Справа № 2-150/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2015                                               м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді – Світлик О.М.,

при секретарі судового засідання – Копчі Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Акціонерний Комерційний ОСОБА_1» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, відкритого акціонерного товариства «Берегівський комбінат хлібопродуктів» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року публічне акціонерне товариство «Акціонерний Комерційний ОСОБА_1» (далі - ПАТ «Акціонерний Комерційний ОСОБА_1») в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгороді» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів: відкритого акціонерного товариства «Берегівський комбінат хлібопродуктів» (далі - ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів», правонаступником якого є ПАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів»), ОСОБА_2, ОСОБА_3 на його користь заборгованість за кредитним договором від 26 листопада 2004 року №84/32-04 (зі змінами та доповненнями), яка станом на 29 грудня 2010 року складала 2022946 грн. 77 коп.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 26 листопада 2004 року між ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів» та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний Комерційний ОСОБА_1» укладено кредитний договір № 84/32-04, за умовами якого, з урахуванням змін та доповнень, позивач надав ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів» кредит у сумі 3000000 грн.

16 лютого 2006 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком, ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів», ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договори поруки №3-/12-06 та №31/12-06, відповідно до умов яких поручителі зобов'язалися перед кредитором в повному обсязі відповідати за виконання позичальником зобов'язань, що виникли із кредитного договору від 26 листопада 2004 року №84/32-04 (зі змінами та доповненнями).

Позивач вказав, що відповідачами умови кредитного договору та договорів поруки належним чином не виконувалися, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 2022946 грн. 77 коп., яку позивач просив солідарно стягнути з відповідачів.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 листопада 2011 року позов задоволено повністю та стягнуто солідарно стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ПАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів» на користь ПАТ «Акціонерний Комерційний ОСОБА_1» в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород» заборгованість за кредитним договором від 26 листопада 2004 року №84/32-04, зі змінами і доповненнями та договорами поруки від 16 лютого 2006 року №30/12-06 та №31/12-06, яка станом на 29 грудня 2010 року складала 2022946 грн. 77 коп.. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 17 лютого 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилено, заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 листопада 2011 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 10 червня 2015 року касаційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено, заочне рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 17 лютого 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У своїй ухвалі касаційний суд зазначив, що суди попередніх інстанцій, у порушення вимог ст. ст. 212-215, 315 ЦПК України не звернули увагу на наведені відповідачами доводи, не з'ясували за яких обставин відбулося підвищення процентної ставки за користування кредитом, й відповідно, не визначилися з тим, чи припинена дія поруки у зв'язку із зміною зобов'язання без згоди поручителів, не взяли до уваги, що відповідно до положення ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення поруки у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується, чим фактично позбавили поручителів (відповідачів) права на судовий захист.

Суд касаційної інстанції зазначив, що допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права мають суттєве значення для правильного вирішення спору та повинні буди встановлені при новому розгляді в суді першої інстанції.

Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області прийнято справу до свого розгляду, про що належним чином повідомлено сторін у справі.

Учасники судового провадження свою участь або участь уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повернутими на адресу суду рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з повістками про виклик до суду, а саме:

позивачем поштове відправлення із повісткою отримано 05 листопада 2015 року (штрихкодовий ідентифікатор 8800016196288/0160120912949);

відповідач ОСОБА_2 - 05 листопада 2015 року (штрихкодовий ідентифікатор 8800016196121/8800016183593);

ОСОБА_3 - 04 листопада 2015 року (штрихкодовий ідентифікатор 8800016196113/8801803474127).

Водночас, від відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшла до суду заява про розгляд судової справи за наявними матеріалами справи без їх участі та з урахуванням ухвали господарського суду Закарпатської області від 12 листопада 2015 року по справі №907/922/15 про банкрутство ПАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів», примірник якої додано до заяви та міститься в матеріалах справи

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 листопада 2004 року між ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів» та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний Комерційний ОСОБА_1» в особі філії «Закарпатське Центральне відділення Промінвестбанку», яку перейменовано на філію «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород», укладено кредитний договір № 84/32-04, за умовами якого, з урахуванням договорів про внесення змін від 24 січня 2005 року №1, від 26 лютого 2005 року №2, від 30 березня 2005 року №3, від 20 квітня 2005 року №4, від 16 лютого 2006 року №5, від 02 січня 2008 року №6а, від 17 березня 2008 року №7 та від 01 вересня 2008 року №8, позивач надав ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів» кредит у сумі 3000000 грн. з кінцевим терміном повернення до 31 січня 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем – ПАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів» зобов'язань за вказаним кредитним договором станом на 29 грудня 2010 року утворилася заборгованість у розмірі 2022946 грн. 77 коп., яка складається з: 1450000 грн. - сума кредиту, 454616 грн. 43 коп. - відсотки за користування кредитом, 22061 грн. 80 коп. - пеня, 96268 грн. 54 коп. - 3 % річних.

Разом з тим, у матеріалах справи міститься копія ухвали господарського суду Закарпатської області від 12 листопада 2015 року у справі №907/922/15 про банкрутство ПАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів».

Зокрема, провадження у справі №907/922/15 про банкрутство ПАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів» (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Боженка б.2, оф.4, код 00954142) порушено на підставі безспірних вимог ініціюючого кредитора Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області.

У вказану справу, як вбачається зі змісту ухвали господарського суду Закарпатської області від 12 листопада 2015 року по справі №907/922/15, після оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство, надійшла заява №107/07-05/274 від 02.10.2015 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», про визнання конкурсних вимог кредитора в розмірі 53445115,05 грн. Вимоги ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ПАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів» обґрунтовуються також у зв’язку з невиконання ним взятих на себе зобов’язань за кредитним договором №84/32-04 від 26.11.2004 (із змінами та доповненнями), які на момент подання заяви про визнання конкурсних вимог становили 1450000,00 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом – 2949531,91 грн., пеня 22061,80 грн. 3% річних 96268,54 грн.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 12 листопада 2015 року по справі №907/922/15 про банкрутство ПАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів» визнано вимоги ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до боржника - ПАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів» в розмірі 48661319,80 грн. основного зобов’язання та 1180385,06 грн. пені.

Враховуючи положення п. 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, ч. ч. 1, 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо підвідомчості справ господарським судам, які стосуються майнових вимог до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, а також приписів ст.15, п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, судом винесено ухвалу від 24.11.2015 року про закриття провадження у даній справі в частині вимог ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ПАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів», оскільки справа в цій частині вимог не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Окрім того, судом встановлено, що 16 лютого 2006 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №84/32-04 від 26.11.2004 (із змінами та доповненнями) між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний ОСОБА_1» (кредитор), ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів» (позичальник) та ОСОБА_2 (поручитель) було укладено договір поруки №30/12-06, за умовами якого поручитель зобов'язалася перед кредитором в повному обсязі відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором від 26 листопада 2004 року №84/32-04, договору №1 від 24.01.2005 року про внесення змін до кредитного договору №84/32-04 від 26.11.2004 року, договору №2 від 26.02.2005 року про внесення змін до кредитного договору №84/32-04 від 26.11.2004 року, договору №3 від 16.03.2005 року про внесення змін до кредитного договору №84/32-04 від 26.11.2004 року, договору №3а від 30.03.2005 року про внесення змін до кредитного договору №84/32-04 від 26.11.2004 року, договору №4 від 20.04.2005 року про внесення змін до кредитного договору №84/32-04 від 26.11.2004 року та договору №5 від 16.02.2006 року про внесення змін до кредитного договору №84/32-04 від 26.11.2004 року. Як погоджено сторонами вказаного договору поруки позичальник зобов'язався повернути до 31 січня 2009 року кредит у розмірі 3000000 грн., відсотки за користування ним у розмірі 17% річних, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати всі збитки, понесені кредитором внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору (а. с. 18 том 1).

У судовому засіданні також встановлено, що 16 лютого 2006 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №84/32-04 від 26.11.2004 (із змінами та доповненнями) між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний ОСОБА_1» (кредитор), ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів» (позичальник) та ОСОБА_3 (поручитель) було укладено договір поруки №31/12-06, відповідно до умов яких поручитель зобов'язався перед кредитором в повному обсязі відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором від 26 листопада 2004 року №84/32-04 (зі змінами, внесеними згідно з договорами від 24 січня 2005 року №1, від 26 лютого 2005 року №2, від 16 березня 2005 року №3, від 30 березня 2005 року №3а, від 20 квітня 2005 року №4, від 16 лютого 2006 року №5), за умовами якого позичальник зобов'язався повернути до 31 січня 2009 року кредит у розмірі 3000000 грн., відсотки за користування ним у розмірі 17% річних, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати всі збитки, понесені кредитором внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору (а. с. 19 том 1).

За положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У розумінні ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як зазначено у частинах 1 та 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З прохальної частини позовної заяви судом встановлено, що позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором солідарно одночасно з усіх відповідачів: позичальника та двох поручителів.

Разом з тим, суд констатує, що зазначені поручителі не надавали спільної поруки, а укладали із банком кожний окремо договір поруки, відтак правові підставі у розумінні ч. 3 ст. 554 ЦК України для солідарної відповідальності зазначених поручителів відсутні, враховуючи також, що з майновими вимогами до позичальника позивач на день прийняття рішення у даній цивільній справі в змозі звернутися тільки в порядку господарського судочинства.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи зобов'язання ПАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів» за вказаним кредитним договором після укладення договорів поруки неодноразово змінювалися, зокрема, укладалися договори про внесення змін до кредитного договору від 02 січня 2008 року №6, від 17 березня 2008 року №7 та від 01 вересня 2008 року №8, в результаті чого змінився розмір відсотків за користування кредитом до 18,5% річних, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, а за п. 7 ч. 2 цієї статті - припинення правовідношення. За положеннями ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Відповідно до змісту ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Таким чином, за положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується.

Суд констатує той факт, що станом на момент звернення позивача з позовом до відповідачів, солідарне зобов’язання ОСОБА_2, ОСОБА_3, що виникло на підставі укладених договорів поруки від 16 лютого 2006 року №3-/12-06 та №31/12-06, відповідно до умов яких поручителі зобов'язалися перед кредитором в повному обсязі відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором від 26 листопада 2004 року №84/32-04 (зі змінами та доповненнями), за умовами якого основний боржник зобов'язався повернути до 31 січня 2009 року кредит у розмірі 3000000 грн., відсотки за користування ним у розмірі 17% річних - припинилось разом з внесенням змін до кредитного договору від 02 січня 2008 року №6, від 17 березня 2008 року №7 та від 01 вересня 2008 року №8, в результаті чого змінився розмір відсотків за користування кредитом до 18,5% річних, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителів.

Позивачем у даній справі не доведено того факту, що поручителі ОСОБА_2, ОСОБА_3, солідарне зобов’язання яких виникло на підставі укладених договорів поруки від 16 лютого 2006 року №3-/12-06 та №31/12-06, надавали згоду на збільшення розміру свого солідарного обов’язку та на внесенням змін до кредитного договору від 02 січня 2008 року №6, від 17 березня 2008 року №7 та від 01 вересня 2008 року №8, в результаті чого змінився розмір відсотків за користування кредитом до 18,5% річних, та, в свою чергу, збільшився обсяг відповідальності поручителів.

Тому, суд приходить до висновку про припинення солідарних обов’язків поручителя ОСОБА_2 з позичальником, а також поручителя ОСОБА_3 з позичальником, що виникли на підставі укладених договорів поруки від 16 лютого 2006 року №3-/12-06 та №31/12-06 щодо виконання зобов’язань, визначених даними договорами станом на 02 січня 2008 року.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2012 року № 6-69цс11, яка відповідно до положень ч. 2 ст. 214, ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Крім того, суд констатує той факт, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Правовою позицією, висловленою Судовою палатою у цивільних та господарських справах Верховного Суду України у справі № 6-53 цс/14 від 17.09.2014 року, яка у відповідності до положень ч. 2 ст. 214, ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для суду при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, визначено, що з огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов’язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред’явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної заяви , а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

За умовами кредитного договору, з урахуванням внесених змін 31 січня 2009 року було визначено останнім днем погашення кредиту, зі спливом вказаної дати позивачу було остаточно відомо про порушення його прав щодо неповернення кредиту та інших платежів за договором, відтак, звернувшись із позовом до відповідачів 13 січня 2011 року, позивач пред’явив письмову вимогу до поручителів про виконання порушеного основним боржником зобов’язання не у встановлений шестимісячний строк (ч. 4 ст. 559 ЦК України), що також дає підстави констатувати припинення як поруки ОСОБА_2, так і поруки ОСОБА_3 як забезпечення грошових зобов’язань позичальника за кредитним договором від 26 листопада 2004 року №84/32-04.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в частині вимог позивача до ОСОБА_2, ОСОБА_3, які виникли на підставі укладених договорів поруки від 16 лютого 2006 року №3-/12-06 та №31/12-06, слід відмовити з підстав припинення будь-яких зобов’язань поручителів.

Керуючись ст. ст. 16, 559, 598 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10, 14, 60, 158, 208-209, 212-216, 223, 294, 296 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Акціонерний Комерційний ОСОБА_1» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгороді» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 у цивільній справі за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Акціонерний Комерційний ОСОБА_1» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, відкритого акціонерного товариства «Берегівський комбінат хлібопродуктів» про стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча О.М. Світлик