурора Автономної Республіки Крим.
У зв’язку з неможливістю брати участь у судовому процесі 20.07.2006, розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.Н. у складі судової колегії суддю Заплаву Л.М. було замінено на суддю Лисенко В.А.
В судове засідання прокурор Автономної Республіки Крим та представник Республіканського комітету з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідач направив на адресу суду клопотання про розгляд апеляційної скарги у відсутність свого представника у зв’язку із його участю в другому судовому процесі.
Суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу Республіканського комітету з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим у відсутність вказаних сторін.
Розглянувши апеляційну скаргу Республіканського комітету з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим в порядку статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Рішенням 35-ої сесії 4-го скликання Гурзуфської селищної Ради за № 8 від 08.09.2004 товариству з обмеженою відповідальністю "Флора-Сервіс" надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,197 га під будівництво теплиці магазину декоративних культур, розташованої за адресою: смт. Гурзуф, район Гурзуфського моста на трасі Ялта-Сімферополь" для її оренди.
25.04.2005 Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим товариству з обмеженою відповідальністю "Флора-Сервіс" видано висновок про неможливість відведення вказаної земельної ділянки в оренду на підставі постанови Уряду Автономної Республіки Крим "Про затвердження історико-архітектурного опорного плану та комплексного охоронного зонування пам'ятників історії, культури та природи адміністративного району Великої Ялти" за № 330 від 16.11.1995, оскільки земельна ділянка входить у зону охоронюваного ландшафту (зона № 11), режим якої не передбачає нове будівництво.
Не погодившись з вказаним висновком, товариство з обмеженою відповідальністю "ФлораСервіс" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про визнання дій Республіканського комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим протиправними та зобов’язання надати висновок про можливість відведення земельної ділянки.
Ознайомившись з матеріалами справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга прокурора Автономної Республіки Крим не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також нормативно-правових актів, прийнятих відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у способу, що передбачені Конституцією та законами України. У разі ж невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постанова Уряду Автономної Республіки Крим "Про затвердження історико-архітектурного опорного плану та комплексного охоронного зонування пам'ятників історії, культури та природи адміністративного району Великої Ялти" № 330 від 16.11.1995, яку покладено в основу висновку Комітету з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, щодо неможливості відведення земельної ділянки в оренду, була прийнята на підставі повноважень, наданих Уряду Автономної Республіки Крим частиною 2 статті 29 Закону України "Про охорону і використання пам'ятників історії та культури".
Однак, Закон України "Про охорону і використання пам'ятників історії та культури" втратив силу у зв'язку із прийняттям Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805 - III.
Вказаною постановою затверджені історико-архітектурний опорний план і комплексне охоронне зонування пам'ятників історії, культури та природи адміністративного району Великої Ялти, відповідно до якого в ряді цих зон заборонене нове будівництво.
Разом з тим, дані положення постанови суперечать пункту 3 статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", яка у діючий редакції містить не безумовну заборону на здійснення містобудівних, архітектурних або ландшафтних перетворень, будівельних меліоративних, шляхових, земельних робіт на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, а лише на здійснення робіт без дозволу органа охорони культурної спадщини.
Законом України "Про охорону культурної спадщини" і прийнятими на його виконання нормативними актами введена нова термінологія, назви й визначення об'єктів підметів охороні, а так само режими охорони, способи й механізми встановлення охоронних зон. Так, наприклад, введено поняття "історичний населений пункт" та "історичний ареал населеного пункту", що не передбачалося постановою Уряду Автономної Республіки Крим від 16.11.1995 і законодавством України, на підставі якого воно приймалося.
Постановою Кабінету Міністрів України № 878 від 26.06.200 затверджений "Список історичних населених пунктів", у який внесені міста Ялта та Алупка, що входять до складу "Великої Ялти".
Постановою Кабінету міністрів України № 318 від 13.03.2002 також затверджений Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць.
Відповідно до пунктів 10, 12 зазначеної постанови, історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об'єкт містобудівного проектування. Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування, Міністерством культури або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини та затверджуються Держбудом або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини. Для кожного ареалу визначаються режим використання й конкретні обмеження господарської діяльності на його території, які встановлюються правилами охорони й використання історичних ареалів населених пунктів. Правила охорони й використання повинні враховуватися при розробці місцевих правил забудови. Для населених пунктів, віднесених до Списку історичних населених пунктів, місцеві правила забудови затверджуються відповідними радами за узгодженням з Міністерством культури, Держкомбудом або уповноваженим їм органом культурної спадщини.
Всупереч Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" правова реєстрація постанови Уряду Автономної Республіки Крим № 330 від 16.11.1995 не здійснена, також немає відомостей про публікацію повного її тексту та затверджених ним додатків у 12 томах.
Матеріали справи не містять доказів наявності єдиного "Історико-архітектурного плану адміністративного району Великої Ялти" (12 томів) у вигляді належним чином оформленого документу.
При таких обставинах, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що установити автентичність "Історико-архітектурного плану адміністративного району Великої Ялти" (12 томів) неможливо.
Докази того, що межі охоронних зон, у тому числі й зони № 11 винесені в натурі на місцевості, існує належний картографічний матеріал, що дозволяє встановити розташування відповідних меж, матеріали справи також не містять.
Статтею 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що зона охоронюваного ландшафту встановлюється навколо пам'ятників.
Згідно зі статтями 2, 32 вказаного Закону зони охоронюваного ландшафту визначаються в межах зон пам'ятників, такі зони повинні бути визначені топографічно.
У районі земельної ділянки, щодо якої позивачем здійснювались заходи по відведенню, будь-які пам'ятники відсутні, що виключає можливість наявності зони охоронюваного ландшафту в районі земельної ділянки.
Відповідно до Листа Ялтинського міського управління земельних ресурсів № 4483-2/10-25 від 18.04.2005 зони охорони пам'ятників, зони, що регулюють забудівлі, зони охоронюваного ландшафту і зони охорони археологічного культурного слою за даними державного земельного кадастру на території Великої Ялти не зареєстровані.
Відповідно до частини 6 статті 123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
Перелік викладеного свідчить про те що, дії відповідача як суб'єкта владних повноважень, по видачі товариству з обмеженою відповідальністю "Флора-Сервіс" висновку від 25.04.2005 за № 2260-п про неможливість відводу земельної ділянки порушують права й охоронювані законом інтереси позивача в одержанні в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,197 га, розташованої за адресою: смт. Гурзуф, район Гурзуфського моста на трасі Ялта-Сімферополь для будівництва теплиці магазину декоративних культур.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України права та законні інтереси суб'єктів господарювання можуть бути захищені у тому числі і шляхом визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання його вчинити певні дії.
Приймаючи до уваги наведене, судова колегія дійшла висновку, що постанова господарського суду Автономної Республіки Крим ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин, що мають суттєве значення, відповідає нормам матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.
Керуючись статтею 195,пунктом 1 статті 198, статтею 200, частиною 1 пункту 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу прокурора Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.03.2006 № 2-13/5159-2006А залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого
адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді О.А.Латинін
В.А. Лисенко