Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Оробцова Р.І.

Справа № 415/4687/15-ц

Провадження № 22ц/782/701/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :

головуючий Оробцова Р.І.

суддів: Борисова Є.А., Яреська А.В.

секретар Ткаченко Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 26 жовтня 2015 року по справі

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, інфляційних втрат та 3 % річних, -

ВСТАНОВИЛА :

У червні 2015 року повивач ввернувся до суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 77122,67 грн. 3 % річних в сумі 1618,18 грн., судовий збір у розмірі 820,86 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 2000 грн. Позов мотивував тим, що 10.09.1997 р. дав відповідачу у борг 3300 доларів США, але той не повернув їх.

Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, інфляційних втрат та 3% річних відмовлено у зв'язку із закінченням строку позовної давності.

В апеляційній скарзі апелянт з рішенням суду першої інстанції не згоден, оскільки 10 вересня 1997 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, на підставі якого позивач передав відповідачу 3300 (три тисячі триста) доларів США, що становило на той час еквівалентно 6200 грн., строком на 2 місяці. На підтвердження укладеного договору позики написана розписка, з кінцевим терміном повернення боргу через 2 місяці, тобто 10.11.1997 року. У встановлений договором строк ОСОБА_3 борг не повернув. На вимоги позивача повернути борг ОСОБА_3 просив відстрочити повернення боргу у зв'язку із скрутним становищем та пообіцяв повернути борг пізніше, коли продасть автомобіль, який був у заставі на підставі розписки. Через деякий час, а саме у 2014 році позивачу стало відомо, що відповідач продав машину і у нього вже є грошові кошти для повернення боргу. Але відповідач уникав зустрічі. А тому просить рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 26 жовтня 2015 року скасувати за необґрунтованістю та винести нове рішення, задовольнивши його позовні вимоги до відповідача у повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що встановлені судом обставини у повному обсязі відповідають матеріалам справи, оскільки судом встановлено, що 10 вересня 1997 р. між сторонами було укладено договір позики грошей, відповідно до якого відповідач отримав від позивача у власність грошові кошти в розмірі 3300 доларів США строком на 2 місяці.

Згідно довідки станом на 20.07.2015 р. вартість 100 доларів США становить 2201,40 грн., тобто сума борг безпосередньо за договором позики складне 72649,14 грн.

Відповідно до ст.ст. 374, 375 ЦК УРСР, який діяв на час укладення договору за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність гроші, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.

Договір позики на суму понад п'ятдесят карбованців повинен буди укладений у письмовій формі.

Відповідно ст. 154 ч.2 ЦК УРСР якщо згідно з законом... договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одною документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання представника відповідача стосовно недотримання письмової фірми договору, передбаченої ЦК УРСР, бо з наданої суду розписки від 10.09.1997 р. вбачається, що вона написана у простій письмовій формі відповідачем, має його підпис, а тому договір є укладеним відповідно до ст. 154 ЦК УРСР.

Позивач у судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що надав гроші строком на два місяці, що підтверджує і посилання у розписці про залишення у заставу позивачу належного відповідачу автомобілю на той самий строк.

Згідно ст.71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

На підставі ст.76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникли з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Оскільки договір позики був укладений строком на два місяці, перебіг позовної давності почався з 11 листопаду 1997 р. коли відповідач повинен був повернути борг що не заперечував і сам позивач та закінчився 11 листопаду 2000 р.

Посилання апелянта на те, що про порушення свого права позивач дізнався тільки у листопаді 2014 р. після направлення листів відповідачеві не заслуговує на увагу, оскільки виникнення права вимоги повернення боргу було пов'язане не зі зверненням позивача (кредитора) до відповідача (боржника), а із закінченням строку дії договору позики.

Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову на підставі ст. 80 ЦК УРСР є підставою для відмови в позові.

За ст. 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Строк позовної давності за вимогами позивача закінчився до пред'явлення позову, тому місцевим судом на цій підставі обґрунтовано відмовлено у його задоволенні.

Згідно п.6 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України правила ЦК УРСР про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом, тобто до 01 січня 2001 р..

Зважаючи на викладене, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 26 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, інфляційних втрат та 3 % річнихзалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді :