Ухвала іменем україни 25 листопада 2015 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Дьоміної О.О., суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М., Парінової І.К., Cтупак О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про припинення права власності на 1/6 частини будинку з виплатою грошової компенсації, за касаційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 травня 2015 року, в с т а н о в и л а: У лютому 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5 про припинення права власності на 1/6 частини будинку з виплатою грошової компенсації. Свої вимоги обґрунтовували тим, що вони є співвласниками будинку АДРЕСА_1, по 1/6 частини кожен, успадкованого ними після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 14 травня 1985 року. 1/6 частини спірного будинку також успадкував батько померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_8, отримавши 29 червня 1991 року свідоцтво про право на спадщину за законом. 09 липня 1991 року ОСОБА_8 подарував успадковану ним 1/6 частини будинку ОСОБА_9 Проте на час укладення договору дарування будинок був значно поліпшений та добудований ОСОБА_3 після отримання його у спадщину: збільшена його загальна площа до 70,2 кв. м, а жила - до 48 кв. м, перебудовані глинобитні стіни ракушняком, обкладено будинок цеглою, повністю перероблено верх будинку та перекрито дах шифером, замінені вікна, двері та підлога. Оскільки ОСОБА_9 у спірному будинку ніколи не проживала, в його перебудові та переобладнанні ніякої участі не брала, приміщень, які прийняв у спадок ОСОБА_8, на даний час не існує, в грошовому еквіваленті частка успадкованого ОСОБА_8 майна станом на день його смерті є незначною, то на підставі ст. 365 ЦК України позивачі просили суд припинити право власності ОСОБА_9 на 1/6 частини будинку АДРЕСА_1. Справа судами розглядалась неодноразово. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2010 року, позов задоволено. Припинено право власності ОСОБА_9 на 1/6 частини будинку АДРЕСА_1. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 червня 2011 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2010 року залишено без змін. У вересні 2011 року Фастівською міжрайонною прокуратурою Київської області в інтересах ОСОБА_9 було подано заяву про перегляд рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2010 року у зв'язку з нововиявленими обставинами з посиланням на істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2013 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2010 року за наслідками його перегляду у зв'язку із нововиявленими обставинами скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову. Рішенням апеляційного суду Київської області від 16 квітня 2014 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2014 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким припинено право власності ОСОБА_9 на 1/6 частини будинку АДРЕСА_1, виплачено їй грошову компенсацію в розмірі 21 135 грн, які внесено позивачкою на депозитний рахунок суду, та визнано право власності на цю частину будинку за ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у рівних частинах. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2014 року рішення апеляційного суду Київської області від 16 квітня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалою апеляційного суду Київської області від 18 травня 2015 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2013 року залишено без змін. У касаційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_3, просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Проте таким вимогам рішення судів попередніх інстанцій не відповідають. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачі не довели ту обставину, що частка відповідачки у спільному майні є незначною. Крім того, з урахуванням відсутності у Фастівському районі у відповідачки іншого житла на праві власності припинення її права власності на частину будинку завдасть їй значної шкоди. З такими висновками судів повністю погодитись не можна виходячи з наступного. Судами встановлено, що жилий будинок АДРЕСА_1 належав на праві власності ОСОБА_7 - Ѕ частини та Ѕ частини ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 Будинок був глинобитний, жилою площею 28,2 кв. м. Рішенням Фастівського міськвиконкому від 8 грудня 1980 року ОСОБА_7 дозволено перебудувати веранду та кімнату у будинку розміром 6,0 х 8,0 кв. м. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. Спадщину після його смерті прийняли позивачі (дружина та син померлого) та його батько ОСОБА_8 у рівних частках, тобто по 1/6 кожний. 9 липня 1991 року ОСОБА_8 подарував належну йому 1/6 частки спірного будинку ОСОБА_9 Рішеннями Фастівського міськвиконкому від 24 грудня 2002 року № 230/3 та від 18 червня 2010 року № 115/1 погашено право власності ОСОБА_12 на Ѕ частки будинку у зв'язку з тим, що ця частина будинку непридатна для проживання, зруйнована і відновленню не підлягає. Отже, судами встановлено, що на день подання в 2008 році позову про припинення частки в спільному майні позивачі ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_9 є власниками спірного жилого будинку по 1/6 частини кожний (а фактично, з урахуванням погашення права власності ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на Ѕ частини цього будинку, по 1/3 частини будинку кожному). ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_7 знесла успадкований старий глинобитний будинок і на його місці за власні кошти побудувала новий будинок, який не був предметом спадкування після смерті ОСОБА_7 Судами встановлено, що ОСОБА_3 на місці спадкової частини будинку побудувала новий будинок, знісши успадковану будівлю, внаслідок чого на даний час спадкового будинку, який залишився після смерті ОСОБА_7, не існує, господарські будівлі, які є приналежністю головної речі - жилого будинку, не є самостійним об'єктом спадкування, спадкову частку в даний час виділити в натурі неможливо. Згідно з висновками повторної судової будівельно-технічної експертизи від 14 квітня 2014 року № 13/14-14 вартість 1/6 частини спадкового будинку станом на час проведення цієї експертизи становить 21 135 грн. Позивачами на депозитний рахунок суду внесено кошти в розмірі 21 135 грн, що підтверджується квитанціями. Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Положеннями ст. 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбачених п. п. 1 - 3 ч. 1 ст. 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї, а також попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок. Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що позивачі не довели ту обставину, що частка відповідачки у спільному майні є незначною та з урахуванням відсутності у Фастівському районі у відповідачки іншого житла на праві власності, а припинення її права власності на частину будинку завдасть їй значної шкоди. Проте висновки судів про те, що примусове припинення права власності завдасть відповідачу істотної шкоди ґрунтуються на припущеннях, що заборонено ч. 4 ст. 60 ЦПК України. Так, судами належним чином не з'ясовано, чи проживала або користувалася відповідачка належною їй 1/6 частини спірного житлового будинку, чи ставила питання про вселення в спірне житло, та чи можливе взагалі спільне володіння та користування майном з урахуванням того, що успадкована частина будівлі була знесена та побудовано новий будинок. Крім того, судами не встановлено, чи має право ОСОБА_9 на частину новоствореного об'єкта нерухомості. Враховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами належним чином не встановлені, судами порушено норми матеріального та процесуального права, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити частково. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 травня 2015 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий О.О. Дьоміна Судді: І.М. Завгородня В.М. Коротун І.К. Парінова О.В. Cтупак