Єдиний унікальний номер 236/2350/15-ц Номер провадження 22-ц/775/914/2015

Єдиний унікальний номер 236/2350/15-ц Головуючий у 1-ій інстанції - ОСОБА_1

Номер провадження 22ц/775/914/2015 Доповідач - Агєєв О.В.

Категорія 44

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року м. Артемівськ

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів Гапонова А.В., Краснощокової Н.С.

при секретарі Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 12 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Красноалиманської міської ради, про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод здійсненні права користування та розпорядження майном, визнання особи такою, що втратила права користування житловим приміщенням.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 12 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення задоволено, в задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 про усунення перешкод здійсненні права користування та розпорядження майном, визнання особи такою, що втратила права користування житловим приміщенням відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду в частині задоволення первісного позову скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити а зустрічні позовні вимоги задовольнити, визнавши позивача ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою №96, що розташована в будинку 12а по вул.Чапаєва в м.Красний Лиман. Вважає, що судом при ухваленні рішення, порушено вимоги матеріального та процесуального права, неповно з’ясовані обставини що мають значення для правильного вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що повнолітній ОСОБА_5 самостійно знявся з обліку з квартири у зв’язку з його постійним проживанням та навчанням у м.Красноармійськ. Останній, як і позивач ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, починаючи з жовтня 2014 року за власною ініціативою перестали користуватись спірною квартирою (№96 в буд.12а по вул.Чапаєва в м.Красний Лиман), та до моменту звернення до суду з даним позовом в липні 2015 року жодного разу не зверталися з вимогою про їх вселення.

Крім того зазначає, що при вселенні позивачів до спірної квартири, яка має житлову площу 38,6кв.м., будуть порушені вимоги закону про норму середньої забезпеченості жилою площею всіх сторін по справі.

Також апелянт не погоджується з рішенням суду в частині стягнення судових витрат пов’язаних з розглядом справи (витрат на правову допомогу) в розмірі 2000грн. з відповідача ОСОБА_6, оскільки в матеріалах справи відсутня ухвала про допуск адвоката як особи, яка надає правову допомогу (ст.56 ЦПК України) та відсутній розрахунок вказаних витрат.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач за первісним позовом ОСОБА_7 та їх представник адвокат ОСОБА_8 просили апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні первісного позову, задовольнивши зустрічні позовні вимоги.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3, яка діє в свої інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Представник третьої особи (виконавчого комітету Краснолиманської міської ради) в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про слухання справи за їх відсутності.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з’явились, були повідомлені про час та місце слухання справи.

Зважаючи на положення ч.2 ст.305 ЦПК України неявка осіб належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не є перешкодою для розгляду справи.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 21.07.2015року позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, 26.02.2002року народження, звернулися до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Краснолиманської міської ради, про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення (а.с.3, 4).

28.07.2015року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, визнання особи такою, що втратила права користування житловим приміщенням (а.с.44, 45).

Ухвалою від 04.08.2015року зустрічна позовна заява об’єднана в одне провадження з первісним позовом (а.с.60).

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.10.1994р (а.с.29).

Від сумісного життя подружжя ОСОБА_6 мають двох дітей — неповнолітнього ОСОБА_9, 26.02.2002року народження, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14, 15).

12.11.2014року Краснолиманським міським судом Донецької області шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було розірвано (а.с.54).

Всі члени сім’ї ОСОБА_6 - ОСОБА_3, ОСОБА_6 та їх діти: ОСОБА_5, ОСОБА_4 з 1998 року зареєстровані та постійно проживали в спірній квартирі розташованій за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16). Вказана квартира належить на праві власності відповідачам за первісним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_2К на підставі договору про обмін квартир, посвідченого 03.02.1998року приватним нотаріусом Краснолиманського міського нотаріального округу Донецької області за реєстром №281 (а.с.6, 7).

Позивач ОСОБА_5 є учнем 3-го курсу Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний унівеситет» факультету машинобудування, екології та хімічних технологій. Навчання проходить за денною формою та на час навчання з 28.08.13 року він зареєстрований у гуртожитку за адресою: м.Донецьк, віл.Челюскінців 184«а» (а.с.38 зв. бік), фактично мешкає в АДРЕСА_2.

Крім того судом встановлено, що відповідач ОСОБА_7, власник 1/3 частки вказаної квартири, на спірній житловій площі фактично не проживав, а лише 24.06.2015 року зареєструвався в ній. До цього часу ОСОБА_7 (з 06.09.1995 року) постійно проживав та був зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.49).

Також з наявного в матеріалах справи акту голови ЖБК «Молодіжний» та пояснень свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 вбачається, що позивачі на прикінці жовтня 2014 року змушені були покинути спірне житлове приміщення (в якому вони зареєстровані, та проживали з 1998 року), через вимогу відповідача ОСОБА_6 та заміну останнім замків на вхідних дверях. Вказані перешкоди позбавили позивачів можливості користуватися житловим приміщенням та на даний час не усунуті.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_3, яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, суд вірно виходив з доведеності позову та вимог ст.47 Конституції України, яка передбачає, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. При цьому судом правильно застосовано норми закону, а саме ст.ст.64, 156 ЖК України, відповідно до яких до членів сім’ї власника жилого приміщення належить дружина власника, їх діти та батьки, які користуються жилим приміщенням нарівні з власником житла, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних відносин з власником житла не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Судом враховано роз’яснення, що містяться у постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України від 07.02.2014року №5 “Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав”, відповідно до яких в даному випадку слід виходити з вимог глави 32 ЦК України, а зокрема ч.2 ст.405 ЦК України, згідно якої: - член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла чи законом.

Враховуючи вище наведене суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позву ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, т.я. їх право користування спірним жилим приміщенням було порушено з боку відповідачів, оскільки остання (як і позивач ОСОБА_5, який тимчасово, на час навчання, зареєстрований за іншою адресою) користувалися житлом як члени сім’ї власника. Не користуються приміщенням незначний час з поважних причин, пов’язаних зі створенням саме відповідачами перешкод в його користуванні.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач ОСОБА_5, будучи повнолітньою особою самостійно знявся з обліку з квартири у зв’язку з його постійним проживанням та навчанням у м.Красноармійськ не є підставою для відмови у задоволенні його позовних вимог, оскільки останній постійно мешкав на спірній житловій площі як член сім’ї власника, вибув в серпні 2013 року з місця мешкання та був зареєстрований у гуртожитку тимчасово, на час навчання у вищому навчальному закладі. Дана обставина не позбавляє його права на звернення до суду за захистом свого права, оскільки останній вважає, що відповідачі перешкоджають йому у реалізації даного права, про що не заперечував в судовому засіданні відповідач ОСОБА_7.

Доводи скарги про те, що відповідачі ніколи не заперечували проти мешкання неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, у спірній квартирі, останній вибув разом з матір’ю до іншого місця мешкання і з часу вибуття не ставив питання про вселення, тому підстав для задоволення позову в цій частині немає, також не впливають на правильність рішення суду першої інстанції з підстав зазначених в рішенні суду.

Так, вирішуючи спір суд, з урахуванням встановлених обставин справи, правильно зазначив в рішенні, що неповнолітній ОСОБА_4 вибув з місця мешкання разом з матір’ю, оскільки останнім було створено перешкоди у користування житлом, в результаті чого вони вимушені мешкати в іншому приміщенні. З урахуванням вимог ч.2 ст.3 СК України, Конвенції ООН «Про права дитини», де закріплено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. А також вимог ст.111 Закону України «Про охорону дитинства», яка передбачає, що кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків, при цьому встановивши в судовому засіданні, що батько дитини фактично мешкає у Російській Федерації, а відповідачі ставлять питання про визнання матері дитини такою, що втратила право користування житловою площею, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що це безумовно суперечить правам неповнолітнього і не є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах і в інтересах дитини.

Крім того, доводи скарги про те, що при вселенні позивачів до спірної квартири, яка має житлову площу 38,6кв.м., будуть порушені вимоги закону про норму середньої забезпеченості жилою площею всіх сторін по справі, не можуть бути підставою для скасування рішення суду в контексті суті заявлених позовних вимог як за первісним так і за зустрічним позовом.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині безпідставного стягнення судових витрат пов’язаних з розглядом справи (витрат на правову допомогу) в розмірі 2000грн. з відповідача ОСОБА_6, апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до ст.56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи представник позивачів адвокат ОСОБА_14 надавала правову допомогу та представляла інтереси останніх в ході розгляду справи на підставі ордеру та договору на представлення інтересів в суді (а.с.21-23).

В матеріалах справи дійсно відсутній розрахунок вартості наданих адвокатом ОСОБА_14 послуг. Разом з тим, остання була присутня та надавала правові послуги довірителю в судових засіданнях 28.07.15р. - 14хв., 04.08.15р. – 67хв., 17.08.15р. – 300хв., 06.10.15р. – 8хв., 20.08.15р. – 3хв., 12.10.15р. – 133хв., що разом складає 8год 45хв.

За ведення справи в суді першої інстанції позивачкою ОСОБА_3 сплачено 2000грн., що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.106).

Статтею 84 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 року № 590 затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, відповідно до яких в цивільних справах граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою сторін, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Враховуючи вимоги Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 року № 590 та кількість годин роботи адвоката ОСОБА_14 розмір компенсації витрат за надання правової допомоги по справі не повинен перевищувати 40% * 1218грн.= 487,2грн. * 8,45год. = 4116,84грн.

Виходячи з наведеного, на думку колегії суддів, ухвалюючи рішення в цій частині, суд першої інстанції, керуючись ст.88 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення судових витрат (витрат на правову допомогу) в розмірі сплачених позивачкою ОСОБА_3 2000грн.

Крім того, щодо прохання апелянтів скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, оскільки позивачі самостійно покинули спірну жилу площу і їм не чинили перешкод у користуванні житлом, слід зазначити, що це також не є підставою для скасування рішення суду, оскільки вирішуючи спір в цій частині, суд першої інстанції в повній мірі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм в рішенні належну правову оцінку і зробив вірний висновок.

Таким чином оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.307 ч.1 п.1, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 12 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді: