ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

19 липня 2006 р.

№ 6/515

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. –головуючого,

Волковицької Н.О., Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційного подання

Заступника прокурора Запорізької області

на постанову

Запорізького апеляційного господарського суду  від 12.05.2006р.

у справі

господарського суду Запорізької області

за позовом

Бердянського міжрайонного природоохоронного прокурора м. Бердянська в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Азовського моря, м. Маріуполь, Донецька область

до	1.          Товариства з обмеженою відповідальністю “Фортуна”, смт. Козач’я Лопань Дергачівського району Харківської області 2     2.          Приватного підприємства “Морський    амайстер”, м. Бердянськ Запорізької області

третя особа

товариство з обмеженою відповідальністю “Інвест-Сервіс”, м. Гола Пристань Херсонської області

про	стягнення 49 602, 35 дол. США

за   участю представників:

позивача: не з’явився

відповідача-1: не з’явився

відповідача-2: не з’явився

третьої  особи: Шевченко М.В. –дов. від 10.07.2006р. №149

прокурора: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

          Бердянський міжрайонний природоохоронний прокурор м. Бердянська  звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Азовського моря з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фортуна” 49602,35 доларів США ( 250491,86 грн.) збитків,  спричинених останнім державі в результаті забруднення морських вод.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.12.2005 р. позов задоволено. Стягнено з ТОВ “Фортуна” збитки в розмірі 49 602, 35 дол. США (250 491 грн. 86 коп.) та судові витрати. В позові до ПП “Морський майстер” - відмовлено.

Рішення мотивовано п.5.1.6. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, який відповідно до п.2.3 п.2 Положення  про порядок обчислення розміру відшкодування та сплати збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України застосовується у разі відсутності даних про кількість скинутої нафти; ст.110 Водного кодексу України, відповідно до якого відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у забрудненні вод, та  доведеністю наявності  безпосереднього причинного зв’язку між відповідними діями відповідача-1 та заподіяними державі збитками.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.05.2006р. рішення господарського суду скасовано. В задоволенні позову про стягнення збитків відмовлено. Рішення в частині відмови в позові до ПП "Морський майстер” -  залишено без змін.

Постанова мотивована неправильним застосуванням господарським  судом Запорізької області норм матеріального права, зокрема положень      Водного Кодексу України, замість застосування положення Кодексу торговельного мореплавства України відповідно до приписів якого відповідальність за шкоду від забруднення несе власник судна, яким відповідач –1 не являється.

Не погоджуючись з постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.05.2006р., Бердянський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до Вищого господарського суду  України з касаційним поданням, в якому просить її скасувати, а рішення  господарського суду Запорізької області від 14.12.2005 р. з даної справи   залишити в силі, мотивуючи подання тим, що зазначена постанова прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права,  зокрема: ст. 66 Конституції України, ст.ст. 101, 110, 111 Водного кодексу України, ст.ст. 20, 304 Кодексу торговельного мореплавства України.

У відзиві на касаційне подання ПП “Морський майстер” заперечує  спричинення ним збитків державі та просить справу розглянути у відсутність його представника.

Відповідач-1,2 позивач та прокурор не скористались своїм   процесуальним правом на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного  судового  акта, знаходить необхідним задовольнити касаційне подання частково.

Так, господарськими судами встановлено, що 25.05.2005р. в акваторії причалу “Коса” Бердянського морського торгівельного порту затонуло судно “Єдність”, володільцем якого на підставі договору оренди від 01.10.2004 року, укладеного з ТОВ “Інвест-Сервіс”, було ТОВ “Фортуна”.

Відповідно до висновку комісії державного департаменту риболовного  господарства України від 01.08.2005р. про причини аварії, затоплення судна відбулося внаслідок надходження води в корпус судна з причин невірного маніпулювання запірною арматурою та порушення герметичності поперечних перебірок судна.

При затопленні риболовецького судна “Єдність” був встановлений факт розливу нафтопродуктів із судна на поверхню води моря в акваторії причалу, про що Державною екологічною інспекцією Азовського моря складений акт.

При виконанні ПП “Морський майстер” рятувальних робіт по підняттю судна, Державною екологічною інспекцією Азовського моря також були зафіксовані факти витікання нафтопродуктів з судна в акваторію причалу, про що складені відповідні акти.

В результаті розливу нафтопродуктів була розрахована загальна сума спричинених державі збитків, заподіяних забрудненням моря, що склало 49602,35 доларів США (250 491,86  грн.).

