Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

Справа №22ц/1259-2010 Головуючий у 1 інстанції: Григорусь Н.Й.

Категорія № 79 Доповідач у 2 інстанції: Широкова Л.В.

УХВАЛА

Іменем України

22 квітня 2010 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Широкової Л.В.

суддів Франовської К.С.

Худякова А.М.

при секретарі судового

засідання Назаренко К.С.

з участю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 24 лютого 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним,-

встановила:

У січні 2009 р. ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом і просив визнати недійним заповіт ОСОБА_6 від 29.04.1998 року, за яким він заповідав ОСОБА_5 належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що заповідач на момент його складання мав вади зору в силу чого не міг особисто бачити та підписати текст заповіту.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 24 лютого 2010 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

У апеляційній скарзі ОСОБА_4 рішення суду просить скасувати та постановити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26 лютого 1998 року громадянин ОСОБА_6 склав заповіт, за яким заповів позивачу ОСОБА_4 належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

29 травня 1998 року ОСОБА_6 склав новий заповіт, за яким зазначену квартиру заповів відповідачу ОСОБА_5.9а.с.8). Обидва заповіти були посвідчені у зв'язку з похилим віком заповідача на дому приватним нотаріусом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання заповіту від 25.04.1998 року, недійсним, суд виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що померлий ОСОБА_6 не міг особисто підписати заповіт.

Такий висновок суду грунтується на матеріалах справи.

Так, висновком посмертної судово-медичної експертизи від 02.12.2209 року №8628 встановлено, що внаслідок вади зору ОСОБА_6 не міг вільно читати, однак міг розрізняти великі літери, міг писати та робити відповідні записи особисто (а.с.78-79).

З показів свідка ОСОБА_7, поштарки, яка приносила пенсію ОСОБА_6, встановлено, що ОСОБА_6 особисто розписувався за одержання пенсії та перераховував кошти.

В матеріалах справи знаходиться заповіт, складений ОСОБА_6 26.02.1998 року на користь ОСОБА_4, який ним підписаний особисто (а.с.7).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстави для задоволення позову ОСОБА_4 відсутні.

Доводи ОСОБА_4 про порушення порядку посвідчення заповіту у зв'язку з вадою зору ОСОБА_6, зокрема відсутність свідків при підписі заповіту, безпідставні.

Так, відповідно до положень ст.543 ЦК України ,2003 року якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням у його присутності і в присутності нотаріуса або посадової особи, яка посвідчує заповіти, прирівняні до нотаріальних посвідчених (стаття 542 цього Кодексу), заповіт може підписати інший громадянин.

Пунктом 13 Інструкції Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, передбачено, що ,якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або інших поважних причин не може власноручно підписати згоду, заяву чи інший документ, за його дорученням і в його присутності та в присутності нотаріуса, угоду, заяву чи інший документ може підписати інший громадянин. Якщо сліпий громадянин письменний, він сам підписує документ.

Відтак, законодавець визначив, що громадянин, який має вади зору, а саме - сліпий, і власноручно не може підписати документ, то замість нього цей документ підписує інша особа. Оскільки втрата зору ОСОБА_6 не досягла повної сліпоти, він був письменний, сам міг підписати заповіт, то присутність свідків при складання заповіту не вимагалось.

Рішення суду відповідає вимогам закону та встановленим обставинам справи, підстав для його зміни або скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 24 лютого 2010 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: