02.12.2015

Провадження №1-кп/331/557/15

ЄУН 331/8073/15-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Татарінова В.І., при секретарі Андрієнко С.О., за участю прокурора Іщенко П.О., потерпілого ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Запоріжжі кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, не одруженого, офіційно працює продавцем-консультантом, має середньо - спеціальну освіту, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично мешкає за адресою м. Запоріжжя вул. Фабрична буд. 60, раніше засуджений:

10.10.1995 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140 КК України до 3 років позбавлення волі, з застосуванням ст. 46-1 КК України, з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;

16.06.1999 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 141 КК України до 1 року позбавлення волі. Звільнений 04.03.2000 року з Оріхівської ВК по відбуттю строку покарання;

05.03.2001 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2ст.140,ч.3 ст.140, ст. 42 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений 15.09.2004 року з Оріхівської ВК по відбуттю строку покарання;

05.11.2008 року Жовтневим районним судом м.Запоріжжя за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 роківпозбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробувальним терміном 3 роки;

17.02.2009 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ст. 70 КК України до 2 років 8 місяців позбавлення волі. Звільнений22.07.2011 року зСофіївськоїВКповідбуттю строку покарання;

15.10.2009 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 309, ст. 70 КК України до 2 років 8 місяців позбавлення волі. Звільнений 22.07.2011 року з Софіївської ВК по відбуттю строку покарання;

12.09.2012 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ст. 395 КК України до 1 місяця арешту. Звільнений 12.10.2012 року з Запорізького СІЗО по відбуттю терміну покарання;

26.05.2015 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від покарання з іспитовимстроком 1 рік з застосуванням ст. 76 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

10.10.2015 року приблизно о 17-30 годин, ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись у приміщенні магазину «Варус», який розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна буд. 83/85, звернув увагу на раніше йому незнайому н/л ОСОБА_3, в кишені куртки якої знаходився мобільний телефон. Далі ОСОБА_2 скориставшись тим, що потерпіла відволіклася на вибір продуктів харчування та будучи впевненим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, підійшов до потерпілої ззаду, та діючи повторно, шляхом вільного доступу таємно з кишені куртки викрав майно ОСОБА_4, а саме:

- мобільний телефон «Айфон 5с» в синьому корпусі, ІМЕІ: 358031059676646, вартістю 6500 гривень, в якому знаходилась сім-карта оператора стільникового звязку “Лайф” 063-152-81-27, яка матеріальної цінності для потерпілого не становить, на рахунку якої грошові кошти були відсутні, чим спричинив матеріальну шкоду на загальну суму 6500 гривен.

Після скоєння злочину ОСОБА_2 продав викрадений мобільний телефон раніше незнайомому чоловіку на радіоринку ЦКР «Анголенко» в м. Запоріжжя, а отримані кошти витратив на власний розсуд.

Суд, керуючись ст. 349 КПК України, враховуючи думку учасників судового провадження, ухвалив визнати недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Обсяг доказів підлягаючих дослідженню обмежено судом допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням матеріалів характеризуючих особу обвинуваченого.

Будучи допитаним, у ході судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав свою вину і пояснив, що 10 жовтня 2015 року перебуваючи в торговому центрі «Аврора» помітив дівчину, у якої з кишені наполовину виглядав мобільний телефон, який він вирішив викрасти, скориставшись тим що дівчина відволіклася, непомітно для неї витягнув з її кишені телефон, який згодом продав на ринку «Анголенко», гроші витратив на власні потреби, про свій вчинок дуже шкодує.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1, пояснив суду, що 10 жовтня 2015 року йому зателефонувала його неповнолітня дочка і повідомила, що у неї викрали мобільний телефон в ТЦ «Аврора», цивільний позов просив залишити без розгляду, оскільки завдана шкода йому була відшкодована у повному обсязі.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, відношення самого обвинуваченого до вчиненого, пом’якшуючі покарання обставини.

Обвинувачений ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий, вчинив злочин середньої тяжкості в період іспитового строку, має постійне місце проживання, офіційно працює продавцем-консультантом, за місцем проживання скарг на його поведінку не надходило, перебуває на диспансерному обліку у лікаря-нарколога з 01.02.2005 року, у лікаря психіатра на обліку не перебуває.

Обставинами, які пом’якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2суд визнає, що він вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, своїми правдивими показаннями сприяв становленню істини у справі.

На підставі вищевикладеного, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_2, відношення самого обвинуваченого до вчиненого, думку потерпілого ОСОБА_1, який просив призначити покарання на розсуд суду, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства і за цих обставин вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції статті, за якою кваліфікується його діяння у вигляді позбавлення волі, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Обвинувачений ОСОБА_2не відбув покарання за попереднім вироком. Призначаючи остаточну міру покарання обвинуваченому суд керується правилами ст. 71 КК України.

Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_1 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 завданої матеріальної шкоди залишити без розгляду, у звязку з тим що завдана шкода відшкодована у повному обсязі.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Судові витрати відсутні.

Таким чином, на підставі викладеного, керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд –

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України визначити ОСОБА_2остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутної частини покарання, призначеного вироком Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 26.05.2015 року до покарання за цим вироком – у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2відраховувати з моменту фактичного затримання.

Запобіжний захід, застосований відносно засудженого ОСОБА_2до набрання вироком законної сили у вигляді домашнього арешту – залишити без змін.

Цивільний позов заявлений потерпілим ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Речові докази:

- DVD-диск, долучений до матеріалів кримінального провадження залишити у матеріалах протягом усього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: В.І. Татарінов