ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

20 липня 2006 р.

№ 17/40

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Карабаня В.Я.

суддів:                                               Подоляк О.А.

                                                           Ковтонюк Л.В.

за участю представників:

позивача                                              не з’явився

відповідачів                                    1. не з’явився                                                           2. не з’явився                                                           3. не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства “Донецький металургійний завод”

на  постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2006

у справі господарського суду

№ 17/40 Донецької області

за  позовом

Держаного підприємства “Донецька залізниця”

Доповідач –Ковтонюк Л.В. до відповідачів

1.Відкритого акціонерного товариства “Донецький металургійний завод” 2. Закритого акціонерного товариства “Міні металургійний завод “ІСТІЛ (Україна)” 3. Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь” –металургійний  завод”

про	стягнення 39 461 грн. відшкодування плати за користування вагонами

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2006 року державне  підприємство Донецька залізниця  звернулась до суду з позовом про  стягнення з відкритого акціонерного товариства “Донецький металургійний завод” (далі –ВАТ “Донецький металургійний завод”), закритого  акціонерного товариства “Мініметалургійний завод “ІСТІЛ” (Україна) (далі - ЗАТ “Мініметалургійний завод “ІСТІЛ” (Україна), закритого акціонерного товариства  “Донецьксталь” –металургійний завод” (далі –ЗАТ “Донецьксталь” –металургійний завод”) 39461 грн. відшкодування плати за користування вагонами.

          Позовні вимоги обґрунтовувались тим,  що у листопаді 2003 року  Донецькою залізницею на під’їзну колію при станції Донецьк, власником якої є ВАТ “Донецький металургійний завод”, відповідно до умов договору № 1/103 від 17.11.2000 про експлуатацію під'їзної колії ВАТ “Донецький металургійний завод”, подавались для  останнього та його контрагентів ЗАТ “Мініметалургійний завод “ІСТІЛ” (Україна) та ЗАТ  “Донецьксталь” –металургійний  завод” під вивантаження та навантаження вагони  належності  іноземних залізниць, за користування якими  відповідно до вимог  пункту 4.1 “Правил експлуатації, пономерного обліку та розрахунків за  користування вантажними вагонами власності інших держав” (затверджено Радою залізничного транспорту держав –учасниць Співдружності 24.05.1996) позивачем було  здійснено оплату за користування вагонами. Відповідно до ч. 4 ст. 119 Статуту залізниць України та ст. 14 Правил користування вагонами і контейнерами позивач просив стягнути з відповідачів 39461 грн. (з ПДВ 20% - 6576,84 грн.)  відшкодування плати за користування вагонами.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.03.2006                      (суддя В.М. Татенко ) у задоволенні  позову  відмовлено  з мотивів спливу строку позовної давності. Суд першої інстанції послався на ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України, згідно з якою, для пред'явлення перевізником до вантажовідправників, вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк, на п. “ж” статті 134 та ст. 136 Статуту  залізниць України, якими визначено момент, із якого починається перебіг позовної давності щодо стягнення відшкодування плати за користування  вагонами. На підставі цих положень Статуту суд першої інстанції зазначив, що позовна давність за даним позовом спливла, про  застосування позовної давності  заявлено відповідачами у справі, позивачем не надано доказів на підтвердження  поважних причин  пропущення позовної давності.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2006 (колегія у складі суддів: Гуреєва Ю.М., Мирошниченка С.В., Колядко Т.М.) рішення суду  першої  інстанції скасовано, стягнуто з ВАТ “Донецький металургійний завод” 32884,16 грн. плати за користування вагонами, 328,84 грн. витрат по сплаті державного мита за подання позову, 164,42 грн. витрат  по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  В частині вимог про стягнення нарахованої позивачем суми ПДВ 20% 6576,84 грн. відмовлено.  У задоволенні  позову до ЗАТ “Мініметалургійний завод “ІСТІЛ” (Україна) та ЗАТ “Донецьксталь” –металургійний завод” відмовлено. Суд апеляційної інстанції визнав помилковим  застосування судом першої інстанції спеціальної позовної давності; для вимог, які випливають із користування  вагонами,  застосовується встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України загальний строк  позовної давності тривалістю у три роки. Що стосується відмови у вимогах про стягнення нарахованої позивачем суми ПДВ 20 % 6576,84 грн., то суд апеляційної інстанції виходив з того, що  згідно з ч. 4 ст. 119 Статуту залізниць України вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти відшкодовують українським залізницям плату за користування  іноземними вагонами, а не вносять її, як це передбачено для українських вагонів, за користування  іноземними вагонами  відповідну плату вносять  українські  залізниці, після чого плата відшкодовується українським залізницям особами, яких зазначено у п. 4 статті 119 Статуту залізниць України. Що стосується  вимог до ЗАТ “Мініметалургійний завод” “ІСТІЛ”(Україна) та ЗАТ “Донецьксталь - металургійний завод”, то суд апеляційної  інстанції зазначив, що за умовами договорів № 8589/500147 від 01.04.2003 та № 6703/64ФР від 26.03.2002  останні за користування вагонами Укрзалізниці та іноземних держав сплачують плату ВАТ “Донецький металургійний завод”, судом встановлено факт  перерахування відповідачем 2 та відповідачем 3 у повному обсязі плати, яку просив відшкодувати позивач, власникові під'їзної колії –відкритому  акціонерному товариству “Донецький металургійний завод”.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2006, ВАТ “Донецький металургійний завод” звернулось  з касаційною  скаргою, в якій просить її  скасувати, посилаючись  на те, що судом неправильно  застосовано норми матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу ЗАТ “Донецьксталь –металургійний завод” також  вказало про те, що постанову  прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу ЗАТ “Мініметалургійний завод ”ІСТІЛ” (Україна) вказало, що доводи  скарги визнає в частині  невідповідності  висновку суду  апеляційної інстанції про застосування загального строку  позовної давності у даних правовідносинах, оскільки є підстави вважати, що ці відносини випливають із договору перевезення, проте, ЗАТ “Мініметалургійний завод “ІСТІЛ” ( Україна) погоджується з висновком суду апеляційної інстанції  про те, що відповідальність  перед залізницею за користування вагонами контрагентами повинен нести скаржник, якому належить під'їзна колія.

У відзиві на касаційну скаргу  державне підприємство “Донецька  залізниця” зазначило прохання постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2006  залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

У судовому засіданні 17.07.2006 було оголошено перерву до 20.07.2006.

В судове засіданні 20.07.2006 представники сторін не з'явилися, враховуючи що про час і місце наступного засідання останні були повідомлені 17.07.2006 під розписку, Вищий господарський суд України  вважає за можливе розглянути  касаційну скаргу  за їх  відсутності.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним  відмовити у задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у листопаді 2003 року Донецькою залізницею на під'їзні колії, що належать  ВАТ “Донецький металургійний завод”,  відповідно до умов договору № 1/103 від 17.11.2000 для нього та його  контрагентів –ЗАТ “Мініметалургійний завод “ІСТІЛ (Україна), ЗАТ “Донецьксталь - металургійний завод” подавались вагони іноземних держав під  вивантаження та навантаження.

Відповідно до п.4.1. Правил експлуатації, пономерного обліку  та розрахунків за користування  вантажними вагонами  власності інших держав  залізниця, яка є користувачем цих вагонів,  сплачує залізниці - власнику вагонів за користування цими вантажними вагонами. Оплата здійснюється за ставками  відповідно до Додатку № 5.

Відповідно до п.4.9 названих вище Правил до 15 числа місяця, наступного за звітним, формуються  номерні списки обліку передачі вагонів, які мають закінчити цикл у звітному місяці, по кожному міждержавному  стиковому пункту і до 23 числа місяця, наступного за звітним, залізничні адміністрації  проводять вивірення  номерного обліку передачі вагонів по  межовим  міжнародним  стиковим пунктам; до 28 числа  другого місяця, наступного за звітним, залізничні адміністрації  складають розрахункові відомості  за користування  вантажними вагонами власності інших держав  по своїй території та передають їх залізничним  адміністраціям – власницям вагонів.

Згідно з пунктами 1.3, 2.3.1.1, 2.3.1.2 Правил комплексних розрахунків між залізничними адміністраціями держав –учасниць співдружності незалежних держав, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки (затверджено 10.12.1994 Радою залізничного транспорту держав учасниць Співдружності незалежних держав)  розрахунки між залізницями держав-учасниць Співдружності, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки здійснюється  розрахунковими організаціями залізницею цих держав; розрахунки за користування  вантажними вагонами проводяться відповідно до Правил експлуатації, пономерного обліку та розрахунків за користування  вантажними вагонами власності інших держав; підсумкові суми  розрахункових відомостей за користування вантажними вагонами  включаються в сальдову відомість  або бухгалтерську виписку залізничної адміністрації користувача на користь  залізничної адміністрації власниці,  складену на останнє число третього місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п.1.2. Порядку розподілу  надходжень і платежів  між залізницями України Українським державним центром залізничних  рефрижераторних перевезень “Укррефтранс” за користування вантажними вагонами колії 1520 мм і 1435 мм належності  Укрзалізниці, інозалізниць  та інших держав платежі складаються з сум, нарахованих Укрзалізницею за користування вантажними вагонами належності інших держав, та відносяться  за користування  вантажними вагонами інших держав  на залізниці України пропорційно  фактичному часу перебування  вагонів на кожній  залізниці.

Судами встановлений факт понесення позивачем витрат по розрахункам за користування  іноземними  вагонами.

Відповідно до частини 1 та 4 статті 119 Статуту залізниць України  за користування вагонами залізниці і контейнерами залізниці  вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками  під'їзних колій, портами вноситься плата; вантажовласники, порти відшкодовують залізницям  плату за користування вагонами  інших держав від часу прийому  цих вагонів від залізниці до  повернення їх після виконання  вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів України з цих питань.

Як вказано в статті 73 Статуту залізниць України та в п.2.7 Правил  обслуговування залізничних під'їзних колій (затверджено наказом Міністерства транспорту  України від 21.11.2000 № 644) відповідальність   перед залізницею за користування вагонами контрагентом несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія. Таким чином,  названі  вище положення Статуту залізниць України та вказаних вище  Правил, визначили коло суб'єктів, які повинні нести  відповідальність перед залізницею за користування вагонами, в розрізі даного спору це ВАТ “Донецький металургійний  завод” як власник залізничних під'їзних колій (навіть  якщо він не виступає в якості  вантажовідправника або вантажоодержувача), враховуючи, що вагони надавались під розвантаження та вивантаження і для  його контрагентів –ЗАТ “Мініметалургійний  завод “ІСТІЛ (Україна), ЗАТ “Донецьксталь –металургійний завод”, та як встановлено судами, останні сплатили ВАТ “Донецький металургійний завод” як власнику  під'їзної колії у повному обсязі плату за  користування вагонами,  відшкодування  якої є предметом позовних  вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов в частині стягнення 32884,16 грн. відшкодування плати за користування вагонами, які є власністю інших держав, суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано  виходив з того, що до вимог, які випливають із правовідносин користування вагонами, у тому числі і відшкодування понесених позивачем витрат по розрахунках за вагони власності інших держав, чинним законодавством України не встановлено спеціальних строків позовної давності, тому повинен застосовуватись  встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності тривалістю у три роки, який позивачем не пропущений.

 

За таких обставин постанова Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2006 є  законною і обґрунтованою, підстав  для її скасування  Вищий господарський суд України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В  И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Донецький металургійний завод” залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2006  у справі № 17/40 залишити без змін.

Головуючий                                                                                   В.Карабань

                     

Судді:                                                                                               О.Подоляк

                                                                                                        Л.Ковтонюк