У Х В А Л А

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Чернігівської міської ради, Обслуговуючого кооперативу „Садівниче товариство „Восход”, ОСОБА_3, Комунального підприємства „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації”, третя особа - Друга чернігівська державна нотаріальна контора, про захист права власності на дачний будинок, права користування земельною ділянкою, визнання недійсним договору дарування,

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати дане рішення в частині відмови у задоволенні вимог про визнання  права власності на земельну ділянку № 43 у садівничому товаристві „Восход”  як незаконне і ухвалити нове рішення про  визнання за нею права власності на земельну ділянку та садовий будинок у садівничому товаристві „Восход” в порядку спадкування.

          Рішенням суду позов ОСОБА_1 задоволено частково. Суд визнав недійсними договір дарування садового будинку від 10.01.2006 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3;  п. 2.3 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 30.09.2005 р. № 214  „Про оформлення права власності на об'єкти нерухомості” в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на садовий будинок у садівничому товаристві „Восход”; розподілив судові витрати і відмовив у задоволенні решти позовних вимог.

    Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 при житті був співвласником землі у садівничому товаристві, що підтверджено списком до  Державного акту про право колективної власності на землю садівничого товариства „Восход”, а тому спадкоємці мають право  успадкувати земельну ділянку № 43 у садівничому товаристві „Восход” в порядку ст. 1216 ЦК України. Також апелянт зазначає, що ніяких загальних зборів про виключення ОСОБА_1  з членів товариства  та прийняття ОСОБА_2 у члени товариства не було і переважне право на користування ділянкою згідно до Статуту садового товариства мають  члени сім'ї та спадкоємці.     

          У судовому засіданні позивач та її представник підтримали свою апеляційну скаргу.

          ОСОБА_3 і представник Обслуговуючого кооперативу „Садівниче товариство „Восход” апеляційну скаргу ОСОБА_1 не визнали.

          Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

    Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1, який помер 17.12.2000 року, з 12.05.1990 року по 28.10.2000 року був членом садівничого товариства „Восход”.

    За рішенням виконкому Чернігівської міської ради № 219 від 27 грудня 1994 року садівничому товариству „Восход” 04.11.1997 року був виданий Державний акт на право колективної власності  на 11,106 гектарів землі.

    Дійсно, у списку громадян - членів товариства як додатку до Державного акту на право колективної власності на землю під № 45 зазначений ОСОБА_1 Проте, перебування у вказаному списку громадянина не визначає його як власника землі, оскільки згідно до ст.5 ЗК України, що діяв до 01.01.2002 року суб'єктом права колективної власності на землю є садівницькі товариства, а член садівницького товариства мав право отримати за поданням товариства у приватну власність земельну ділянку для індивідуального садівництва відповідно до ст.57 ЗК України (1991 року) та ст. 14 Закону України „Про власність”.

    В ч.10 ст.5 ЗК України (1991 року) зазначається, що  право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. Відповідно до ст. 19 діючого на час смерті ОСОБА_1 Закону України „Про власність”, у спадщину може бути передано лише право приватної власності.

    Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не скористався за життя своїм правом отримати у приватну власність  земельну ділянку № 43 у садівничому товаристві „Восход”, а, навпаки, 28.10.2000 року подав заяву (а.с.38 т.1) про переоформлення ділянки, якою він користувався, на іншу особу - ОСОБА_2, що передбачено  було розділом П Статуту  садівничого товариства „Восход” в редакції 1987 року, яка діяла на час  вчинення ним цих дій, і рішенням правління садівничого товариства „Восход” від 15.03.2001 року  (а.с.40 т.1) його заява була задоволена та рішенням загальних зборів садівничого товариства „Восход” від 23.04.2001 року (а.с.137 т.2) він був визнаний таким, що вибув із членів товариства. Вказані рішення ніким не скасовувались.

    За таких обставин висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про визнання права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку № 43 в садівничому товаристві „Восход” в порядку спадкування є законними та обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

    Що стосується визнання права власності на садовий будинок у садівничому товаристві „Восход” у порядку спадкування за ОСОБА_1, то ці вимоги є передчасними, оскільки суд першої інстанції своїм рішенням визнав недійсним договір дарування  садового будинку між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та недійсним п.2.3 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 214 від 30.09.2005 року в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на садовий будинок і, таким чином, усунув перешкоди у оформленні спадкових прав спадкоємців в нотаріальній конторі, а інших доказів у неможливості оформлення спадщини на даний час у нотаріуса позивачка не надала.

    В  частині задоволення позовних вимог, які стосуються визнання недійсним договору дарування садового будинку та п.2.3 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 214 від 30.09.2005 року в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на садовий будинок, рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Відповідно до ст.303 ч.1 ЦПК України під час  розгляд справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість  рішення суду першої інстанції в межах доводів  апеляційної скарги  та вимог, заявлених у суді  першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 316, 319, 325 ЦПК України,  суд

У Х В А Л И В:

         Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

         Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 березня 2009 року залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:                                         Судді: