ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" лютого 2007 р. Справа № 8/263-06
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гулової А.Г.
суддів: Пасічник С.С.
Шкляр Л.Т.
при секретарі Ямковій О.О. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Атаманчука С.Л. - представника за довіреністю від 15.01.2007р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Вінниця
на рішення господарського суду Вінницької області
від "18" серпня 2006 р. у справі № 8/263-06 (суддя ОСОБА_3 І.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче
підприємство "Гамма" в особі філії "Кондитер", м.Вінниця
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Вінниця
про стягнення 6660,25 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 18.08.2006р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Гамма" в особі філії "Кондитер" (м.Вінниця) до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (м.Вінниця) про стягнення 6660,25грн., з яких 6194,00грн. боргу та 466,25грн. пені, задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 6193, 92грн. боргу, а також покладено на відповідача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в тому числі 94,86грн. витрат з держмита та 109,74грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Вважаючи, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій поставив вимогу про його скасування та прийняття нового рішення - про відмову в позові.
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив наступне:
- твердження суду про те, що відповідач в судове засідання не з'явився, не відповідають дійсності, оскільки відповідач був присутнім в судовому засіданні і навіть вказував суду на те, що не отримував копії позовної заяви, в зв'язку з чим просив надати її для ознайомлення й на що суддя відповів, що ознайомлюватись з даною позовною заявою немає необхідності, так як вона оформлена неналежним чином;
- про той факт, що рішення приймалось без вивчення матеріалів свідчить й те, що ухвалою від 06.09.2006р. суд першої інстанції виніс ухвалу про виправлення описок, допущених в мотивувальній частині рішення;
- суд не взяв до уваги заперечення відповідача проти позовних вимог саме з підстав повної їх недоведеності, а прийнявши своє рішення, не виконав вимоги роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/422 від 10.12.1996р. "Про судове рішення", де вказано, що рішення повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, а також повинне ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі , та якими доказами вони підтверджуються, чи не виявлено у процесі розгляду інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору і доказів на підтвердження цих обставин.
Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Відповідач або його уповноважений представник в судове засідання 22.02.2007р., як і в засідання суду, що відбулося 16.01.2007р., не з'явились. Про причини їх нез'явлення суд апеляційної інстанції не повідомлено.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів відповідача, надавши пояснення на підтвердження своїх заперечень. Вважає оскаржене рішення обґрунтованим і законним й зазначає, що правових підстав для його скасування не вбачає.
Зважаючи на те, що про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги відповідач був повідомлений належним чином (копії ухвал про призначення розгляду скарги на 16.01.2007р. та 22.02.2007р. було надіслано на адресу відповідача рекомендованими листами, відповідно 03.10.2006р. та 26.01.2007р., згідно реєстрів відправки рекомендованої кореспонденції, що долучені до матеріалів даної справи), враховуючи, що ст.96 Господарського процесуального кодексу України не встановлює обов'язку сторони у справі надсилати письмовий відзив на апеляційну скаргу суду апеляційної інстанції, а також положення ст.101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що неподання позивачем письмового відзиву на апеляційну скаргу, а також нез'явлення в судове засідання відповідача чи його представника, не перешкоджають переглядові справи за наявними в ній доказами.
Судова колегія, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи, зазначені в апеляційній скарзі відповідача, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
13.07.2006р. в господарський суд Вінницької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Гамма" в особі Вінницької філії "Кондитер" з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення з останнього на свою користь 6660,25грн., серед яких 6194,00грн. заборгованості за поставлений товар та 466,25грн. пені за невиконання грошових зобов'язань.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що на підставі договору поставки НОМЕР_1 по накладних НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11,НОМЕР_12 поставив відповідачу товар на загальну суму 6194,00грн., однак, всупереч умовам договору, відповідач за отриманий товар не розрахувався, що й стало підставою для звернення позивача з вимогою про стягнення з підприємця боргу та пені за несплату товару, що нарахована відповідно до п.2.2 договору поставки, а також ст.623 Цивільного кодексу України.
На підтвердження своїх доводів позивач надав копії договору поставки НОМЕР_1; накладних НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7,НОМЕР_13, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11,НОМЕР_12, претензії НОМЕР_14, адресованої позивачем відповідачу, з вимогою оплати товару в сумі 6194,00грн. та 1011,85грн. пені; акт звірки розрахунків, який не підписаний відповідачем (а.с.17-31).
Оцінивши подані позивачем докази, господарський суд Вінницької області дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення в частині стягнення 6193,92грн. боргу.
Однак, колегія суддів з висновком господарського суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обгрунтовують його вимоги і заперечення.
Відповідно до ст.ст.34,43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
Як зазначалося вище, на підтвердження своїх доводів позивач надав копії договору поставки НОМЕР_1; накладних на підтвердження факту отримання відповідачем товару, претензії НОМЕР_14, адресованої позивачем відповідачу, з вимогою оплати товару в сумі 6194,00грн. та 1011,85грн. пені та акту звірки розрахунків, який не підписаний відповідачем (а.с.17-31).
Як встановлено ст.151 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р., положення якого застосовуються до спірних правовідносин, оскільки він діяв на час укладення між сторонами у справі договору поставки НОМЕР_1, в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Аналогічну норму закріплено й в ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. та ч.1 ст.173 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., які набрали чинності з 01.01.2004р. і норми яких також застосовуються до спірних правовідносин, оскільки спірне правовідношення є триваючим.
Як передбачено ст.ст.4,151 ЦК Української РСР, ст.174 Господарського кодексу України, ч.2 ст.509 та ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Позивач стверджує, що обов'язок відповідача оплатити товар, отриманий по накладних НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7,НОМЕР_13, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11,НОМЕР_12 виник на підставі п.2.1 договору поставки НОМЕР_1
Однак, в жодній з вищезазначених накладних не вказано, що товар відпускався на виконання договору поставки, на який посилається позивач.
Норми Цивільного кодексу Української РСР, Цивільного та Господарського кодексів України допускають укладення угод в усній формі.
При цьому, особа, яка оплатила товари або послуги, повинна одержати від другої сторони письмовий документ, що стверджує одержання грошей і підстави їх одержання.
У відповідності до ч.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Аналогічні норми містить "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за 168/704, в п.п.2.1, 2.2, 2.4, якого зазначено, що факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (господарські операції) фіксуються в первинних документах, які повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
Згідно з ч.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Проте, накладні НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7,НОМЕР_13, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11,НОМЕР_12, оформлено з порушенням вимог вищезазначених Закону та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".
Накладна НОМЕР_7 хоча й містить такий реквізит як підпис отримувача та через риску його прізвище - ОСОБА_5, паспортні дані під вказаним підписом не співпадають з паспортними даними підприємця ОСОБА_1, зазначеними в р.9 "Юридичні адреси" договору поставки НОМЕР_1
В накладних НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_6, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12 (а.с.18-20,22,27-29) в графі "отримав" не вказано прізвищ осіб, які ставили підписи в накладних.
В накладних НОМЕР_5, №НОМЕР_13, НОМЕР_8, НОМЕР_9 (а.с.21,24-26), в графі "отримав" зазначено прізвища, відповідно, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3.
Докази на підтвердження того, що відповідач уповноважив осіб, чиї підписи поставлені в накладних в графі "отримав", на отримання товару, в матеріалах справи відсутні.
При цьому, слід звернути увагу, що згідно п.12 "Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. №99, забороняється відпускати цінності у випадку відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу.
В зв'язку з наведеним, додані позивачем до позовної заяви накладні не можуть братись до уваги, оскільки не являються належними доказами на підтвердження передачі відповідачу товару на суму 6194,00грн.
Оскільки позивач не довів підстав виникнення у відповідача заборгованості в сумі 6194,00грн., позовні вимоги про стягнення вказаної суми задоволенню не підлягають.
Тому, висновок господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 6193,92грн. не можна визнати законним та обґрунтованим.
В зв'язку із відмовою в позові, судові витрати, в тому числі витрати з держмита за подання позову, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Рішення господарського суду Вінницької області від 18.08.2006р. слід скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6193,92грн. та покладення на відповідача судових витрат, в тому числі 94,86грн. витрат з державного мита та 109,74грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті судове рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Вінниця) задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 18.08.2006 року у справі №8/263-06 скасувати в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Вінниця) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Гамма" в особі філії "Кондитер" (м. Вінниця) 6193,92грн. боргу.
Прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.
3. В решті рішення господарського суду Вінницької області від 18.08.2006р. залишити без змін.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Гамма" в особі філії "Кондитер" (21034, м. Вінниця, вул.Лебединського, 15, код 23057304) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_15) 30,96 грн. витрат з державного мита за подання апеляційної скарги.
5. Видачу наказу доручити господарському суду Вінницької області.
6 Визнати таким, що втратив чинність наказ господарського суду Вінницької області №8/263-06 від 05.09.2006р., виданий на виконання рішення господарського суду Вінницької області від 18.08.2006р. у справі №8/263-06.
7. Матеріали справи №8/263-06 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий - суддя: Гулова А.Г.
судді:
Пасічник С.С.
Шкляр Л.Т.
Віддрук. 5 прим.
1 - до справи
2 - ТОВ "НВП "Гамма"
3 - філії "Кондитер"
4 - відповідачу
5 - в наряд