Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/7264/15-к

Провадження №

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2015 року Подільський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Сингаївського О.П.,

при секретарях Бугаєнко Я.В., Романченку С.О.,

з участю прокурорів Гафинця О.І., Павлика В.В.,

захисника ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду міста Києва кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100070000746 від 31.01.2015 року, по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Лісічанськ Луганської області, громадянина

України, українця, з середньою освітою, не одруженого,

не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_2, проживаючого по

АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не

судимого, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

24.01.2015 року приблизно о 00 год. 45 хв. ОСОБА_3 разом із невстановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, знаходячись за адресою: м. Київ вул. Вишгородська, 26/2, побачили раніше їм незнайомого ОСОБА_2 В цей час вони вступили у попередню змову, направлену на відкрите викрадення чужого майна, поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, розподіливши ролі.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи відповідно до розподілених ролей, ОСОБА_3 з невстановленою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, прослідкували за ОСОБА_2 до будинку №49 по вул. Вишгородській в м. Києві, де ОСОБА_3 приблизно о 01 год. 00 хв. наніс потерпілому удар кулаком своєї правої руки в область щелепи, від чого той впав на землю. Після цього ОСОБА_3 та невстановлена особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, нанесли ногами декілька ударів, точно число яких встановити не видалося можливим, ОСОБА_2 в область голови, спини та ноги, тим самим застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я особи, в результаті чого заподіяли йому садно - в правій надбрівній ділянці, що відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Після цього ОСОБА_3 та невстановлена особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, відкрито викрали у ОСОБА_2 особисті речі, а саме:

- зимові чоботи «Тімберленд» вартістю 1875 грн. 00 коп.;

- електронний наручний годинник «Касіо 6-900-IVER» вартістю 1350 грн. 00 коп.;

- зимову куртку «Ріп Кьорл», яка для потерпілого матеріальної цінності не становить, в якій знаходилися мобільний телефон «Леново Р-770» вартістю 670 грн. 00 коп. з картою пам'яті «Трансент», об'ємом 8 Гб, вартістю 129 грн. 00 коп.;

- рюкзак, який для потерпілого матеріальної цінності не становить, в якому знаходилися: паспорт громадянина України, посвідчення водія, ідентифікаційний код платника податків, видані на ім'я ОСОБА_2, кредитні та інші картки, які також для потерпілого матеріальної цінності не становлять, гаманець темно-коричневого кольору із шкірозамінника вартістю 325 грн. 50 коп. з грошовими коштами в сумі 700 грн.;

Після цього ОСОБА_3 та невстановлена особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з місця вчинення злочину зникли, а викраденим майном розпорядилися на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 5049 грн. 50 коп.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєному злочині визнав повністю, підтвердив викладені обставини вчинення злочину та показав, що 24.01.2015 року у нічний час він разом із знайомим на ім'я ОСОБА_4, знаходячись м. Києві по вул. Вишгородській, побачили раніше їм незнайомого ОСОБА_2 та вирішили заволодіти його майном, розподіливши між собою ролі, згідно яких він за допомогою фізичної сили мав забрати речі у потерпілого, а ОСОБА_4 слідкувати за обстановкою та в разі небезпеки повідомити про це і допомогти. У подальшому, прослідкувавши за потерпілим ОСОБА_3 наніс ОСОБА_2 удар кулаком своєї правої руки в область щелепи, від чого той впав на землю. Після цього він та ОСОБА_4 завдали ударів ногами ОСОБА_2 в область голови, спини та ноги. В результаті зазначених дій він (ОСОБА_3) та ОСОБА_4 заволоділи майном ОСОБА_2, зокрема, зимовими чоботами, електронним наручним годинником, зимовою курткою та рюкзаком, мобільним телефоном «Леново» та документами потерпілого, кредитними та іншими картками, гаманцем з грошовими коштами в сумі 700 грн. Викрадене майно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поділили між собою.

Обвинувачений, окрім визнання своєї вини у скоєному злочині, повністю визнав кваліфікацію своїх дій органом досудового розслідування, пояснив, що показання під час судового розгляду він давав добровільно, без будь-якого примусу. В скоєному обвинувачений щиро розкаявся, просив не позбавляти його волі.

Проте, незважаючи на визнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні інкримінуємого йому злочину також підтверджується:

- протоколом прийняття заяви ОСОБА_2 про вчинений злочин від 30.01.2015 року в якій він зазначив про скоєння відносно нього грабежу невідомими йому особами;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.02.2015 року, згідно якого потерпілий вказав на ОСОБА_3 як особу, яка заволоділа його майном;

- протоколом огляду місця події від 06.02.2015 року, згідно якого вилучено зимові чоботи «Тімберленд» та гаманець з карткою;

- постановою від 27.04.2015 року, відповідно до якої вилучені зимові чоботи «Тімберленд» та гаманець з карткою визнані речовими доказами;

- висновком товарознавчої експертизи 78 тв від 27.04.2015 року, згідно якого середня ринкова вартість викрадених у потерпілого ОСОБА_2 речей становить 4356, 50 грн;

- висновком судово-медичної експертизи 361 від 10.02.2015 року, відповідно до якого у ОСОБА_2 виявлено садно в правій надбрівній ділянці, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого і відноситься до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я);

- іншими доказами в їх сукупності.

При цьому під час судового засідання потерпілий ОСОБА_2 відмовився давати показання.

Аналізуючи показання ОСОБА_3, який під час судового розгляду визнав вину, суд приходить до висновку, що він в цілому дає правдиві показання, оскільки вони узгоджуються із наданими у судовому засіданні дослідженими матеріалами кримінального провадження, а тому сумніву в їх щирості немає.

Органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Суд вважає таку кваліфікацію дій обвинуваченого правильною.

Обираючи міру покарання, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 скоїв злочин, який віднесено до категорії тяжких.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття в скоєнні злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд не знаходить.

За місцем проживання обвинувачений характеризується позитивно, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, не судимий, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, не одружений, на утриманні має двох малолітніх дітей, не працевлаштований, має молодий вік.

За даних умов, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, його роль у вчиненні, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, думку учасників судового провадження, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, і тому можливо, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі, звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Суд вважає, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Витрати на залучення експертів суд відшкодовує за рахунок обвинуваченого відповідно до ст. 124 КПК України. Цивільний позов не заявлений. Речовими доказами суд вважає за необхідне розпорядитись у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись статтями 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання по цій статті 5 (п'ять) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну свого місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експерта за проведення судово-товарознавчої експертизи в розмірі 368, 28 грн.

Речові докази: зимові чоботи «Тімберленд» та гаманець з карткою - залишити у потерпілого ОСОБА_2

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_3 у виді тримання під вартою в Київському СІЗО Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області змінити на особисте зобов'язання, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Покласти на ОСОБА_3 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду у визначений час; не відлучатися з населеного пункту, в якому проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Роз'яснити ОСОБА_3, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

На вирок до Апеляційного суду міста Києва через Подільський районний суд міста Києва може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 діб із моменту проголошення вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СуддяО.П. Сингаївський