КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.03.2007 № 36/432
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Губенко Н.М.
суддів: Барицької Т.Л.
Ропій Л.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Репетько О.Г. – представник (дов. №40 від 19.07.2006);
від відповідача - повідомлений, але не зявився;
від третьої особи - Чекменьов Ю.Г. – юрисконсульт (дов. № 155/11-142 від 18.09.2006),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Української асоціації споживачів
на рішення Господарського суду м.Києва від 29.11.2006
у справі № 36/432 (Трофименко Т.Ю.)
за позовом Української асоціації споживачів
до Київської міської ради
третя особа відповідача Комунальне підприємство “Київжитлоспецексплуатація”
про спонукання до укладання договору оренди на новий строк
Згідно із розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 № 01-23/1/3 розгляд апеляційної скарги здійснюється у наступному складі колегії суддів: головуюча – Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л., Ропій Л.М.
В судовому засіданні 02.03.2007 оголошено перерву до 22.03.2007 на підставі ст.ст. 77, 86, 99 ГПК України.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2006 у справі №36/432 в позові Української асоціації споживачів до Київської міської ради про спонукання до укладення договору оренди на новий строк відмовлено повністю.
Судове рішення мотивоване тим, що: відповідно до положень ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендодавцем спірного приміщення є КП „Київжитлоспецексплуатація, а не Київська міська рада, за таких обставин Київська міська рада не могла будь-яким чином порушити права та охоронювані законом інтереси позивача з приводу укладення договору оренди, у зв’язку із чим в силу ст. 1 ГПК України позовні вимоги до Київської міської ради є необґрунтованими; враховуючи, що господарський суд за власною ініціативою не може змінювати заявлених позовних вимог, а Українська асоціація споживачів будь-яких уточнень чи змін до позову не заявляла, позовні вимоги до Київської міської ради про спонукання до укладення договору оренди на новий строк не можуть бути задоволені; господарський суд першої інстанції при прийнятті рішення зважив на те, що відповідно до п. 17 додатку № 2 до рішення Київської міської ради від 08.12.2005 № 567/3028 у передачі спірного приміщення в користування позивачу на умовах оренди відмовлено; відповідно до рішення Київської міської ради від 24.06.2004 № 322/1532 нежилі приміщення за адресою м. Київ, вул. Жилянська/Комінтерну, 126/23 включені до переліку нежилих будинків комунальної власності територіальної громади м. Києва, які підлягають реконструкції або реставрації за залучені кошти, враховуючи викладене, посилання позивача на норми ст. 777 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, відповідно до яких позивач має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк є безпідставними, оскільки таке право могло б виникнути у позивача тільки при прийнятті Київською міською радою рішення про подальше здавання в оренду спірного приміщення позивачу чи будь-якій іншій третій особі, такого рішення прийнято не було.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 29.11.2006 у справі № 36/432 повністю з підстав порушення норм матеріального права, неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Заявник посилається на те, що відповідно до норм Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та Положення про порядок надання майна територіальної громади м. Києва у користування або управління, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.06.1999 № 309/410 до повноважень КП „Київжитлоспецексплуатація” не входить вирішення питання про надання дозволів організаціям, підприємствам на передачу в орендне користування приміщень, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва, продовження термінів дії договорів оренди, такі повноваження належать до виключної компетенції Київської міської ради. Таким чином, заявник вважає, що саме Київська міська рада є належним відповідачем у даній справі, оскільки саме Київською міською радою було порушено переважне право позивача на продовження строку дії договору оренди на новий строк, закріплено в нормах чинного законодавства, тому позивач і звернувся саме до Київської міської ради з позовом про спонукання до укладення договору оренди на новий строк.
Також, на думку заявника, місцевий господарський суд не дав належної оцінки рішенню Київської міської ради від 08.12.2005 № 567/3028, яким було відмовлено позивачу у передачі спірного приміщення у користування на умовах оренди та не прийняв його до уваги при вирішенні даного спору.
Заявник посилається на те, що рішеннями Київської міської ради від 30.06.2005 № 464/3040 та від 16.03.2006 № 214/3305 господарюючим суб’єктам, а саме: ТОВ „Стреттобуд”, ГО „Київблагоустрій” та ПП „М-Фон” було продовжено термін дії договорів оренди на приміщення, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська/Комінтерну, 126/23, тобто, передавши вказані приміщення іншим юридичним особам, відповідач тим самим порушив права позивача.
Крім того, заявник вказує на те, що місцевий господарський суд не надав належної оцінки листу Головного управління комунальної власності м. Києва від 18.08.2006 № 042/11/4-5702 та від 21.09.2006 № 042/11/4-6485, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, оскільки свідчать про передачу, всупереч положенням діючого законодавства, спірного приміщення в оренду іншим юридичним особам.
Тобто, заявник стверджує, що вказаними діями Київської міської ради, спростовується висновок місцевого господарського суду про включення будинку, в якому знаходиться спірне приміщення до переліку нежилих будинків, які підлягають реконструкції або реставрації за залучені кошти. Наявні в матеріалах справи докази свідчать про передачу іншим юридичним особам приміщень в будинку за адресою: м. Київ, вул. Жилянська/Комінтерну, 126/23 та відсутність наміру проводити його реконструкцію, як зазначено в рішенні Київської міської ради від 24.06.2004 № 322/1532.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів скарги та просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2006 у справі № 36/432 залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення, посилаючись на те, що: відповідно до положень ст.ст. 16, 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України Київська міська рада прийняла рішення від 08.12.2005 № 567/3028, яким відмовила у передачі в користування позивачу на умовах оренди спірного приміщення; крім того, відповідач вказує на те, що відповідно до ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” не є орендодавцем нерухомого майна, що знаходиться у комунальній власності, тому відповідно до ст. 1 ГПК України не міг будь-яким чином порушити права та охоронювані законом інтереси позивача з приводу укладення договору оренди.
У відзиві на апеляційну скаргу третя особа підтримує позицію відповідача та зазначає, що позивач на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 06.03.2006 у справі № 3/30, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2006, був виселений із спірного приміщення 02.10.2006, спірне приміщення було передано Українською асоціацією споживачів за актом приймання-передачі КП „Київжитлоспецексплуатація”; однак позивачем порушено умови договору оренди № 10/1767 від 18.11.2004, оскільки позивач не сплатив за фактичне користування спірним приміщенням за період з 01.04.2006 по 02.10.2006 і має заборгованість перед КП „Київжитлоспецексплуатація” у розмірі 7 704,57 грн.; враховуючи викладене, відповідно до ст. 777 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” позивач не може скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, оскільки після закінчення терміну дії договору оренди не виконував належним чином умови договору, а саме: п. 3.5 договору оренди № 10/1767; таким чином, на думку третьої особи, місцевим господарським судом не були порушені норми матеріального права, на які посилається позивач, оскільки дозвіл на укладення договору оренди на новий строк видається виключно Київською міською радою, на підставі якого КП „Київжитлоспецексплуатація” як підприємство, за яким закріплено нерухоме майно на праві повного господарського відання укладає договори з орендарями комунального майна.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача та третьої особи та враховуючи доводи, викладені у відзивах на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.
20.07.2006 позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача, третя особа на стороні відповідача – КП „Київжитлоспецексплуатація” про спонукання до укладення договору оренди на новий термін.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що Київська міська рада прийняла рішення № 567/3028 від 08.12.2005 про відмову позивачу у продовженні терміну дії договору оренди на спірне приміщення, враховуючи, що позивачу в квітні-травні 2006 року стало відомо про намір КП „Київжитлоспецексплуатація” здати приміщення в оренду іншим юридичним особам, позивач змушений звернутися до суду з позовом про спонукання Київську міську раду укласти з позивачем договір оренди на новий строк, оскільки відповідно до положень ст. 777 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” позивач має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.11.2006 у справі № 36/432 в позові відмовлено повністю.
Апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, враховуючи наступне.
Згідно із рішенням Київської міської ради народних депутатів від 02.12.1993 № 26 „Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київради від 13.01.1992 № 26 та рішення Київської міської ради народних депутатів від 10.12.1992 № 16” нежилий будинок за адресою: вул. Комінтерна, 23/126а належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва (додаток № 1 до рішення Київської міської ради народних депутатів від 02.12.1993 № 26, пункт 33 Переліку нежилих будинків, приміщень та споруд, яким доповнюється перелік нежитлових будинків та споруд, які належать до комунальної власності міста, таблиця 14 додатку І рішення виконкому міськради від 13.01.1992 № 26 „Про формування комунального майна міста та районів”).
Розпорядженням Представника Президента України в м. Києві від 29.05.1992 № 368 „Про створення Державного комунального виробничого житлово-ремонтного об’єднання” вказаний будинок закріплено на праві повного господарського відання за виробничим житлово-ремонтним об’єднанням, правонаступником якого є КП „Київжитлоспецексплуатація”, даний будинок знаходиться на балансі КП „Київжитлоспецексплуатація”.
Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
До відання виконавчих органів, зокрема, міських рад, належить повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (п. 1 ст. 29 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”).
Частиною 5 ст. 60 вказаного Закону передбачено повноваження органів місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здавати об’єкти права комунальної власності в оренду відповідно до Закону.
Відповідно до ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендодавцями, зокрема, є підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.
Відповідно до статуту Комунального підприємства „Київжитлоспецексплуатація” предметом діяльності підприємства, зокрема, є ведення обліку нежитлового фонду, що знаходиться в повному господарському віданні підприємства; передача його в користування на договірних засадах з дозволу власника або уповноваженого ним органу, здійснення контролю за виконанням договорів оренди нежилих приміщень (п. 2.2.5 статуту).
Пунктом 3.1 зазначеного статуту закріплено, що підприємство має право виступати заставодавцем, передавати, здавати в оренду, обмінювати, надавати безоплатно в тимчасове користування або позику закріплене за ним майно, в т.ч. будівлі і споруди тільки за згодою власника або органу, уповноваженого управляти майном.
Таким чином, КП „Київжитлоспецексплуатація” як самостійний господарюючий суб’єкт із чітко визначеними в його установчих документах завданнями і функціями, наділений безпосередньо повноваженнями щодо передання в оренду закріпленого за ним нерухомого майна.
Це також підтверджується і тим, що договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва № 10/1767 від 18.11.2004, за яким спірне приміщення було передано позивачу, був укладений між Українською асоціацією споживачів та КП „Київжитлоспецексплуатація”, яке зазначено в договорі орендодавцем.
Пунктом 9.3 вказаного договору передбачено, що після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київської міської ради.
Пунктом 17 додатку № 2 до рішення Київської міської ради від 08.12.2005 № 567/3028 в графі “примітка” Українській асоціації споживачів відмовлено в переукладенні договору оренди нежилого приміщення, яке закріплене на праві господарського відання за Комунальним підприємством “Київжитлоспецексплуатація”.
Як встановлено вище, орендодавець спірного приміщення – КП „Київжитлоспецексплуатація” може укласти договір оренди на закріплене за ним на праві повного господарського відання майном тільки при наявності на це згоди Київської міської ради. Київська міська рада не надала згоду КП „Київжитлоспецексплуатація” на укладення договору оренди з Українською асоціацією споживачів.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. При цьому проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Згідно із частиною 2 статті 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 641 Цивільного кодексу України встановлено, що з пропозицією укласти договір може звернутися будь-яка із сторін майбутнього договору.
Позивач не надав суду доказів звернення до відповідача або третьої особи із пропозицією про укладення договору оренди спірного нежилого приміщення.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову до Київської міської ради про спонукання до укладення договору оренди на новий строк.
Апеляційний господарський суд не може прийняти до уваги доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, враховуючи викладене та виходячи з наступного.
Твердження позивача про порушення місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та Положення про порядок надання майна територіальної громади м. Києва у користування або управління, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.06.1999 № 309/410 є безпідставним, оскільки позивачу потрібно чітко розмежовувати повноваження, які надані відповідно до норм чинного законодавства відповідачу та третій особі, а саме: відповідач наділений повноваженнями щодо управління комунальним майном, які полягають в наданні дозволів відповідним органам та підприємствам, визначеним в ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” на укладення договорів оренди, а третя особа – КП „Київжитлоспецексплуатація”, в свою чергу, укладає договори оренди на підставі отриманого дозволу, тобто є орендодавцем за договорами оренди.
Також апеляційний господарський суд не може прийняти до уваги посилання позивача на порушення відповідачем переважного права позивача на продовження строку дії договору оренди, наданого йому ст. 777 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, оскільки відмовивши позивачеві в наданні дозволу на укладення договору оренди спірного нежитлового приміщення, Київська міська рада скористалась своїм правом (відповідно до норм Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, Закону України „Про оренду державного та комунального майна”), наданим їй як органу, уповноваженому управляти комунальним майном, який може як надати дозвіл, так і відмовити в його наданні.
Твердження позивача, що доказами порушення відповідачем його переважного права на укладення договору оренди на новий строк є прийняття Київською міською радою рішень від 30.06.2005 № 464/3040 та від 16.03.2006 № 214/3305, за якими господарюючим суб’єктам, а саме: ТОВ „Стреттобуд”, ГО „Київблагоустрій” та ПП „М-Фон” було продовжено термін дії договорів оренди на приміщення, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська/Комінтерну, 126/23 не можуть бути прийняті до апеляційним господарським судом до уваги, враховуючи наступне.
Принципове значення для вирішення питання чи було порушено переважне право позивача на продовження строку дії договору оренди має встановлення факту передачі приміщення, яке було предметом договору оренди № 10/1767 від 18.11.2004 (пункт 2.1 договору) будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам з укладення відповідного договору.
Тобто, посилаючись на укладення відповідачем договорів оренди на спірне приміщення з іншими юридичними особами, позивач відповідно до ст. 33 ГПК України повинен підтвердити даний факт належними доказами.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2007 було зобов’язано позивача надати суду проект договору оренди та докази його надсилання відповідачу та третій особі; договори оренди, укладені на спірне приміщення з іншими юридичними особами.
Позивач не виконав вимог ухвали суду, витребувані документи не надав, посилаючись на те, що не може надати такі докази, оскільки вони можуть бути надані тільки відповідачем та третьої особою.
Представники відповідача та третьої особи заперечували проти доводів позивача, посилаючись на те, що спірне приміщення, що було предметом договору № 10/1767 від 18.11.2004 (пункт 2.1 договору) не передавалось жодній юридичній особі, крім того, в матеріалах справи наявне рішення Київської міської ради від 24.06.2004 № 322/1532, за яким нежилі приміщення за адресою м. Київ, вул. Жилянська/Комінтерну, 126/23 включені до переліку нежилих будинків комунальної власності територіальної громади м. Києва, які підлягають реконструкції або реставрації за залучені кошти (а.с. 106-113).
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що місцевим господарським судом не було надано оцінку листам Головного управління комунальної власності м. Києва від 18.08.2006 № 042/11/4-5702 та від 21.09.2006 № 042/11/4-6485, які підтверджують передання спірного приміщення в користування іншій юридичній особі.
Дослідивши вказані листи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.ст. 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою зайняття комунального майна є договір оренди, однак позивачем не надано договору оренди на спірне нежиле приміщення, укладеного з іншим орендарем, представники відповідача та третьої особи заперечують існування такого договору, тому листи Головного управління комунальної власності м. Києва відповідно до положень ст. 34 ГПК України не можуть бути належними доказами, оскільки обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, апеляційним господарським судом було встановлено, що твердження позивача про порушення відповідачем його переважного права на укладення договору оренди на новий строк не підтверджуються жодними доказами, а документи, наявні в матеріали справи свідчать про те, що власник майна вирішив не здавати спірне приміщення в оренду, що є його правом закріпленим в положенні ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України, відповідно до якого особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.
Враховуючи викладене, немає підстав визнати доводи Української асоціації споживачів, викладені в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Господарській суд міста Києва вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку відповідно до ст. 43 ГПК України та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення Господарського суду м. Києва від 29.11.2006 у справі №36/432 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 36/432 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Губенко Н.М.
Судді Барицька Т.Л.
Ропій Л.М.
28.03.07 (відправлено)