Справа №2а-226 (2009)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Волноваха                     26 травня 2009року    

Волноваський районний суд Донецької області

у складі: головуючого – судді Гальченко І.В.

                при секретарі – Сєрих І.С.

                з участю представника позивача – адвоката ОСОБА_1    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу по адміністративному позові ОСОБА_2 до управління пенсійного фонду України в Волноваському районі про визнання незаконною відмови в перерахуванні пенсії і зобов*язання провести таке перерахування, -

                          ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд із цим позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він є інвалідом 3 групи  1 категорії як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому перебуває на обліку в управлінні пенсійного фонду у Волноваському районі і отримує пенсію в розмірі 1254.10грв. І 23.03.2009року він звернувся до відповідача про перерахування йому пенсії по інвалідності відповідно до вимог ст.ст.50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи” виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, але йому листом від 25.03.2009року було відмовлено, вважає, що відмовлено незаконно, оскільки відповідно до ст.49 вказаного закону України пенсії  особам віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді державної пенсії і додаткової пенсії за шкоду, завдану здоровью, згідно ст.50 Закону йому, як віднесеному до 1 категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду здоровью в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком (інваліду 3 групи), розмір пенсії при цьому не може бути нижчим шести мінімальних пенсій за віком  (ст.54 п.4 Закону); законом про державний бюджет на 2008рік затверджено мінімальний розмір пенсії за віком з 01.10.2008р. - 498грв. Тому просить зобов*язати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії відповідно до вимог ст.ст.50,54,67,71 вказаного Закону з 01.04.2009р., виходячи з мінімального розміру пенсії за віком згідно з вимогами абзацу 1 ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування”.

Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, на позові наполягає.

Представник позивача в судовому засіданні на позові наполягає.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, подали заперечення по позові і заяву про розгляд справи за їзньої відсутності.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі за наступних підстав.

Як було встановлено в судовому засіданні, позивач має статус громадянина, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченями серії Є №069094 від 12.12.2008р. (а.с.7) і серії А №144127 від 23.12.2008р. (а.с.7) і користується пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які пострадали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Він отримує пенсію в розмірі 1254.10грв. (а.с.6) і йому листом відповідача №1383/03 від 25.03.2009року відмовлено в перерахуванні пенсії.

В своїх запереченнях щодо позову відповідач посилається на те, що ними права позивача не порушені, розмір пенсії йому визначений відповідно до ст.ст.46,92,116,117 Конституції України, ст.28 ч.3 Закону України "Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування", ст.54 Закону України "Про статус та соцільний захист громадян, які пострадали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови КМ України №1 від 03.01.2002р., Закону Про державний бюджет на 2008р.

Але згідно ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що представник відповідача не довів правомірність своїх дій.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-4, преамбула якого визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового   державного   пенсійного   страхування   здійснюється   виключно  шляхом внесення змін до цього Закону. Ч. 3 ст.4 цього Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаться виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене ст. 8 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Розділ 8 вищевказаного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Приписами зазначеної статті встановлено, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006-2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на місяць (згідно із Законом № 489-5 від 19 грудня 2006 року). Такий саме граничний розмір визначений даною статтею для пенсій, призначених у 2006-2007 році відповідно до Закону України № 3235-15 від 20.12.2005 року.

Проаналізувавши норми даної статті, суд приходить до висновку, що ними визначений загальний граничний (максимальний) розмір пенсій, призначених (перерахованих) за нормами спеціального закону, у 2006-2007 роках, а також граничний розмір пенсій, призначених за спеціальним законом у 2006 році.

Пунктом 2 частини 1 статті 8 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України „Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.

Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсій: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один з цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка мас право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на яку має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України № 231-У від 05.10.2006 року, який набрав чинності з 31.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки згідно ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 цього Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Нормами статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до першої категорії.

Частина перша та друга даної статті передбачає призначення пенсії за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством, але у всіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у наведених роках не може перевищувати 3,0 тис. грн.

Частиною 3 статті 54 вказаного закону (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-4 від 17.11.2005 року) передбачено, що обчислення та призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону).

Частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Положення зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з настанням інвалідності або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою КМУ від 30 жовтня 1997 року №і 523 (із змінами та доповненнями).

Даною нормою визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 ст. 54 даного Закону встановлений нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14. Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-Ш, згідно ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 і діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та пр внесення   змін   до  деяких  законодавчих  актів  України"  затверджений  на  2008  рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Також, п. 28 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені зміни, у тому числі, до ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та встановлено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, для інвалідів 3 групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62. 63. 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-УІ і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі, положення п. 28 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

До того ж, у вищезазначеному Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що при прийнятті оспорюваного Закону всупереч правовим позиціям, викладеним у Рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу І) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них не чинними (розділ II).

Таким чином, для позивача як інваліда 3 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із положень ст.ст. 50. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що діяли у попередній редакції (тобто до внесення до нього змін Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"), виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на Закон України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

До того ж Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21 /2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за с гаттею 22 Конституції України не допускається.

Суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23. частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зогляду на частину 2 статті 8 КАС України, якою принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, зазначає, що по спорам даної категорії, де судами було встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено у 'рішеннях суду у справах „Проніна проти України", „Кечко проти України".

Також, згідно ч.І ст. 2 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду" від 23.02.2006 р., рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Згідно сі. 17 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду" суди застосовують при розгляді стірав Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача щодо виплати пенсій позивачу (державної та додаткової пенсій) у розмірах, менших від визначених ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є протиправними.

Суд вважає за необхідне поновити порушені права позивача шляхом зобов'язання УПФУ в Волноваському районі Донецької області здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.04.2009р.

Суд прийшов до висновку, що зазначений перерахунок має бути здійснений саме з 01.04.2009 року, оскільки порядок проведення перерахунку пенсій встановлений ст. 45 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у відповідності до частини 4 якої перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, у разі виникнення права на підвищення пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Оскільки судом встановлено, що позивач подав заяву про перерахунок до УПФУ в Волноваському районі Донецької області 23.03.2009 року (а.с.5), то такий перерахунок у відповідності до вищезазначених вимог Закону має бути проведений з 01.04.2009 року.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" за № 7-93 від 21.01.1993р., громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.

На підставі ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", керуючись ст.ст.8-11, 17-20,69-72,88,128,158-163,167,158-163 КАС України, суд -                                                  ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління  пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про визнання не законною відмову, зобов*язання провести перерахунок пенсії задовольнити.

Визнати незаконною відмову Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області щодо перерахунку ОСОБА_2 пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст. 50, 54 ч.4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру шести мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальної пенсії за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст. 50, 54 п. 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.04.2009 р. із розрахунку шести мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальної пенсії за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 26.05.2009 року.

Повний текст постанови складений 29.05.2009року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Волноваського райсуду протягом 10-ти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду може  бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Волноваський районий суд протягом 20-ти днів після подачи заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подачи заяви про апеляційне оскарження.

     Суддя: