ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

19 липня 2006 р.

№ 07/539-05

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. –головуючого,

Волковицької Н.О., Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скарги

закритого акціонерного товариства “Бориспільський автозавод”, смт. Проліски, Бориспільського району, Київської області

на постанову

Харківського апеляційного господарського суду  від 16.05.2006р.

у справі

господарського суду Харківської області

за позовом

закритого акціонерного товариства “Бориспільський автозавод”, смт. Проліски, Бориспільського району, Київської області

до	Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського “Харківський авіаційний інститут”, м. Харків

про	стягнення 34 319, 43 грн.

за участю представників:

позивача: Андишула А.М. –дов. від 04.07.2006р. №36-Д

відповідача: дир. Борисевич В.К. – наказ №87 від 06.07.1999р.; Рева Е.В. –дов. від 27.03.06р. №38-600/400

ВСТАНОВИВ:

          ЗАТ “Бориспільський автозавод” звернулось в  суд з  уточненим позовом до Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського “Харківський авіаційний інститут” /далі –НАУ ім. М.Є. Жуковського”/ про стягнення 30000 грн. попередньої оплати робіт та 3895, 50 грн. штрафних санкцій. В частині стягення 275, 77 грн. інфляційних нарахувань та 148,16 грн. 3% річних позивач від позову відмовився. Позовні вимоги обґрунтовані  невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № МИНТ-18/2003 від 15.06.2003р. та порушенням строків виконання робіт.

           Рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2006р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2006р., у даній справі в задоволенні позову відмовлено, провадження у справі по стягненню 275,77 грн. інфляційних нарахувань та 148,16 грн. 3% річних припинено.

         Судові рішення мотивовані недоведеністю позовних  вимог.

         ЗАТ “Бориспільський автозавод”, не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2006р. у даній справі звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України і просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити,  мотивуючи скаргу тим, що судом невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, зокрема  п.2 ст. 205 ЦК України та  ст. 43 ГПК України.

         У запереченні на касаційну скаргу НАУ ім. М.Є. Жуковського  просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2006р. зі справи №07/539-05 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

         Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити,  враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх  інстанцій  встановлено,  що 15.06.2003р. між сторонами по справі був укладений договір підряду № МИНТ-18/2003 /Договір/, згідно п.1.1. якого позивач  доручив відповідачу розробку технологічних процесів та засобів технологічного устаткування для виготовлення кузовних деталей автомобілів.

Загальна сума договору склала 150000 грн. /п.2.1/.

Строк здачі робіт за договором сторони  встановили 31.03.2005 р. /п.1.3/.

19.05.2005р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої строк дії Договору продовжено до 01.01.2006р. та  складено  календарний план з визначенням строків виконання робіт.

Згідно п.7.1.7. Додаткової угоди в разі невиконання або неналежного виконання умов Договору на виготовлення (передачу) науково-технічної продукції виконавець повинен повернути кошти (перераховані замовником виконавцю) замовнику в повному обсязі.  

25.06.2005 р. позивачем був здійснений авансовий платіж в сумі 30000 грн., що підтверджується  банківською випискою.

В ході розгляду справи судом першої та другої інстанції строк виконання робіт згідно календарного плану до Додаткової угоди №1 від 19.05.05р. визнано не встановленими, оскільки, календарний план підписаний від імені виконавця не уповноваженою особою та без належного затвердження.

Отже, єдиним строком виконання зобов’язань за Договором, як  встановлено господарським судом, є строк передбачений п.6.1. Додаткової угоди №1, а саме: 01.01.2006р.

За таких обставин, господарські суди 1-ї та 2-ї інстанції дійшли  правильного висновку щодо безпідставності позовних вимог, оскільки позивач  звернувся з такими вимогами ще до закінчення дії Договору, строк виконання    якого не настав, а отже відповідач не може бути визнаним таким, що  прострочив виконання своїх зобов’язань за Договором.

Більш того, судами встановлено виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором у встановлені договором та додатковою угодою строки, що   підтверджується належними доказами у справі, а саме актом приймання-передачі науково-технічної документації; двостороннім протоколом перевірки технологічної оснастки за № 1 від 27.12.05 р.; повідомленням з вимогою  направлення в ХАІ представників позивача для прийому роботи за Договором та листом відповіддю позивача від 20.12.05 р. № 1505.

Таким чином, місцевим господарським судом та апеляційним  господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуються  певними доказами, яким попередні суди дали належну оцінку, правом  переоцінки яких  касаційна  інстанція  не наділена.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, які по суті зводяться до оспорювання висновку суду стосовно доведеності обставин справи та намагань позивача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 1117 ГПК України, а тому судовою колегією до уваги не приймаються.

Посилання позивача в касаційній скарзі на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, також не приймаються до уваги, оскільки процесуальні порушення не в будь-якому випадку є підставою для скасування судового рішення, а лише у випадках, передбачених ч.2 ст.11110 ГПК України, та в разі, якщо такі порушення призвели до прийняття неправильного рішення, чого в даному випадку не відбулось.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ст.1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

                                        ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги  відмовити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.06р.  у   справі №7/539-05 залишити без змін.                

Головуючий                                                                              В.С. Божок

Судді:                                                                                        Н.О. Волковицька

                                                                                                     Г.П. Коробенко