Номер провадження: 22-ц/785/8537/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Сидоренко І.П., Цюри Т,В.

при секретарі Колмакові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до обслуговуючого кооперативу «Житлове об'єднання «Цементник», ОСОБА_4, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні приміщенням, визнання протиправними і скасування рішення загальних зборів та ордеру на жиле приміщення, визнання такими, що не набули і не мають права користування жилим приміщенням,визнання права користування жилим, -

встановила:

ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до відповідачів про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням кімнати № 8 по провулку Хуторський, 6/2 у м. Одесі, і, остаточно уточнивши вимоги, просила: визнати протиправними і скасувати рішення загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу «Житлове об'єднання «Цементник» про надання відповідачам жилої кімнати № 8 гуртожитку та ордер, виданий на ім'я відповідачів на спірне жиле приміщення; визнати, що відповідачі не набули і не мають право на користування спірним жилим приміщенням та реєстрацію у цьому приміщенні (т. 1 а. с. 1-5, 50-55).

В обґрунтування свого позову посилалася на те, що вона з 2000 року фактично проживає в кімнаті № 8 вищевказаного гуртожитку. У приміщення вселилась за згодою ТОВ «Цемент», де працювала з 2001 року по 2005 рік. 01.03.2004 року між нею і ТОВ «Цемент» укладено письмовий договір найма жилого приміщення на невизначений термін. Рішення від 21.09.2013 року і ордер, який кооператив видав відповідачам 30.09.2013 року, є незаконними, оскільки спірне жиле приміщення зайняте нею. Посилаючись на вищевказане ОСОБА_3 просила позов задовольнити.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2014 року позов ОСОБА_3 – задоволено. Усунено перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 права користування жилим приміщенням, яке знаходиться в гуртожитку в місті Одесі, провулок Хуторський, буд. № 6, корп. 2, кімн. № 8. Визнано протиправним та скасовано рішення загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу «Житлове об’єднання» «Цементник» про надання ОСОБА_4 з сім’єю і ОСОБА_2 права зайняття жилої площі в гуртожитку за адресою: місто Одеса, провулок Хуторський, буд. № 6 корп. 2, кімн. № 8; № 33, площею 19,8 + 20,1 кв.м., яке прийняте протоколом № 2 загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу «Житлове об’єднання «Цементник» від 21 вересня 2013 року. Визнано протиправним та недійсним ордер на жилу площу № 5, виданий Обслуговуючим кооперативом «Житлове об’єднання «Цементник» 30 вересня 2013 року, на право зайняття ОСОБА_4 з сім’єю, ОСОБА_2, жилої площі в гуртожитку за адресою: місто Одеса, провулок Хуторський, буд. № 6, корп. № 2, кімн. № 8 і № 33, площею 19,8 + 20,1 кв.м. Визнано, що ОСОБА_4 не набула та не має права користування жилим приміщенням та реєстрації місця проживання, за вказаною адресою. Визнано, що ОСОБА_2 не набув та не має права користування жилим приміщенням та реєстрації місця проживання за вказаною адресою. Визнано за ОСОБА_3 право користування жилим приміщенням, яке знаходиться в гуртожитку, за адресою: місто Одеса, провулок Хуторський, буд. № 6, корп. № 2, кімната № 8, з правом реєстрації місця проживання, зобов’язано Обслуговуючий кооператив «Житлове об’єднання «Цементник» видати ОСОБА_3 ордер на кімнату № 8 в будинку № 6 корп. 2 по провулку Хуторському в місті Одесі з укладанням договору найму житлової площі. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_4, ОСОБА_2, обслуговуючого кооперативу «Житлове об’єднання «Цементник» судовий збір у розмірі 76,46 гривень з кожного, а всього 229,40 гривень на користь ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 119-120).

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати судове рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (т. 1 а. с. 130-135).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 16 квітня 2015 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17.09.2014 року в частині визнання ОСОБА_2 і ОСОБА_4 такими, що не набули та не мають права користування жилим приміщенням і реєстрації місця проживання – скасовано. Відмовлено ОСОБА_3 у позові до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання такими, що не набули і не мають права користування жилим приміщенням та реєстрації місця проживання. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17.09.2014 року в частині визнання протиправними і скасування рішення загальних зборів та ордеру на жиле приміщення –змінити, виклавши резолютивну частину рішення у цій частині у новій редакції: «позов ОСОБА_3 до обслуговуючого кооперативу «Житлове об'єднання «Цементник», ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання протиправними і скасування рішення загальних зборів та ордеру на жиле приміщення – задовольнити частково. Визнати недійсним рішення загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу «Житлове об'єднання «Цементник» від 21.09.2013 року, протокол № 6 у частині надання ОСОБА_4 права зайняття жилої площі 19,8 кв.м. + 20,1 кв.м., кімнат № № 8, 33 у гуртожитку по провулку Хуторський, 6 корпус 2 у м. Одесі і визнати недійсним ордер від 30.09.2013 року, виданий обслуговуючим кооперативом «Житлове об'єднання «Цементник» на ім'я ОСОБА_4 на право зайняття із сім'єю з 2 осіб жилої площі 19,8 кв.м. + 20,1 кв.м. кімнат № № 8, 33 гуртожитку по провулку Хуторський,6 корпус 2 у м. Одесі (т. 1 а. с. 250-252).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 вересня 2015 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17.09.2014 року та на рішення апеляційного суду Одеської області від 16.04.2015 року задоволено частково. Рішення апеляційного суду Одеської області від 16 квітня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т. 2 а. с. 65-67).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_2 з наступних підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд виходив з того, що позивачка проживає у спірній кімнаті № 8 в гуртожитку за адресою: м. Одеса, пров. Хуторський,6 корп. № 2 на підставі договору найму житлового приміщення, який пролонговано, тобто проживає на законних підставах. У зв’язку з чим, обслуговуючий кооператив «Житлове об'єднання «Цементник» не мав право виділяти зайняту нею кімнату ОСОБА_4, ОСОБА_2, такий ордер є недійсним у відповідності ст. ст. 58, 59 ЖК УРСР. Оскільки позивачка набула право користування цією кімнатою, то суд зобов’язав обслуговуючий кооператив видати їй ордер з укладанням договору найму житлової площі.

Проте, погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна.

Судом встановлено, що ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 року встановлено, що в період з 02.07.2001 року по 03.03.2010 року на балансі ТОВ «Цемент» знаходився гуртожиток, який розташований за адресою: м. Одеса, пров. Хуторський, 6/2.

Згідно записам в трудовій книжці, ОСОБА_3 працювала в ТОВ «Цемент» на посаді інженера з 29.08.2001 року по 13.09.2005 року, звільнена за власним бажанням (а. с. 60).

01.03.2004 року між ТОВ «Цемент» та ОСОБА_3 укладено договір найму житлового приміщення. Відповідно п. 1 договору Завод виділяє наймачу кімнату № 8 в будинку 6/2 по пров. Хуторському в м. Одесі, для проживання наймача. Позивачка проживає в гуртожитку без видачі ордеру та реєстрації.

11 лютого 2011 року ОСОБА_3 звернулась до обслуговуючого кооперативу «Житлове об'єднання «Цементник» із заявою про вступ до кооперативу, проте рішенням загальних зборів членів кооперативу від 21 серпня 2013 року їй було відмовлено, у зв’язку із систематичною несплатою комунальних послуг та порушення умов договору. Цим же рішенням ОСОБА_3 було попереджено про виселення (п. 5) (а. с. 35, 36, 37, 86).

ОСОБА_4, ОСОБА_2 проживають в кімнаті № 33 в гуртожитку за адресою: м. Одеса, пров. Хуторський, 6 корп. № 2, зареєстровані по вказаній адресі (а. с. 18).

Рішенням загальних зборів членів обслуговуючи кооператив «Житлове об'єднання «Цементник» від 21 серпня 2013 року вирішено питання про надання ОСОБА_4 для проживання додаткової житлової площі – кімнати № 8 цього гуртожитку (а. с. 35). 30 вересня 2013 року обслуговуючи кооператив «Житлове об'єднання «Цементник» видав ОСОБА_4 на склад сім’ї 2 особи ордер № 5 на право зайняття житлових кімнат № 8 та № 33 у гуртожитку за вказаною адресою (а. с. 16).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_3 на законних підставах проживає у спірному гуртожитку. Так, згідно п. 11,12 договору найму жилого приміщення, укладеного між позивачкою та ТОВ «Цемент», цей договір діє до моменту закінчення його виконання, а в разі коли жодна зі сторін не вимагає його припинення за 30 днів до кінця календарного року, то він вважається автоматично пролонгований на наступний календарний рік. Рішенням загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу «Житлове об'єднання «Цементник» від 21 серпня 2013 року ОСОБА_3, у зв’язку з систематичним порушенням умов договору, було попереджено про виселення та відмовлено у задоволенні її заяви про вступ в члени кооперативу. У зв’язку з цим, дія договору найму жилого приміщення, укладеного між позивачкою та ТОВ «Цемент», закінчено 31.12.2013 року, а відтак висновок суду першої інстанції про пролонгацію дії цього договору на 2014 рік не відповідає змісту договору та матеріалам справи.

Відповідно до вимог статті 128 Житлового кодексу Української РСР жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

Стаття 129 Житлового кодексу Української РСР передбачає, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Пунктом 10 Примірного положення про гуртожитки передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.

Отже, ордер на жилу площу в гуртожитку може бути видано лише на вільну жилу площу за спільним рішенням адміністрації та відповідного профспілкового комітету підприємства, установи, організації, і цей ордер є єдиною підставою для вселення у жиле приміщення.

Статтями 58, 59 Житлового кодексу Української РСР визначені підстави і порядок видачі ордера та визнання ордера на жиле приміщення недійсним, зокрема, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Отже, ордер на жиле приміщення з огляду на його видачу на зайняте жиле приміщення може бути визнаним недійним лише у випадку, якщо особа, яка фактично проживає у приміщенні зайняла його на законних підставах.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 червня 2015 року № 6-83 цс 15, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для судів.

Отже, оскільки ОСОБА_3 проживає в кімнаті № 8 гуртожитку за адресою: м. Одеса, пров. Хуторський, 6 корп. № 2 з 2014 року без законних на то підстав, правових підстав для визнання ордеру № 5, виданого на ім’я ОСОБА_4, недійсним за її позовом немає.

Згідно довідки КП ОМБТІ та РОН від 27.01.2014 року, ОСОБА_3 має власне житло за адресою: АДРЕСА_1 (140/1000 частин), на підставі договору дарування, що посвідчений Другою Одеською державною нотаріальною конторою 12.09.2006 року, зареєстрованим № 1-3579; ОСОБА_3 використала своє право на приватизацію житла, що надає Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду», при приватизації квартири АДРЕСА_2 (а. с. 140, 141, 142).

Відповідно до статті 127 ЖК УРСР, пункту 2 Примірного положення гуртожитки призначаються лише для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період їх роботи або навчання. Під гуртожитки надаються спеціально спорудженні або переобладнані з цією метою жилі приміщення. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Згідно із частинами другою, третьою статті 132 ЖК УРСР працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Встановивши, що законним правом на проживання у спірній кімнаті гуртожитку ОСОБА_3 не наділена, з ТОВ «Цемент» в трудових стосунках не перебуває, в 2005 році звільнена за власним бажанням, має власне житло, а відтак не може вважатися такою, що потребує в забезпеченні її житлом за рахунок гуртожитку, продовжує проживати в спірній кімнаті з 2014 року без законних підстав, колегія суддів вважає що правових підстав для визнання за ОСОБА_3 права користування кімнатою № 8 в гуртожитку за адресою: м. Одеса, пров. Хуторський, 6 корп. № 2 немає.

Вимоги ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_4, ОСОБА_2 такими, що не набули та не мають права користування жилими приміщеннями та реєстрації місця проживання в кімнаті № 8 в гуртожитку за адресою: м. Одеса, пров. Хуторський, 6 корп. № 2 не засновані на законі, а відтак є безпідставними.

Також є безпідставними вимоги ОСОБА_3 про зобов’язання обслуговуючого кооперативу «Житлове об'єднання «Цементник» видати позивачці ордер та укласти з нею договір житлового найму, оскільки за приписами ст. ст. 6, 627 ЦК України діє принцип свободи договору ї сторони є вільними в укладанні договору та визнання його умов. Ордер на жиле приміщення видається на підставі правил ЖК УРСР, який не містить норм, які б передбачали підстави для видачі ОСОБА_3 ордеру для проживання в гуртожитку за адресою: м. Одеса, пров. Хуторський, 6 корп. № 2.

Крім того, визнаючи недійсним рішення загальних зборів членів кооперативу та ордеру, виданого на ім’я ОСОБА_4 на зайняття кімнати № 33 у вказаному гуртожитку, суд першої інстанції не вказав, які права ОСОБА_3 порушені зайняттям відповідачами цієї кімнати, якщо позивачка претендує лише на кімнату № 8 у цьому гуртожитку.

Судова колегія вважає, що права позивачки не порушує рішення загальних зборів членів кооперативу та ордеру, виданого на ім’я ОСОБА_4 на зайняття кімнати № 33 у вказаному гуртожитку, оскільки відомостей про те, що ОСОБА_3 там проживала, або претендує на зайняття кімнати № 33, матеріали справи не містять.

При указаних обставинах, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2014 року підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті заявлених вимог.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 3, 4 ч.1 ст. 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2014 року – скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до обслуговуючого кооперативу «Житлове об'єднання «Цементник», ОСОБА_4, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні приміщенням, визнання протиправними і скасування рішення загальних зборів та ордеру на жиле приміщення, визнання такими, що не набули і не мають права користування жилим приміщенням та реєстрації місця проживання - відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Цюра Т.В.

ОСОБА_5