Справа № 752/11930/15-ц

Провадження №: 2-о/752/207/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Пасинок В.С.

за участю секретаря - Мушта І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1, зацікавлена особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві про встановлення факту, що має юридичне значення, -

встановив:

у липні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: факту їх належності до національності «полька».

Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона є донькою ОСОБА_2, підтверджується свідоцтвом про народження від 19 липня 2013 року та свідоцтвом про одруження від 21 травня 2002 року відповідно. ЇЇ дідусь - ОСОБА_3 за національністю був поляком, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 05 листопада 2014 року.

Зазначила, що в її сім'ї з дитинства дотримувались польських традицій, сповідували римо-католицьке віросповідання. У зв'язку з тим, що їх дідусь та батько були поляками, вважає, що має право на відновлення національності своїх предків та на внесення змін до правовстановлюючих документів із зазначенням національності «полька», відновивши свою дійсну національність, як це передбачено Законом України «Про національні меншини».

На підставі викладеного просила заяву задовольнити.

В судове засідання заявник не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції в місті Києві явку представника в судове засідання не забезпечив, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 256 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Судом встановлено, що заявник є донькою ОСОБА_2, підтверджується свідоцтвом про народження від 19 липня 2013 року та свідоцтвом про одруження від 21 травня 2002 року (а.с. 6, 7)

ЇЇ дідусь - ОСОБА_3 за національністю був поляком, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 05 листопада 2014 року (а.с. 8).

Судом встановлено, що в сім'ї заявника з дитинства дотримувались польських традицій, сповідували римо-католицьке віросповідання, святкували всі католицькі свята, вивчали польську мову.

На даний час ОСОБА_1 є членом культурно-освітнього центру Польського дому в м. Києві (а.с. 11).

Заявник в своїй заяві просила встановити факт її належності до національності «полька», зважаючи на те, що останнє надасть їй можливість відновити національність, встановити національну приналежність та підтвердити польське походження.

Згідно з ч. 1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ст. ст. 256, 258 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно п. п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 86/5, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду у якому зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до п. 2.16.7 Правил на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.

Статтею 300 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на індивідуальність і має право на збереження своєї національної культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Стаття 1 та 3 Закону України «Про національні меншини в Україні» від 26 червня 1992 року гарантує громадянам республіки незалежно від їх національного походження рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток національної свідомості і самовиявлення. Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах. При забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, держава виходить з того, що вони є невід'ємною частиною загальновизнаних прав людини. До національних меншин належать групи громадян країни, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність.

Згідно з ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно з ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Згідно з ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що заявник довела ті обставини, на які посилалась як на підставу своїх вимог.

За таких обставин, в судовому засіданні достовірно встановлено юридичний факт належності заявника до національності «полька».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 57-60, 197, 208-209, 212-215, 218, 256 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

заяву ОСОБА_1, зацікавлена особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до національності «полька».

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.С. Пасинок