ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 року м. Київ К/800/27094/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Заїки М.М.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФИМ" до Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФИМ" звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФИМ" відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним дії Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області в частині визначення та нарахування ТОВ "Фим" у розрахунку фактичних витрат на витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з червня 2013 року щодо ОСОБА_2 за період з 12.02.2013 по 11.02.2023 та ОСОБА_3 за період з 01.04.2013 по 31.03.2023. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та привести у відповідність до чинного законодавства розрахунок фактичних витрат на витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з червня 2013 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ФИМ» перебуває на обліку у відповідача як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Управлінням пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області направлено позивачу розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "По загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з червня 2013 року.

Відповідно до вказаного розрахунку розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій визначено по пенсіонерам: ОСОБА_2 - з моменту призначення з 12.02.2013 по день фактичного складання розрахунку (червень 2013 року) у сумі 3063,55 грн. та щомісячно у розмірі 849,33 грн., загальний строк сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій: з 12.02.2013 по 11.02.2023; ОСОБА_3 - з моменту призначення з 01.04.2013 по день фактичного складання розрахунку (червень 2013 року) у сумі 1826,74 грн. та щомісячно у розмірі 913,37 грн., загальний строк сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій: з 01.04.2013 по 31.03.2023.

Судами встановлено, що колишнім працівникам ТОВ «ФИМ» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 12.02.2013 та 01.04.2013 відповідно призначені пенсії на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно розпоряджень відповідача та вбачається з розрахунку, датою досягнення пенсійного віку визначено 11.02.2023 та 31.03.2023 відповідно.

Відповідачем направлено розрахунок ТОВ "ФИМ" щодо зобов'язання вносити з коштів призначених на оплату праці, плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими або важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років 2 пенсіонерам: ОСОБА_2 з 12.02.2013 по 11.02.2023 у сумі 3063,55 грн., та щомісячно у розмірі 849,33 грн., ОСОБА_3 за період з 01.04.2013 по 31.03.2023 у сумі 1826,74 грн., щомісяця 913,37 грн.

Спір полягає щодо строку (5 чи 10 років) відшкодування товариством витрат на виплату і доставку пільгових пенсій призначених відповідно до пункту "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення " за Списком №2.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області є правомірними, оскільки на законодавчому рівні було змінено пенсійний вік.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки суду першої інстанції є необґрунтованими та передчасними, оскільки призначення пільгових пенсій відбулось з урахуванням статтей 12, 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" тобто досягнення пенсіонерами 50 років із зниженням пенсійного віку на 5 років, а тому є необґрунтовано відшкодування позивачем таких фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії впродовж 10 років

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статей 1 та 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Об'єктом таких платежів є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Отже, пільгові пенсії, призначені на підставі пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають відшкодуванню підприємствами, на яких ці особи отримали відповідний стаж.

Кінцевою датою такого відшкодування є момент досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Збільшення розміру пенсійного віку відбулося на підставі Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

Відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції на час виникнення правовідносин, право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років, а також відповідно та пункту "б" - «з» частини 1 статті 13 вказаного закону, пенсійний вік особам, які працювали на роботах, віднесених до Списку № 2, зменшувався, за загальним правилом, на 5 років.

Протягом цих 5 років у роботодавців існував обов'язок відшкодовувати пенсійному органу витрати на виплату пенсії відповідних працівників.

Таким чином після внесення змін до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо зміни пенсійного віку, є неузгодженістю її змісту зі статтями 12, 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у тому числі період пільгового зниження пенсійного віку для відповідної категорії осіб міг складати більш як 5 років.

Така неузгодженість усунута законодавцем лише шляхом прийняття Закону України від 2 березня 2015 року № 213-ІІІ, яким зміст вказаної статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» приведено у відповідність до положень статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та із змісту якої вбачається, що зниження пенсійного віку для відповідної категорії осіб не може перевищувати 5 років.

Таким чином вимога відповідача щодо відшкодування позивачем фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "По загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з червня 2013 року по пенсіонерам: ОСОБА_2 - з моменту призначення з 12.02.2013 по 11.02.2023 року; ОСОБА_3 - з моменту призначення з 01.04.2013 по 31.03.2023 у тобто на протязі 10 років, є неправомірною.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ФИМ», оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на час призначення пенсії досягли 50 років та призначення пенсії відбувалось відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "По загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", так як призначення пільгових пенсій відбулось з урахуванням статтей 12, 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тобто досягнення пенсіонерами 50 років із зниженням пенсійного віку на 5 років, а тому є необґрунтованим відшкодування позивачем таких фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії впродовж 10 років.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФИМ"

до Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді А.Ф. Загородній

М.М. Заїка