ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2006 р. | № 10/29(25/214) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого, |
Волковицької Н.О., Коробенко Г.П., |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Дніпропетровського державного аграрного університету (м. Дніпропетровськ) |
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2006р. |
у справі | господарського суду Дніпропетровської області |
за позовом | товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Кінг”, м. Дніпропетровськ |
до | 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ 2. Дніпропетровського державного аграрного університету (м. Дніпропетровськ) |
про | визнання права власності |
та за зустрічним позовом | Дніпропетровського державного аграрного університету (м. Дніпропетровськ) |
до | товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Кінг”, м. Дніпропетровськ |
про | зобов’язання звільнити приміщення |
за участю представників за первісним позовом:
позивача: Безруков Д.С. –дов. від 01.02.2006р. б/н
відповідача 1: не з’явився
відповідача 2: Довгий Г.І. –дов. від 26.12.2005р. №19-11-1217
ВСТАНОВИВ:
ТОВ фірма “Кінг” звернулось з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області і Дніпропетровського державного аграрного університету /далі –Дніпропетровський ДАУ/ по визнання за ТОВ фірмою “Кінг” права власності на новостворені нежитлові приміщення літ. А-12 на першому поверсі (приміщення 43 поз. 1-11 у прибудові літ. А-1) по вул. Набережній Перемоги, 44/2, загальною площею 278, 8 кв.м.
Дніпропетровським ДАУ подано зустрічну позовну заяву до позивача про зобов’язання ТОВ фірми “Кінг” звільнити приміщення Дніпропетровського ДАУ, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 44/2.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2006р. зі справи № 10/29 (25/214) залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2006р. у даній справі було призначено судову експертизу для визначення предмету оренди із зупиненням провадження по справі.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями Дніпропетровський ДАУ звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, а справу передати на розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу тим, що вказані судові акти винесені при неповному з’ясуванні обставин справи, недоведеністю висновків, викладених у оскаржуваній ухвалі, обставинам справи та при порушенні норм матеріального і процесуального права, зокрема ст.1 Закону України “Про судову експертизу” та ст. 42, 22, ч.2 ст.28, 41 ГПК України.
Відповідач 1 не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.
У письмовому поясненні Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 17.07.2006р. №12/17-4152, останній вважає, що оскаржувані ухвала та постанова винесені без порушення чинного законодавства України
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз’яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.
Згідно п.1 ч.2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь у судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи.
Відповідно до ч.1 ст. 106 ГПК України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Статтею 41 ГПК України право сторони на оскарження ухвали про призначення експертизи не передбачено, з огляду на що висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності у суду повноважень на перевірку правомірності призначення місцевим судом такої експертизи та правомірність поставлених судом перед експертом питань, колегія вважає правильними.
Погоджується колегія і з висновками суду апеляційної інстанції щодо правомірності зупинення судом першої інстанції провадження у справі з підстав призначення експертизи, оскільки таке право відповідно до ст. 79 ГПК України закріплено за судом.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині призначення експертизи та зупинення провадження у справі.
Решту доводів відповідача–2 у касаційній скарзі щодо винесення оскаржуваної ухвали за відсутності представника відповідача-1 та за участю неналежного представника позивача колегія суду вважає безпідставними, оскільки останнє спростовується матеріалами справи, а участь представника відповідача–2 у судовому засіданні в результаті якого була прийнята ухвала про призначення експертизи, свідчить про відсутність порушень прав останнього.
За таких обставин, з огляду на відсутність порушень апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія знаходить судові рішення такими, що відповідають чинному законодавству України, підстав для скасування яких немає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2006р. у справі №10/29(25/214) залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Н.О. Волковицька
Г.П. Коробенко