Розрахунок збитків зроблений державною екологічною інспекцією Азовського моря на  підставі:

-  п.2.3, п.3.1 Положення  про порядок обчислення розміру відшкодування та сплати збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 26.10.95 №116;

- Постанови Кабінету Міністрів України від 03.07.95 №484 “Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України”;

- п.5.1.6 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом  Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995р. №37.

Методи розрахунку та розмір збитків судом першої інстанції, з якою в  цій частині погодився і суд апеляційної інстанції, визнані правильними і не  являються предметом оскарження.  

Натомість оскаржується правильність застосування судом апеляційної  інстанції норм матеріального права, виходячи з чого колегія зазначає наступне.  

Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтями 1166 та 1187 ЦК України.

При цьому ст. 1187 ЦК України врегульовує правовідносини, що  виникають із спричинення шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, в  даному випадку судном “Єдність”, яка відшкодовується володільцем такого  джерела, в даному випадку ТОВ “Фортуна”.

Зазначені підстави застосовуються і при вирішенні спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону  навколишнього природного середовища.

Статтями 68, 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” та  ст. 110, 111 Водного кодексу України встановлена цивільно-правова відповідальність за порушення законодавства України про  охорону навколишнього природного середовища та особливості застосування  такої відповідальності.

Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за   заподіяну шкоду можуть бути передбачені також спеціальними законами, які регулюють питання охорони певного виду такого середовища, яким в даному випадку є Кодекс торговельного мореплавства України (КТМ України).

 Відповідно до ст. 304 КТМ України власник судна відповідає за шкоду від забруднення, заподіяну внаслідок витоку з його судна або скиду з нього  нафти чи інших речовин, шкідливих для здоров’я людей або живих ресурсів  моря.

 Власником судна “Єдність” у розумінні ст. 20 КТМ України являється ТОВ “Інвест-Сервіс” ( третя  особа  у справі).

 Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в  позові, апеляційний господарський суд виходив з положень зазначених норм  КТМ України, згідно яких ТОВ “Фортуна” не є власником судна, а являється  судновласником, відповідальність якого за шкоду від забруднення заподіяну внаслідок витоку з його судна нафти чи інших шкідливих для живих ресурсів  моря речовин, зазначеним кодексом не встановлена.

 Однак такі висновки суду апеляційної інстанції колегія вважає такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права,  оскільки судом не враховано приписи ст. 4 КТМ України, згідно якої до  цивільних, адміністративних, господарських та інших правовідносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані цим Кодексом,  відповідно застосовуються правила цивільного, адміністративного,    господарського та іншого законодавства України.

Отже, оскільки відповідальність ТОВ “Фортуна”, як судновласника, КТМ України не передбачена, то суд мав керуватись правилами цивільного  законодавства України, які згадувались вище і які правильно були застосовані  господарським  судом  першої  інстанції.

Слід також відмітити, що правильність пред’явлення позову  прокурором в інтересах держави до ТОВ “Фортуна” (володільця згідно  договору оренди джерела підвищеної небезпеки), а не до ТОВ “Інвест-Сервіс” (власника судна на підставі свідоцтва про право власності) підтверджується   обґрунтованими висновками суду першої інстанції щодо доведеності   існування безпосереднього причинного зв’язку між діями відповідача –1, його  виною та збитками спричиненими ним.

З цих же підстав місцевим господарським судом правильно відмовлено  в позові до ПП “Морський майстер”, рішення якого в цій частині  оскаржуваною постановою залишено без змін.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним  господарським судом при вирішенні даного спору були неправильно застосовані норми матеріального права, що є підставою для скасування  оскаржуваної постанови в частині відмови в позові та стягненні судових витрат  із залишенням рішення місцевого господарського суду в цій частині в силі,  оскільки воно відповідає чинному законодавству України та обставинам справи. В решті оскаржувана постанова має бути залишена без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційне подання задовольнити частково.

                    Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12.05.2006р. у справі № 6/515 скасувати в частині відмови в позові Бердянського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Азовського моря про  стягнення з ТОВ “Фортуна” збитків у розмірі 49602,35 доларів США та в частині стягнення судових витрат.

 Рішення господарського суду Запорізької області від 14.12.2005р. у справі № 6/515 в цій частині залишити в силі.

 В решті постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12.05.2006р. у справі № 6/515  залишити  без  змін.

Головуючий                                                                         В.С. Божок

Судді:                                                                              Н.О. Волковицька

                                                                                                     Г.П. Коробенко