Справа № 2-69/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2011 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

Головуючого - судді Драник Н.П.

При секретарях - Бакум P.M.,, ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , кредитної спілки « Скарбничка», третя особа - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору дарування та договору іпотеки недійсними, -

Встановив:

Позивач звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до відповідачів, вказуючи, що 05.09.2007 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 укладений договір дарування частини квартири АДРЕСА_1, яка належала йому на праві приватної власності. Договір дарування посвідчений нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4 Договір було укладено на підставі усної домовленості між ним та відповідачем, яка передбачала невічне його утримання у зв»язку зі станом його здоров»я. 22.04.2009 року з листа приватного нотаріуса йому стало відомо , що квартира являється предметом іпотеки, що випливає з кредитного договору № 287-1107-3\01 від 01.11.2007р і на неї буде звернено стягнення у випадку непогашення заборгованості. Укладаючи договір дарування він вважав, що договір передбачає зобов»язання по утриманню. На даний час він не має роботи, коштів для існування та знаходиться під загрозою залишитися без житла.На момент укладання договору і до теперішнього часу він знаходиться на обліку в обласному психо-неврологічному диспансері, з 1995 по 2000 роки знаходився на обліку в обласному наркологічному диспансері і на момент укладення договору не усвідомлював вчення своїх дій і не міг адекватно керувати ними. Просить поновити пропущений строк звернення до суду. Визнати недійсним договір дарування частини квартири АДРЕСА_2 укладений 05.09.2007 року між ним та і ОСОБА_3.

В ході розгляду цивільної справи позивач збільшив позовні вимоги, вказуючи, що 05.09.2007 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір дарування належної йому 1\2 частини квартири АДРЕСА_3. Надалі ОСОБА_3 уклала щодо даної квартири договір іпотеки із Кредитною спілкою «Скарбничка» 01.11.2007 року. Коли укладав з відповідачем договір дарування , то керувався її обіцянками забезпечити його довічно правом проживання в даній квартирі, доглядом і матеріальним утриманням.Тривалий час він перебуває під наглядом Черкаського обласного психоневрологічного диспансеру. Відповідно до ст.. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та ( або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи. Оскільки з урахуванням його хворобливого стану психіки в момент вчинення правочину він не міг усвідомлювати значення своїх дій, то міг допустити помилку, що має істотне значення, а саме- щодо природи правочину та прав і обов»язків сторін. При визнанні недійсним договору дарування має також бути визнаний недісним договір іпотеки, оскільки відповідно до ст.. 317 та 319 ЦК України саме власнику належить правомочність розпорядження майном. Просить визнати недійсним договір дарування 1\2 частини квартири АДРЕСА_3, укладений між ним та ОСОБА_3 05 вересня 2007 року та визнати недійсним договір іпотеки №8, укладений між ОСОБА_3 та кредитною спілкою « Скарбничка» 01 листопада 2007 року.Судові витрати покласти на відповідачів.

В судовому засіданні позивач позов підтримав просив задоволити, пояснивши, що мати обіцяла його утримувати, але не пам»ятає навіть пропозиції матері щодо того щоб він подарував їй свою частину квартири, не пам»ятає нотаріуса, та хто привів його туди і як там усе було. В той час не думав про меркантильні інтереси. Події пам»ятаються уривками. Мати не говорила навіщо їй потрібна була уся квартира, про КС «Скарбничку» також не говорила. Про закладену квартиру в іпотеку дізнався лише в 2009 році із листа нотаріуса.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнала, просила задоволити, пояснивши, що ідея про квартиру виникла у неї.Коли брала кредит у спілці, то були наміри повернути, але так склалися обставини, що такої можливості зараз немає.Синові говорила, що буде доглядати за ним і що він все одно буде жити в даній квартирі.Син три роки був в депресивному стані, жив в зачиненій кімнаті, не читав, не дивився телевізор, лікуватися відмовлявся.Нотаріусу не говорила, що син хворіє. Коли треба було умовити сина на дарування частини квартири, для цього обирала час, коли він був менш агресивним. Про те, що отримала кредит в КС «Скарбничка» та заставила квартиру, синові не говорила, оскільки у нього було погано зі здоров»ям.

Представники КС Скарбничка» в судовому засіданні заперечували щодо позовних вимог, зазначаючи, що позивач пам»ятає і розуміє, що подарував 1\2 частину квартири. Змінилися позовні вимоги і позивач вирішив, що хоче визнати договір іпотеки і договір дарування недійсним.Відповідно до ст.. 255 ЦК підстав для визнання договору дарування недійсним немає.Договір укладався у нотаріуса і нотаріус впевнилась, що особа усвідомлювала значення своїх дій.Якби був явний психічний розлад, то нотаріус побачила б що щось не те.Позивач навмисно каже, що не може нічого згадати.Щодо визнання договору іпотеки недійсним, то договір дарування був укладений на 1\2 частину квартири, а 1\2 частина все-таки належала відповідачеві.Для того, щоб визнати договір іпотеки недійсним, потрібно спочатку розібратися з договором дарування.

Третя особа- приватний нотаріус ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що нею дійсно був посвідчений спірний договір. При здійсненні нотаріального посвідчення, вела з сторонами бесіду і поки не впевнилася, що сторони усвідомлюють свої дії, то договір не засвідчила б.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_3, представників відповідача КС «Скарбничка, третю особу-приватного нотаріуса Черкаського нотаріального округу ОСОБА_4, свідчення свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9,ОСОБА_10,ОСОБА_11, У пікової М.О., дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та ( або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи.

Як встановлено в судовому засіданні, 05 вересня 2007 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір дарування 1\2 частини квартири АДРЕСА_2. Договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4 Дана квартира до укладення вищезазначеного договору дарування належала в рівних долях по 1\2 ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка є матір»ю ОСОБА_2 Після укладення договору дарування ОСОБА_12 стала одноособовою власницею квартири АДРЕСА_3.

Майже через два місяці, 01. листопада 2007 року, після укладення договору дарування , ОСОБА_3 уклала договір кредиту № 287-1107-3/01 у кредитній спілці « Скарбничка» на строк до 01.11.2012 року, отримавши 284480 грн. В забезпеченя повернення кредиту, між ОСОБА_3 та кредитною спілкою «Скарбничка» був укладений 01.11.2007 року договір іпотеки № 8, згідно якого ОСОБА_3 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_3.

Позивач, як в позовній заяві, так і в судовому засіданні стверджував, що на час укладання договору дарування він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ним, оскільки тривалий час знаходився на обліку в обласному наркологічному диспансері у зв»язку із вживанням наркотиків та перебуває на обліку в психо-неврологічному диспансері.

Як вбачається із медичної картки, наданої Черкським обласним психо­неврологічним диспансером, хворий ОСОБА_2 з 2005 року перебуває під наглядом з приводу психічних розладів внаслідок органічного ураження ЦНС.

Згідно відповіді на запит суду із КП « Черкаський обласний наркологічний диспансер» від 22.02.10 року за № 112, ОСОБА_13 був знятий з диспансерного нагляду в жовтні 2000 року.

Згідно медичної карти ОСОБА_2, останній звернувся 27.08.2007 року до кабінету психотерапії у зв»язку з гострим психотичним станом.

Згідно відповіді на запит суду із Київського міського відділення Міжнародної благодійної організації « Реабілітаційний центр «Сходи» від 10.06.2010 за № 84, ОСОБА_2 з 28.02.2008р по 27.03.2008 року дійсно проходив курс соціально- психологічної реабілітації в Реабілітаційному Центрі «Сходи» з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання психоактивних речовин.

Як пояснювала в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3, її син ОСОБА_2, в період з 2006-2008 років перебував у депресивному стані. При укладенні правочину, вона не говорила нотаріусу щодо хвороби сина.

Про неадекватну поведінку та стан ОСОБА_2 свідчили в судовому засіданні свідки ОСОБА_14: « у нього іноді бувають неадекватні реакції. Він може щось розповідати, а потім замовкнути і дивитися в стіну довгий час.Міг сміятися без причин, дивитися в нікуди»; свідок ОСОБА_7: « В 2007 році син був у дипресії, жінка телефонувала і просила з ним щось робити, оскільки він замкнувся і нікуди днями не виходить захворювання сина- якась шизофренія».; свідок ОСОБА_8: « Він перебував у депресивному стані, не міг нормально відповідати на запитання, потрібно було задавати питання по три рази.Коли його відстороняли від роботи, то йому було все одно, агресію він не виражав, він начебто взагалі не був присутній. Він сидів закрившись в кімнаті з заштореними вікнами. Після аварії 01.09.2007 року він замкнувся в собі».

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними»правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними ( тимчасовий розлад, нервове потрясіння, тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст.. 145 ЦПК зобов»язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.»

Керуючись даною постановою та ст.. 145 ЦПК України, ухвалою суду від 28.10. 2009 року була призначена судова психіатрична експертиза. Перед експертами поставлено запитання : « Чи міг ОСОБА_2 в момент вчинення правочину - укладання договору дарування частини квартири із ОСОБА_3 05 вересня 2007 року усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними?».

Згідно акту № 561 амбулаторної судово-пстхіатричної експертизи від 26.11.2010 року, на момент вчинення правочину - укладання договору дарування частини квартири з ОСОБА_3 05 вересня 2007 року і до теперішнього часу ОСОБА_2 виявляв і виявляє ознаки хронічного психічного захворювання,а саме шизофренії параноідної з прогредієнтним ( прогресуючим) перебігом, актуальними персоніфікованими маячними ідеями впливу та переслідування на адресу матері, що зважаючи на психотичний рівень розладів, хворобливе - маячне інтерпретування здійснення правочину, наявність актуальної психотичної симптоматики - галюцинаторно- маячних розладів, порушення продуктивності мислення та розлади критичних фукцій - позбавляло на період здійснення правочину та позбавляє до теперішнього часу його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що при укладенні правочину, договору дарування 05.09 2007 року ОСОБА_2 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, а тому вищезазначений правочин слід визнати недійсним.

Позивачем також ставиться вимога щодо визнання недійсним і договору іпотеки № 8 від 01 листопада 2007 року , укладеним між ОСОБА_3 та кредитною спілкою « Скарбничка». Суд вважає, що дана вимога підлягає до задоволення, оскільки договір дарування 1\2 частини квартири від 05.09.2007 року судом визнається недійсним, а вищезазначений договір іпотеки є похідним від нього і повинен бути визнаний також недійсним.

Відповідно до ст.. 216 ЦПК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. За змістом ст.. 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. А тому суд вважає за необхідне внаслідок недійсності договору дарування від 05 вересня 2007 року застосувати реституцію, повернувши ОСОБА_2 у власність 1\2 частину квартири АДРЕСА_4.

Що стосується поновлення строку звернення до суду, то відповідно до ст.. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позивач вчинив правочин 05.09.2007 року , а звернувся до суду про визнання договору дарування недійсним( а не розірвання договору дарування) 21.05.2009 року, тобто позивач не пропустив трирічного строку позовної давності.

При задоволенні позову, у відповідності до ст.. 88 ЦПК України, судові витрати покладаються на відповідачів. Суд вважає, що судові витрати, а саме державне мито в сумі 286 грн.44 коп та 250 грн. інформаційно-технічного забезпечення судового процесу слід покласти на ОСОБА_15.

Керуючись ст..ст. 3,6,10,11,60,88, 209,212,213,214,215 ЦПК України, на підставі ст.. 216, 225, 257, 317, 319, 358 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними», суд, -

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволити повністю.

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 від 05 вересня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Визначи недійсним договір іпотеки № 8 від 01 листопада 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та кредитною спілкою « Скарбничка».

Сторони повернути у попередній стан.

Повернути у власність ОСОБА_2 1\2 частину квартири АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати: державне мито в сумі 286 грн. 44 коп. та 250 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий: Н.П. Драник