ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року Справа № 876/8168/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року у справі №2а-8410/11/1370 за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Львівський відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ при ГУ МВС України у Львівській області про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин,-

В С Т А Н О В И В:

26.07.2011р. Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Львова ДПА України, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області, (далі - ДПІ) звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, просила стягнути з відповідача податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 22 990 грн.

В порядку ст.53 КАС України у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Львівський відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ при ГУ МВС України у Львівській області.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2015р. позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2015р. та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що 11.08.2009р. ВРЕР ДАІ ГУ МВС України у Львівській області зареєстровано за ним транспортний засіб – автомобіль марки MERSEDES-BENZ VITO 108 D, 1998 року випуску, об’єм двигуна 2299 куб см., державний номер НОМЕР_1 на підставі необхідних для реєстрації транспортного засобу документів, а також сплачено податок з власників транспортних засобів, в результаті чого зареєстровано вказаний автомобіль та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 11.08.2009р., а також номерні знаки на автомобіль. Державтоінспекція провівши першу реєстрацію транспортного засобу, належно не проконтролювала внесення податку з власників транспортних засобів на відповідний казначейський рахунок місцевого бюджету. Позивачем не доведено факт не сплати ним податку з власників транспортних засобів в сумі 22 990 грн. Окрім того, згідно листа Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області від 29.07.2015р. вбачається, що ОСОБА_2 визнано потерпілим у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12013150060001639 за фактом шахрайства, вчиненого невстановленими особами в особливо великих розмірах, підроблення документів та використання невстановленими особами завідомо підроблених документів. Таким чином, висновок суду першої інстанції вважає таким, що не відповідає обставинам справи.

В судовому засіданні представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції, відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, що відповідно до ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.08.2009р. Відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи ОСОБА_3 у Львівській області зареєстровано за ОСОБА_2 транспортний засіб – автомобіль марки MERSEDES-BENZ VITO 108 D, 1998 року випуску, об’єм двигуна 2299 куб.см., державний номер НОМЕР_1.

ОСОБА_4 ДАІ Г МВС України у Львівській області №9/552зп від 23.03.2011р. повідомлено, що громадянином ОСОБА_2 не сплачено податок з власників транспортних засобів у сумі 22 990 грн. (а.с.9,10).

Відповідно до листа заступника начальника ДПІ у Шевченківському районів від 03.06.2011р. №14117/19-020 кошти по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів при першій реєстрації в Україні в сумі 22 990 грн. від ОСОБА_2 (згідно даних МРЕВ сплата від 10.08.2009р. – 12.08.2009р.) до місцевого бюджету Шевченківського району не надходили.

ДПІ у Шевченківському районі м.Львова проведено перевірку щодо сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та видано довідку від 30.06.2011р. №16119/17-010 відповідно до якої перевіркою встановлено, що розмір податкового зобов’язання з податку або збору (обов’язкового платежу), зазначеного платником такого податку або збору (обов’язкового платежу) є занижений ніж визначено за результатами перевірки, оскільки при сплаті платником податку або збору (обов’язкового платежу) не сплачено податку, що призвело до заниження податкового зобов’язання на 22 990 грн. (а.с.6).

Відповідачу направлено виклик рекомендованим листом з повідомленням про вручення щодо сплати податку з власників транспортних засобів за 2009 рік за вказаний автомобіль, який вручено 26.04.2011р., але сума нарахованого податку відповідачем в бюджет не сплачена, що стало підставою для звернення ДПІ з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. №3353-XII в редакції чинній на момент реєстрації транспортного засобу державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991р. №1963-XII, в редакції чинній на момент реєстрації транспортного засобу, (далі – Закон №1963-XII) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону №1963-XII перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1963-XII податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується: фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд;

Згідно з ч.4 ст.5 Закону №1963-XII фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

Відповідно до ч.6 ст.5 Закону №1963-XII у разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться.

Частинами 5 та 6 ст.6 Закону №1963-XII встановлено, що сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього Закону. За транспортні засоби, придбані протягом року, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки.

Єдиний на території України порядок державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі - транспортні засоби) та видачі реєстраційних документів і номерних знаків встановлено Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, в редакції чинній на момент реєстрації транспортного засобу (далі – Правила №1388)

Відповідно до п.8 Порядку №1388 реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості, яка провадиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку у порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Держпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна і має відповідні документи, відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не приймаються до реєстрації транспортні засоби, зібрані (складені) з складових частин серійних транспортних засобів без дотримання вимог Закону України «Про дорожній рух»

Реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків, а також внесення в установленому порядку платежів за огляд транспортних засобів, реєстрацію, перереєстрацію та зняття їх з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків. Реєстрація транспортних засобів скасовується в разі встановлення факту, що документи, які посвідчують особу власника, підтверджують правомірність придбання транспортного засобу або право на користування та розпорядження ним, є фіктивними чи підробленими. Реєстрація транспортних засобів також скасовується у разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів його складових частин.

Враховуючи наведені вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що здійснення державної реєстрації транспортного засобу без попередньої сплати податку з власників транспортних засобів не передбачено законом. Наявність документів про внесення зазначених платежів є обов'язковою умовою реєстрації таких ТЗ в органах ДАІ. Відсутність квитанції про сплату податку виключає можливість проведення першої реєстрації транспортного засобу.

У разі відсутності документів про сплату податку, реєстрація, перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не повинні проводитися, органи реєстрації та проведення технічного огляду повинні контролювати сплату податку перед проведенням технічного огляду, реєстрацією та перереєстрацією транспортних засобів.

Слід зауважити, що реєстрація транспортного засобу без сплати встановленого законом податку тягне за собою відповідальність посадових осіб ВРЕР, які здійснили таку реєстрацію. Тому, відсутність надходження податку в дохід бюджету не є підставою для стягнення його з відповідача.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що ніхто не може здійснити державну реєстрацію транспортного засобу без попередньої сплати за такий податку з власників транспортних засобів. Тому, провівши реєстрацію транспортного засобу посадові особи ВРЕР підтвердили виконання відповідачем усіх необхідних вимог, зокрема, і сплати податку з власників транспортних засобів.

Аналогічна правова позиція висловлена у рішеннях Вищого адміністративного суду від 21 вересня 2015 року (справа К/800/45213/14), від 04 серпня 2015 року (справа К/800/5145/15), від 08 вересня 2015 року (справа К/800/41874/14)

Існування обставин, які б свідчили про наявність вини відповідача у ненадходженні коштів в розмірі 22 990,00 грн. до місцевого бюджету, податковим органом не доведено.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє колегії суддів прийти до переконання, що здійснюючи державну реєстрацію ТЗ, ввезених із-за кордону, органи ДАІ УМВС наділенні повноваженнями щодо перевірки сплати мита та інших податків (зборів), передбачених законодавством. При цьому наявність документів про внесення зазначених платежів є обов'язковою умовою реєстрації таких ТЗ в органах ДАІ. У разі відсутності відомостей про сплату мита або інших податків (зборів), передбачених законодавством при імпорті автомобілів, або встановлення факту, що такі документи є фіктивними чи підробленими, органи ДАІ відмовляють у реєстрації.

Таким чином, висновок податкового органу про факт несплати відповідачем податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів при першій реєстрації транспортних засобів є необґрунтованим.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи 31.05.2013р. в СВ Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області надійшла кримінальна справа №181-0062, за фактом використання невстановленими особами підроблених документів, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України. Дана кримінальна справа виділена з кримінальної справи №181-0311, порушеної відносно заступника начальника Львівського ВРЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській області, за фактом зловживання службовим становищем, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.364 КК України.

Згідно з листа старшого слідчого Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області від 29.07.2015р. №16/14-9366 ОСОБА_2 29.07.2015р. визнано потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12013150060001639 за фактом шахрайства, вчиненого невстановленими особами в особливо великих розмірах, підроблення документів та використання невстановленими особами завідомо підроблених документів, за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.1, 3 ст.358 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зауважує, що у пункті 110 Рішення Європейського Суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доказів щодо наявності в діях ОСОБА_2 ознак неправомірності щодо несплати суми податку з власників транспортних засобів.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів прийшла до переконання, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на фактичних обставинах у справі та вимогах законодавства, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та відмови в позові.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судовий збір не належить стягувати зі сторін спору.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року у справі №2а-8410/11/1370 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

ОСОБА_1

Повний текст Постанови виготовлено 01.12.2015р.