Справа №2-а-2688/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2011 року м. Житомир

  Суддя Богунського районного суд м. Житомира ОСОБА_1, розглянувши одноособово в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира про визнання рішення незаконним, зобов’язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач 14.07.2011 року звернувся з вказаним позовом до суду, у якому просить визнати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» протиправним та зобов’язати останнього перевести його на такий вид пенсії з 01.06.2010 року, здійснивши відповідний перерахунок. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що працює на посаді судді Апеляційного суду Житомирської області, має загальний стаж роботи понад 44 роки, в тому числі державної служби 38 років 02 місяці 14 днів. 20.08.2008 року йому виповнилось 60 років, а тому в червні 2011 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії державного службовця. Однак, листом відповідача від 08.06.2011 року йому було повідомлено про відмову у задоволенні його заяви.

Суд розглянув справу без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач надіслав заперечення проти позову, у яких просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що позивач не має необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій державних службовців, на час досягнення пенсійного віку не працював на посадах державних службовців та продовжує працювати на посаді судді, а тому йому відмовлено у призначенні пенсії державного службовця, оскільки отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01.06.2010 року.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, судом встановлено наступне.

Відповідач на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.10 цього ж Закону здійснює повноваження щодо призначення, нарахування, встановлення, перерахунку та виплати державних пенсій громадянам, а його рішення, дії чи бездіяльність з цього приводу на підставі ст.55 Конституції України та ст. 17 КАС України можуть бути оскаржені до суду.

Встановлено, що позивач з 05.07.1999 року працює суддею Апеляційного суду Житомирської області та перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Загальний трудовий стаж позивача становить понад 44 роки, в тому числі державної служби понад 38 років. 20.08.2008 року  йому виповнилось 60 років. Відповідач своїм рішенням відмовив в задоволенні заяви позивача про призначення йому пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», посилаючись на ту обставину, що  він продовжує працювати на посаді судді, не має необхідного стажу державної служби та призначив позивачу з 08.01.2010 року пенсію за віком.

Вказані обставини підтверджені письмовими матеріалами справи, запереченнями відповідача.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку за наявності загального трудового стажу для жінок 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорії посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Згідно з положенням вищевказаної норми Закону та положень ст.ст. 2, 7 ч. 2, 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія державного службовця є трудовою пенсією за віком, а не пенсією за вислугу років, а тому вона призначається незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.

Частина 6 статті 37 Закону України «Про державну службу» вимагає припинення державної служби лише у випадку призначення пенсії державного службовця інвалідам І та ІІ груп. До інших категорій державних службовців така вимога даною статтею не передбачена.

Стаття 23 цього Закону передбачає граничний вік перебування на державній службі для чоловіків 60 років. До суддів це обмеження не застосовується, оскільки відповідно до п. 2 ч.1 ст. 15 Закону України «Про статус суддів» суддя звільняється з посади у разі досягнення ним 65 років.

Посилання представника відповідача на ст. 43 Закону України «Про статус суддів», від 15.12.1992 року, зокрема на те, що даною статтею передбачено виплату пенсії судді, який подав у відставку, судом до уваги не приймаються, оскільки зазначена стаття передбачає право судді на відставку, а позивач не є суддею у відставці, відтак застосування цієї норми при вирішенні спору є невірним. Аналогічна норма передбачена також в ст. 138 ч.1 діючого Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в якій зазначено, що судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених ст. 37 Закону України «Про державну службу» або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання.

Таким чином, як попередній закон, який діяв на час виникнення права на пенсію за віком, так і діючий закон передбачають можливість одержання пенсії державного службовця працюючим суддею.

Зважаючи на вищенаведене, відмова у призначенні позивачу пенсії державного службовця є незаконною, оскільки така відмова суперечить вимогам ст.ст. 37, 37-1 Закону України «Про державну службу» та п.4 ст.43 Закону України «Про статус суддів», в редакції 15.12.1992 року, та ст. 138 ч.1 діючого Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Аналіз зазначених вище норм свідчить про відсутність заборони отримувати судді, який продовжує працювати на посаді, за наявності передбачених законом умов, пенсію державного службовця.

Враховуючи викладене, суд задовольняє вимоги останнього починаючи з 01.06.2010 року.

Керуючись ст. 8, 19, 46, 64, 126, 130 Конституції України, ст. 37 Закону України «Про державну службу», ст. 43 Закону України «Про статус суддів», ст. 138 ч.1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст. 11,17, 71, 161, 162, 183-2, 256 КАС України, суд,-

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати рішення Комісії для розгляду питань, пов’язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира про відмову у призначенні ОСОБА_2 з 01 червня 2010 року пенсії державного службовця у відповідності до положень ст. 37 Закону України «Про державну службу» неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира перевести ОСОБА_2 на пенсію державного службовця у відповідності до положень ст. 37 Закону України «Про державну службу» з 01 червня 2010 року та провести з цієї дати відповідний перерахунок пенсії.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя