Справа №487/4409/15-ц 07.12.2015 07.12.2015 07.12.2015

Провадження №22-ц/784/2768/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 487/4409/15-ц Головуючий І інстанції – Нікітін Д.Г.

Провадження № 22-ц/784/2768/15 Доповідач – Темнікова В.І.

Категорія 48

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2015 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого – Темнікової В.І.,

суддів – Прокопчук Л.М., Маляренко І.Б.,

при секретарі – Богуславській О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2015 року позивачка звернулась до суду з даним позовом до ОСОБА_1, в якому посилалась на те, що вона є відповідальним наймачем квартири № 41 будинку № 17-А м. Миколаєва, загальною площею 49, 5 кв. м. Квартира не приватизована, 2-кімнатна, розташована на першому поверсі 10-ти поверхового будинку. Крім неї у квартирі зареєстровані та постійно проживають її онуки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач по справі ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі з 25.10.1991 року, але постійно у квартирі не мешкає. 03.05.2011 року померла її донька - ОСОБА_5, після смерті якої відповідач пішов мешкати до іншої жінки, а його діти та її онуки залишилися мешкати разом з нею. На протязі чотирьох років відповідач у квартирі не мешкає, зніматися з реєстрації він не бажає та продовжує зберігати за собою право на проживання у квартирі. Вона повністю обслуговує дітей. Відповідач спілкується з дітьми, але приймати участі в оплаті за користування жилим приміщенням, за комунальні послуги відмовляється. Після смерті її доньки на онуків оформлено пенсію по втраті годувальника і отриманими коштами відповідач та онуки розпоряджаються особисто. Старший онук ОСОБА_6 навчається у вищому навчальному закладі на денній формі та самостійного заробітку не має. Позивачка є пенсіонеркою та її місячний дохід є недостатнім для того, щоб у тому числі сплачувати за комунальні послуги із розрахунку на чотирьох осіб. З липня 2014 року відповідач зовсім припинив надавати їй будь-які кошти для сплати за квартиру та комунальні послуги. З метою виконання зобов’язань за договором найма та заради отримання комунальних послуг вона вимушена сплачувати усі платежі самостійно. На воду та світло у квартирі встановлені лічильники. За користуванн я приміщенням та за опалення квартири нарахування здійснюються відповідні до загальної площі квартири. За газ нарахування здійснюється відповідно д о кількості зареєстрованих у квартирі осіб. За квартиру та комунальні послуги вона сплачує згідно виставлен их рахунків та показів лічильників по розрахунковим книжкам. З урахуванням уточнених позовних вимог, позивачка просила суд на підставі наданих розрахунків стягнути з відповідача на її користь 2580,92 грн. у якості відшкодування боргу за сплачені нею комунальні послуги та квартирну плату, а також 2000 грн. у якості моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2015 року позов задоволено частково. Судом стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2580,92 грн. у якості боргу, витрати на правову допомогу у розмірі 980 грн., також стягнуто судовий збір у сумі 243,60 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні позивачка не визнала доводи апеляційної скарги, просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Відповідач до судового засідання не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи дані вимоги закону в повній мірі виконані не були.

Приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що ОСОБА_2 є відповідальним наймачем квартири №41 будинку № 17-а м. Миколаєва. На воду та світло у квартирі встановлені лічильники. За користування приміщенням та за опалення квартири нарахування здійснюються відповідно до загальної площі квартири. За газ нарахування здійснюються відповідно до кількості зареєстрованих у квартирі осіб. Згідно довідки ЖКП ММР «Бриз» № 2431 від 21.05.2015 року в квартирі АДРЕСА_1 загальною площею 49,5 кв. м., зареєстровано 4 особи: ОСОБА_2, ОСОБА_1 та його діти: ОСОБА_3 і ОСОБА_4. ОСОБА_4 є неповнолітнім. Згідно ст. 180 СК України батьки повинні утримувати дитину до досягнення нею повноліття. А відповідно до вимог ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов’язок, має право на зворотну вимогу(регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено законом або договором, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Оскільки за квартплату та комунальні послуги було сплачено кошти позивачкою, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на її користь грошових коштів за оплату житлово-комунальних послуг у сумі 2580,92 грн.

Щодо стягнення моральної шкоди, то суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні цих позовних вимог за безпідставністю.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішив відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, в саме у  зв'язку з частковим задоволенням позову, з відповідача стягнув витрати на правову допомогу у сумі 980 гривень та судовий збір у сумі 243,60 гривень, тобто пропорційно до задоволеної суми, що підтверджується відповідними квитанціями.

Висновки суду стосовно необхідності стягнення з відповідача на користь позивачки грошових коштів за оплату житлово-комунальних послуг та відмови у стягненні моральної шкоди відповідають матеріалам справи та нормам права, вказаним в рішенні суду. При цьому апеляційний суд враховує те, що позивачкою було сплачено у якості квартирної плати за період з 01.07.2014 року по вересень 2015р.- 1076,45 грн., у якості оплати за опалення за період з 01.07.2014 року по квітень 2015р.- 2098,80грн., у якості оплати за газ за період з 01.07.2014 року по вересень 2015р.- 1581,10 грн., у якості оплати за електроенергію за період з 01.07.2014 року по травень 2015р.- 353,11 грн., у якості оплати за воду за період з 01.07.2014 року по травень 2015р.- 457,80 грн. А стягненню з відповідача на користь позивачки підлягають грошові кошти по оплаті квартирної плати, опалення та газу в розмірі ? частини понесених нею витрат, так як платежі за дані види послуг нараховуються від кількості зареєстрованих осіб в квартирі та площі квартири, а по оплаті за електроенергію та воду - у розмірі ? частини, враховуючи, що відповідач в квартирі не проживає і не користується даними послугами, але він повинен нести витрати по сплаті за одержані послуги його неповнолітнім сином.

Однак, визначаючи розмір грошових коштів, які необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки, суд не взяв до уваги надані відповідачем квитанції про сплату ним витрат за квартплату на суму 400грн. ( а. с. 66), а також про сплату послуг за опалення на суму 1000 грн. ( а. с. 68) та за воду на суму 200 грн. ( а. с. 69). Тому апеляційний суд вважає за необхідне зменшити суму, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки по оплаті квартирної плати на 400 грн., після чого до стягнення підлягає сума у розмірі 138,23 грн. (1076,45:2-400грн.= 138,23), по оплаті за опалення на 1000 грн., після чого до стягнення підлягає сума у розмірі 49,40 грн. (2098,80:2-1000= 49,40). Оскільки відповідачем за воду сплачено 200 грн. за період з липня 2014р. по вересень 2015р., то заявлена позивачкою сума у розмірі 114,45грн. за період з липня 2014р. по травень 2015р. включно стягненню з відповідача не підлягає. Таким чином всього з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сума у розмірі 1066,47грн., яка складається з оплати за квартплату у розмірі 138,23 грн., оплати за опалення у розмірі 49,40 грн., оплати за газ у розмірі 790,55грн. та оплати за електроенергію у розмірі 88,29 грн.

З урахуванням викладеного рішення суду слід змінити, зменшивши суму боргу, яка була стягнута з відповідача на користь позивачки з 2580,92грн. до 1066,47грн. При цьому апеляційний суд не бере до уваги надані відповідачем квитанції про сплату ніби - то ним послуг за газопостачання у розмірі 250грн.( а. с. 65) та за електроенергію у розмірі 150 грн. ( а. с. 67), так як дані квитанції виписані на ім’я позивачки, а не на ім’я відповідача.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд в суперіч вимогам закону не притягнув до участі у справі у якості 3-х осіб, які не замовляють самостійних вимог щодо предмету спору водопостачальну службу ( КП «Миколаївводоканал»), газопостачальну службу( ПАТ «Миколаївгаз»), електропостачальну службу ( ПАТ «Миколаївобленерго»), житлово – комунальну службу ( ЖКП ММР «Бриз» ЖЕК1), не заслуговують на увагу, так як необхідність притягнення їх до участі у справі не випливає з предмету заявленого позову.

Безпідставним є посилання апелянта також на необхідність притягнення до участі у справі служби у справах дітей, так як вимог до неповнолітнього сина відповідача заявлено не було, а вимоги про стягнення з його батька комунальних платежів, в тому числі і за ті послуги, якими користується неповнолітній не викликають необхідності обов’язкового притягнення до участі у справі служби у справах дітей.

Не впливають на правильність прийнятого судом рішення також доводи апеляційної скарги про те, що суд не звернув уваги на те, що позивачка не надала докази, які підтверджували б заборгованість по сплаті за комунальні послуги, так як позивачкою були надані докази про сплачені комунальні послуги і саме частину з них вона і просила стягнути з відповідача. Тому посилання апелянта на те, що основною підставою позову є заборгованість за комунальні послуги, не відповідає заявленому по справі предмету позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не втратив зв’язок з квартирою, що не проживає в квартирі вимушено, так як позивачка після смерті його дружини фактично вигнала його з квартири, що періодично у відсутність позивачки він перебуває в квартирі, спілкується зі своїми дітьми, що в квартирі знаходяться його особисті речі, що він отримує поштову кореспонденцію та медичну допомогу за адресою спірної квартири, що скандали і загострення агресивних відносин між ним і позивачкою спалахнули після того, як в картирі поселився старший онука позивачки ОСОБА_7 після звільнення з місць позбавлення волі, проти чого заперечує відповідач та не дає згоду на його реєстрацію в квартирі, не мають вирішального правового значення для вирішення саме даної справи в межах заявлених позовних вимог. Даним обставинам суд може дати належну правову оцінку під час розгляду справи про визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, якщо позивачка звернеться до суду з таким позовом.

Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування інституту позовної давності, так як строки звернення до суду у позивачки закінчилися 13.07.2014р., а до суду вона звернулася 15.06.2015р., не заслуговують на увагу, так як позивачка просила стягнути комунальні платежі починаючи з липня 2014 року, тобто в межах загальної 3-річної позовної давності. При цьому апеляційний суд враховує і те, що відповідач заперечує той факт, що він нібито виїхав з квартири на інше місце проживання з 13.07.2011р.

Доводи апеляційної скарги про те, що до участі у справі не був притягнутий у якості співвідповідача старший син відповідача ОСОБА_6, не є безумовною підставою для скасування рішення по справі, так як позивачка наполягала на стягненні з відповідача коштів за комунальні послуги та квартирну плату з урахуванням його долі та долі неповнолітнього сина ОСОБА_4. Звернення з позовом до повнолітнього сина відповідача - ОСОБА_6 є правом, а не обов’язком позивачки і не впливає на обов’язок відповідача в межах заявлених позовних вимог по даній справі, так як доля витрат, які позивачка просила стягнути з відповідача вирахувана нею за мінусом долі повнолітнього сина відповідача - ОСОБА_6, до якого вона не бажає заявляти вимог.

Інші доводи апеляційної скарги також не є підставою для скасування чи зміни рішення, так як фактично містять суб’єктивне тлумачення апелянта норм матеріального та процесуального права і направлені на переоцінку доказів, які судом першої інстанції були належним чином досліджені та оцінені.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2015 року змінити, зменшивши суму боргу, яка була стягнута з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 2580,92грн. до 1066,47грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили в касаційному порядку.

Головуючий

Судді