ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
04.07.2006 року Справа № 4/33(6/140)
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :
головуючого судді Журавльової Л.І.
суддів Іноземцевої Л.В.
Якушенко Р.Є.
При секретарі Шабадаш Д.С.
За участю представників сторін
Від позивача: Сторожук Ю.В.
довіреність №411-НЮ від 04 квітня 2006 року, начальник юридичного сектору
Від відповідача: Антонець Л.С.
довіреність №б/н від 03 січня 2006 року
розглянувши
апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого
об’єднання „Південно-Західна залізниця”, м.Київ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 10 квітня 2006 року
у справі №4/33(6/140) (суддя Батюк Г.М.)
за позовом Державного територіально-галузевого
об’єднання „Південно-Західна залізниця”, м.Київ
до відповідача Закритого акціонерного товариства
Горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька”, м.Красний Луч
про стягнення 11945 грн. 00 коп.
В С Т А Н О В И В:
Державне територіально-галузеве об’єднання „Південно-Західна залізниця” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Закритого акціонерного товариства Горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька” про стягнення з відповідача 11945 грн. 00 коп. штрафу, згідно ст.ст. 118,122 Статуту залізниць за неправильне зазначення відомостей, а саме маси вантажу в залізничній накладній.
Господарський суд Луганської області рішенням від 10 квітня 2006 року у справі №4/33(6/140) (суддя Батюк Г.М.) у задоволенні позову відмовив, судові витрати покладено на позивача.
Рішення господарського суду Луганської області мотивоване недоведеністю обставин, на яких ґрунтується позовна заява. Судом першої інстанції зазначено, що відповідачем було належним чином заповнено всі необхідні графи накладної, вантаж було прийнято перевізником і будь-яких зауважень щодо невідповідності між фактичною кількістю вантажу і зазначеною в перевізних документах не було встановлено, будь-яких претензій з боку станції відправлення (станція Красний Луч Донецької залізниці) щодо невідповідності фактичної кількості вантажу не пред'являлось, факт правильного визначення в накладній маси вантажу підтверджується довідкою від 02 серпня 2005 року №200, виданою вантажоотримувачем.
При розгляді справи встановлено, що акт загальної форми №2079 від 25 вересня 2004 року складено з порушеннями, а саме: відсутні прізвища, імена, по-батькові осіб, які підписали акт загальної форми, тому він не може слугувати належним доказом по справі.
З порушеннями складено також комерційний акт АР № 273083/1 від 27вересня 2004 року.
У пункті 31 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21 листопада 2000 року №644 передбачено, що станція призначення в обов'язковому порядку робить відмітки в накладній про надлишку маси вантажу.
З комерційного акту виходить, що вагон прибув з надлишками маси вантажу, однак в залізничній накладній №51162918 від 22 вересня 2004 року (а.с. 10) на зворотному боці накладної (п. 5, п.6 накладної) відсутні відмітки про надлишки маси вантажу та складання комерційного акту, в порушення вимог п. 8 Правил складання актів, затвердженого наказом Мінтрансу України від –28 травня 2002 року №334.
Вантаж тричі зважувався: вантажовідправником на власних вагах, станцією Красний Луч Донецької залізниці при контрольному переважуванні на вагах станції та ДП „Волочиськ-цукор" на власних вагах і тричі було встановлено масу вантажу в кількості 70000 кг, без будь-яких надлишків.
Судом зазначено, що наданий позивачем суду в якості доказу позовних вимог комерційний акт, акт загальної форми та охоронна розписка і накладна не можуть бути належним доказами у справі.
Державне територіально-галузеве об’єднання „Південно-Західна залізниця” не погодилось з прийнятим рішенням та подало апеляційну скаргу від 28 квітня 2006 року №НЮ-16-53/05ас, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог і зазначає, що судом не було вжито заходів для встановлення фактичних обставин справи, доказам відповідача надана перевага перед доказами позивача, а також не правильно застосовані норми матеріального права.
Скаржник вказує, що Правилами складання актів (стаття 129 Статуту), затвердженого наказом Міністерства транспорту України 28 травня 2002 року №334, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2002 року за №567/6855 не передбачено зазначення імені та по-батькові осіб, що приймали участь у складанні акту загальної форми, однак, обов'язковим являється зазначення посад осіб, що цей акт підписали. Акт загальної форми №2079 від 25 вересня 2004 року підписаний особами з зазначенням їх посад та прізвищ.
Позивач не погоджується з висновком суду про недійсність комерційного акту №АР273083/1 від 27 вересня 2004 року у зв'язку з відсутністю відмітки про складання
комерційного акту на зворотному боці накладної (п. 6 накладної)зазначаючи, що накладна з відповідною відмітною видана разом з вагоном вантажоотримувачу і не могла
бути надана залізницею для огляду у судовому засіданні.
ЗАТ ГЗФ „Краснолуцька” відзивом від 03 липня 2006 року №516 зазначає про неможливість застосування до відповідача ст. 122 Статуту залізниць України, оскільки ним не порушувались вимоги ст. 118 Статуту, всі дані в накладній було заповнено правильно, просить рішення суду залишити без змін, скаргу без задоволення.
Ухвалою від 19 червня 2006 року порушено апеляційне провадження, справа призначена до розгляду на 04 липня 2006 року.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення від 10 квітня 2006 року у справі №4/33(6/140) залишається без змін з наступних підстав.
22 серпня 2004 року ЗАТ ГЗФ „Краснолуцька” відправило зі станції Красний Луч Донецької залізниці на станцію призначення Волочиськ Південно-Західної залізниці вантаж –вугілля сорт АКО маса брутто 94000 кг, тара - 24000 кг, нетто - 70000 кг за накладною №51162918.
Під час слідування вагону з вугіллям №60358256 за залізничною накладною №51162918 на станції Миронівка залізницею було здійснено контрольне переважування вагону та складено акт загальної форми від 25 вересня 2004 року №2075, комерційний акт від 27 вересня 2004 року АР №273083.
За даними вказаних актів після переважування вантажу маса вантажу “брутто” склала –959000 кг, тара з брусу –24000 кг, маса “нетто” –719000 кг, що більше ніж зазначено у провізних документах на 1900 кг.
Державне територіально-галузеве об’єднання „Південно-Західна залізниця” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до ЗАТ ГЗФ „Краснолуцька” про стягнення з останнього 11945 грн. 00 коп. штрафу, посилаючись на неправильне зазначення відомостей при зазначенні маси вантажу в залізничній накладній.
Відповідно ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статут залізниць України (далі –Статут) визначає обов’язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Порядок і умови перевезень є обов’язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (ст. ст. 2, 4 Статуту).
Основною правовою формою транспортно –економічних зв’язків є договір перевезення вантажів.
Статтею 6 Статуту залізниць України зазначено, що накладна –це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Згідно ст. 24 Статуту вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем як відправником вантажу у залізничній накладній №51162918 відповідно вимог п. 1.1, 2.1 Правил заповнення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21 листопада 2000 року №644 заповнено графу накладної –„Маса вантажу в кг, визначена відправником”, де вказано масу вантажу в кількості 70000 кг.
Відповідно до п. 3.4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21 листопада 2000 року №644 визначено, що у разі завантаження вагону залізницею працівник заповнює такі графи перевізного документа: „Рід вагона”, „№ вагона”, „Вантажопідйомність, „Кількість осей".
В накладній графа „Маса вантажу в кг, визначена залізницею" заповнюється, якщо масу вантажу зазначається залізницею.
Завантаження вугілля у вагон №60358256 було здійснено відправником згідно накладної №51162918 від 22 вересня 2004 року і масу вантажу в кількості 70000 кг визначено відправником відповідно до вимог п.п. 2.1, 3.4 Правил заповнення перевізних документів. У залізничній накладній графа „Маса вантажу у кг, визначена залізницею" залізницею не заповнено.
Судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що залізниця повинна заповнювати графу „Маса вантажу в кг, визначена залізницею" тільки у тому разі, коли завантаження вагону проводиться залізницею і масу вантажу визначає залізниця, а не відправник.
Матеріали справи свідчать, що вантаж було прийнято перевізником за накладною №51162918 і зауважень щодо невідповідності між фактичною кількістю вантажу і зазначеною в перевізних документах не було встановлено. Будь-яких претензій з боку станції відправлення щодо невідповідності зазначеної у накладній та фактичної кількості вантажу пред'являлось.
З матеріалів справи вбачається, що станцією Красний Луч Донецької залізниці надана до суду довідка від 28 березня 2005 року за №621, згідно якої вагон №60358256 22 вересня 2004 року пройшов контрольне перевантаження на станції Красний Луч Донецької залізниці і було встановлено, що маса вантажу складає 70000 кг, що повністю співпадає з даними залізничної накладної, заповненої відповідачем. Згідно виписки з книги ГУ-78 вага вантажу в цьому вагоні склала 70000 кг. В судовому засіданні було оглянуто оригінал книги контрольних перевантажень та підтверджено дані викладені в довідці та витягу ( а.с. 28,29).
Крім того, 27 вересня 2004 року вантажоотримувачу надійшов вагон №60358256 і за результатами перевантаження вантажу на власних вагах вантажоотримувача встановлено фактичну масу вантажу у кількості 70000 кг, що підтверджується довідкою від 02 серпня 2005 року №200, виданою вантажоотримувачем ДП „Волочиськ-цукор".
Відповідачем надано до суду належним чином засвідчену копію листа ПП „Алекс-2002”, яке постачало вугілля вантажоотримувачу ДП „Волочиськ-цукор". Згідно листа від 16 січня 2006 року №05/01 ПП „Алекс-2002" підтверджує, що ДП „Волочиськ-цукор" отримало 70000 кг вугілля марки АКО і розрахувалося в повному об'ємі за 70000 кг вугілля, що також підтверджує поставку вантажотримувачу вугілля в кількості 70000 кг і правильність заповнення відповідачем даних в залізничній накладній.
Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній (ст. 24 Статуту), а ст.122 Статуту передбачає штраф у розмірі згідно із ст. 118 Статуту –п’ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення - за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача, який стягується з вантажовідправника.
Доводи позивача щодо необов’язковості зазначених в акті загальної форми імені та по-батькові осіб, що приймали участь у складанні акту загальної форми, приймаються судом, але в акті від 25 вересня 2004 року №2079 не зазначені особи, що підписали акт, а тільки відображено підписи невідомих осіб.
Крім того, акт загальної форми від 25 вересня 204 року №2079 має припис, що за цією формою акти складають у випадках, коли не треба складати комерційний акт або акт спеціальної форми. (а.с. 140).
Як вбачається з розділу Д комерційного акту АР № 273083/1 від 27.09.04 відомості про наявність перевантажу було вказано в комерційному акті згідно даних акту загальної форми ст. Миронівка № 2079 від 25 вересня 2004 року.
Особи, які підписали комерційний акт, перевірку кількості вантажу у вагоні №60357256 не здійснювали. У розділі „Ж” акту відсутні посилання станції призначення на акт попутної станції.
Відповідно пункту 31 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України, станція призначення в обов'язковому порядку робить відмітку у накладній про надлишку маси вантажу. Із залізничної накладної №51162918 від 22 вересня 2004 року (а.с.10) не вбачається відомостей про надлишки маси вантажу та складання комерційного акту, через що залізницею порушено вимоги вищезазначених нормативних актів а залізнична накладна №51162918, як вірно вказано судом першої інстанції, не може бути належним доказом у справі, який підтвердив факт надлишків маси вантажу в кількості 1900 кг.
Позивач посилається на наявність залізничної накладної з зазначенням в графі 6 про надлишки маси вантажу та складання комерційного акту, але саме позивач надав суду копію залізничної накладної №51162918 (а.с. 10) без вказаних відміток в графі 6.
Як вірно зазначено господарським судом Луганської області, вантаж тричі зважувався: вантажовідправником на власних вагах, станцією Красний Луч Донецької залізниці при контрольному переважуванні на вагах станції та ДП „Волочиськ-цукор” на власних вагах і тричі було встановлено масу вантажу в кількості 70000 кг, без будь-яких надлишків.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
ДТГО „Південно-Західна залізниця” не доведені обставини, що можуть бути підставою для задоволення позову.
За таких обставин, господарський суд Луганської області правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи заявника скарги спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, рішення суду відповідає чинному законодавству і скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 49, 93, 99, 101, п.1 ст. 103, 105 ГПК України, Луганський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ДТГО „Південно-Західна залізниця” на рішення господарського суду Луганської області від 10 квітня 2006 року у справі №4/33(6/140) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 10 квітня 2006 року у справі №4/33(6/140) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено.
Головуючий Л.І. Журавльова
Судді Л.В. Іноземцева
Р.Є. Якушенко