Справа № 22ц - 1005/2009р.                             Головуючий у 1 інст. - Олійник В.П.                                                      Доповідач - Лазоренко М.І.

 

У   Х   В   А   Л   А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 

11 червня 2009 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:

                        головуючого - судді Бойко О.В.,

                        суддів - Лазоренка М.І., Мамонової О.Є.,

                        при секретарі - Пільгуй Н.В.

                        з участю - прокурора  Дремлюги С.О.  та ОСОБА_1

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами  старшого помічника Ніжинського міжрайонного прокуратура Чернігівської області та ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 березня 2009 року в справі за позовом Ніжинського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, Комунального підприємства “Служба Єдиного Замовника” про визнання незаконними рішень виконкому, усунення перешкод у користуванні майном та про зобов'язання  виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області  відновити стан  технічного  підпілля, який існував до прийняття рішень

 

в с т а н о в и в :

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 березня 2009 року позов Ніжинського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, Комунального підприємства “Служба Єдиного Замовника” про визнання незаконними рішень виконкому № 11 від 20.01.1987р та № 103 від 26.02.2004 року, усунення перешкод у здійсненні права користуванні  та розпорядження майном, а саме підвальною частиною (технічним підпіллям) будинку, що по АДРЕСА_2 в м. Ніжині, виселення КП „Служба єдиного замовника” з даного  приміщення та про зобов'язання  виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області  відновити стан  технічного  підпілля, який існував до прийняття рішень, задоволено частково. Визнано незаконним рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради №103 від 26 лютого 2004 року “Про дозвіл на проектування”, в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційних скаргах старшого помічника Ніжинського міжрайонного прокуратура  та ОСОБА_1ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги Ніжинської міжрайонної прокуратури Чернігівської області зводяться до того, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог є необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що позивачі були позбавлені можливості без перешкод користуватися технічним підпіллям.

Апелянт наголошує, що судом незаконно відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним рішення про переобладнання підвальних приміщень по причині пропуску строку позовної давності, оскільки не взято до уваги положення п.4 ст.268 ЦПК України.

 Також, апелянт  зазначає, що суд не з'ясував обставини, що мають  значення  по справі, щодо не надання позивачем  доказів та документів, що спірне підвальне приміщення є самостійним об'єктом цивільних правовідносин. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження права власності на новостворене не житлове приміщення спортивного клубу “Райдуга”, яке розташоване в спірному підвальному приміщенні.

Судом не взято до уваги доводи позивача, а саме те, що будинок АДРЕСА_1, запроектований та побудований з технічним підпіллям, а не підвалом, тому його переобладнання призвело до руйнації стін будинку. Ухваленням даного рішення судом порушено вимоги ст.183 ЦК України та не враховано надані позивачем документи, згідно яких використання технічних підвалів не за призначенням заборонено.

Також, апелянт вказує, що судом не враховано вимоги рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02.03.2004 року, в якому йде мова про надання згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів та вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1аналогічні доводам апеляційної скарги Ніжинської міжрайонної прокуратури Чернігівської області, крім того, апелянт зазначає, що судом відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, належним мешканцям будинку на праві спільної сумісної власності, чим порушено вимоги ст.ст. 183, 368, 369, 382, 386, 391 ЦК України та необґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідачів відновити в технічному підпіллі будинку становища, що існувало до прийняття рішень виконкому № 11 від 20.01.1987р та № 103 від 26.02.2004 року, посилаючись на відсутність доказів про технічне становище приміщень, яке існувало до прийняття вказаних рішень, оскільки позивачами надавались належні докази на підтвердження даного факту.

          Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду,  дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційні  скарги старшого помічника Ніжинського міжрайонного прокуратура  та ОСОБА_1на рішення суду  підлягають  відхиленню з наступних підстав.

   

    По справі встановлено, що рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради № 11 від 20.01.1987 року житлово-експлуатаційній конторі дозволено переобладнати підвальне приміщення по АДРЕСА_2, корисною площею 170 кв.м. під спортивні зали дитячого клубу “Райдуга”. Після переобладнання  приміщення використовувалась за призначенням.

          Згідно копії технічного паспорту на будівлю від 29.09.1974 року (т.1 а.с.171-178), довідок Ніжинського МБТІ №431 від 10.06.2004 року, №297 від 11.05.2005 року (т.1 а.с.182, 183) вищевказаний житловий будинок, власником якого на час винесення спірного рішення була Ніжинська територіальна громада в особі Ніжинської міської ради, балансоутримувачем КП “Комунальник”, правонаступником якого є КП “СЄЗ”,  побудований у 1969 році та не має підвалів. При цьому мешканці квартир вказаного будинку, спірними підвальними приміщеннями, як допоміжними, не користувались.  

    01.02.1990 року  зазначене  приміщення  прийняте  в експлуатацію, як противорадіаційне  укриття, що  підтверджується   відповідним  паспортом та  обліковою карткою /т.2.а.с.57/. Згідно  паспорту противорадіаційного  укриття  наведене приміщення належить  ЖЕК №1, а  організацією, яка експлуатує  укриття  в мирний  час,  є спортивний  клуб „Радуга”.   

Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради № 103 від 26 лютого 2004 року “Про дозвіл на проектування” дозволено провести реконструкцію підвального приміщення під житловим будинком АДРЕСА_2, з розширенням зони обслуговування (т.1 а.с. 43).

 

Наведені  обставини вірно встановлені  судом  1 інстанції, їм дана  належна  оцінка і  суд  прийшов  до  обґрунтованого  висновку  про  відмову  у  задоволенні  позовних  вимог прокурора про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 20 січня 1987 року, оскільки   на час  прийняття  зазначеного  рішення наведений   будинок відносився  до  житлового  фонду  Ніжинської  міської  ради і  знаходився  на  балансі  ЖЕК-1, а отже  виконком міської  ради, приймаючи  рішення  про надання дозволу на переобладнання  підвального приміщення по АДРЕСА_2 під спортивні зали дитячого клубу “Райдуга”, діяв в межах наданих йому повноважень.  В той же час,   громадяни,  які  мешкали у вказаному  будинку, не  були  власниками    квартир, а також співвласниками  допоміжних  приміщень  будинку,  підвалів, кладовок,  технічного обладнання  і т. ін.  Право   на  отримання  квартир  та допоміжних  приміщень  у  власність у мешканців будинку  виникло тільки   19.06.1992 року з прийняттям  Закону України „Про приватизацію державного  житлового  фонду”, а  право  власності на  наведені  приміщення  виникло у них тільки  після приватизації  квартир  і отримання свідоцтв про  право власності  на  житло.

Враховуючи викладене та враховуючи, що на час приватизації державного  житлового фонду вже діяв дитячий клуб “Райдуга”, приміщення якого  перебувало на балансі ЖЕК № 1, а в подальшому  КП “Комунальник” та  КП “Служба Єдиного Замовника”, яке не  належало до  допоміжних приміщень  будинку,  апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для визнання незаконним рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради № 11 від 20 січня 1987 року, виходячи з положень ст. 1 Закону України „Про  приватизацію державного  житлового  фонду” за змістом якої приватизації підлягають  ті господарські споруди та підвальні  приміщення, які є в наявності і використовуються належно  за  призначенням.

За наведених вище обставин, дитячий  клуб „Радуга”, корисною площею 170 кв.м.,  перебуває на балансі КП „СЕЗ” на законних підставах, а тому апеляційний суд погоджується з висновком суду 1 інстанції про відмову  у  задоволенні вимог позивачів  про  усунення  перешкод  у користуванні  та розпорядженні підвальною частиною будинку  шляхом  виселення  КП „СЄЗ”.

 

Обґрунтованими  є висновки  суду  першої  інстанції щодо відмови  у  задоволенні  вимог  позивачів про зобов'язання виконкому Ніжинської міськради відновити в технічному приміщенні /підвальному  приміщенні/  те становище, яке існувало до ухвалення виконкомом рішень №11 від 20.01.1987 року та №103 від 26.01. 2004 року, так як  рішення  виконавчого комітету Ніжинської міської ради №11 від 20 січня 1987 року, з наведених вище підстав, незаконним не визнано. Крім того,  на порушення вимог ст. 10 ЦПК України, яка передбачає, що кожна сторона  повинна довести  ті  обставини, на які вона  посилається  як на підставу  своїх вимог  або заперечень, позивачі не надали суду доказів на підтвердження того становища, яке  існувало до прийняття  виконкомом Ніжинської міської ради  рішення  №103 від 26.01. 2004 року.

Доводи апеляційних скарг про те, що позивачами суду надавались належні докази на підтвердження становища технічного підпілля, яке існувало до прийняття відповідних рішень виконкому з посиланням на акти технічного обстеження  будинку, листи  управління  містобудування та архітектури Чернігівської ОДА, а також зазначаючи, що  становище  частини технічного підпілля,  яке  зайнято КП ”СЕЗ” під клуб „Радуга” повинно  відповідати становищу  іншої частини  технічного підпілля, яке  використовується за призначенням після його здачі в експлуатацію, апеляційним судом не можуть бути  взяті до  уваги, оскільки акти обстеження  будинку, листи  та інші документи, які знаходяться в матеріалах справи  не  відображають  становища   підвальної частини будинку /технічного підпілля/, яке  існувало до прийняття саме  рішення  виконкому міськради, яке визнано судом  незаконним.

Також, доводи апелянтів про те, що позивачі були позбавлені можливості без перешкод користуватися технічним підпіллям не заслуговують на увагу,  оскільки в судовому  засіданні  апелянт ОСОБА_1 не заперечував, що в даний час  він має вільний  доступ до технічного підпілля та інженерних комунікацій про що йому повідомлялось  в листі КП „СЄЗ” від 24.02.2009 року /т.2  а.с.134/.

Крім того, не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційних скарг, що судом   порушені вимоги ст.ст. 183, 368, 369, 382, 386, 391 ЦК України, які  охороняють  їх права, як   співвласників  технічного  підпілля, оскільки, як   зазначалось  вище,  мешканці  будинку АДРЕСА_2, в результаті приватизації житлових квартир, не набули права  власності  на приміщення дитячого клубу „Радуга” корисною площею 170 кв.м.

   

    Інші доводи  апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не  містять передбачених законом  підстав для його скасування.

    Відповідно до ст. 308  ЦПК України  апеляційний суд відхиляє  апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо  визнає, що  суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального  і процесуального права.

      Не може бути скасоване  правильне  по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань,

    Згідно   ч.1 ст. 303 ЦПК  під час  розгляду  справи  в апеляційному  порядку  апеляційний суд  перевіряє  законність  і  обґрунтованість  рішення суду  першої  інстанції  в  межах доводів  апеляційної  скарги та  вимог  заявлених у суді  першої   інстанції.

    Враховуючи  викладене  та враховуючи наведені положення цивільно - процесуального законодавства,  апеляційний суд  вважає, що рішення  суду 1 інстанції  слід залишити  без  змін.

 

    Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324  ЦПК України, апеляційний суд, -

у  х  в  а  л  и  в:

    Апеляційні скарги  старшого помічника Ніжинського міжрайонного прокуратура Чернігівської області та ОСОБА_1 - відхилити.

             Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 березня 2009 року - залишити без зміни.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

 

 

Головуючий                                                          Судді: