УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючогоКолодійчука В.М.,

суддів: Висоцької В.С., Умнової О.В.,Кафідової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» до ОСОБА_6, треті особи: комунальне підприємство «Сєвєродонецькі теплові мережі», комунальне підприємство «Житлосервіс «Ритм», про стягнення боргу, за касаційною скаргою державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» на рішення апеляційного суду Луганської області від 27 травня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути на його користь із ОСОБА_6: 9 787 грн 56 коп. загального боргу за поставлену теплову енергію в гарячій воді до належного відповідачеві нежитлового приміщення по АДРЕСА_1; в порядку ст. 625 ЦК України стягнути 3 % річних в загальному розмірі 246 грн 37 коп. та оплачений позивачем при зверненні до суду з позовом судовий збір у розмірі 243 грн 60 коп.

Позовні вимоги державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» обґрунтувало тим, що підприємство надає послуги по постачанню теплової енергії в гарячій воді до вказаного вище належного відповідачеві нежитлового приміщення. Станом на 10 лютого 2013 року у відповідача існує борг по оплаті наданих позивачем послуг в загальному розмірі 9 787 грн 56 коп. який в добровільному порядку ОСОБА_6 погашати відмовляється. Крім основного боргу, позивач вважає, що ОСОБА_6 має оплатити і 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 08 квітня 2012 року по 10 лютого 2013 року (включно) у загальному розмірі 246 грн 37 коп., а також понесені позивачем у справі судові витрати.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 лютого 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь позивача заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 9 787 грн 56 коп., 3 % річних у розмірі 246 грн 37 коп. та судові витрати у розмірі 243 грн 60 коп.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 27 травня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено у справі нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» просить скасувати рішення апеляційного суду Луганської області від 27 травня 2015 року і залишити в силі рішення міського суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи у справі судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено наявність у нього права вимоги до відповідача в рамках даного спору, розмір вказаної у позовній заборгованості та підставність вимог про необхідність стягнення 3 % річних і понесених у справі судових витрат. При цьому, міський суд керувався положеннями Законів України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 року та Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМУ № 1198 від 03 жовтня 2007 року, нормами ЦК України щодо зобов'язальних правовідносин.

Апеляційний суд з такими висновками не погодився, встановив, що, позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 9 787 грн 56 коп. позивач обґрунтовував тим, що поставляє відповідачу теплову енергію і розрахунок заборгованості ним проведено на підставі п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03 жовтня 2007 року № 1198, тобто заборгованість розраховано за теплову енергію у вигляді товару, натомість, в даному випадку договору про купівлі-продажу теплової енергії між сторонами не укладено, відповідачу надається теплова енергія не як товар, а у вигляді комунальних послуг, заборгованість за які може бути стягнута у разі звернення до суду з відповідним позовом на підставі норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та в порядку, передбаченому Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 року.

Оскільки з вимогою про стягнення заборгованості саме за комунальні послуги з централізованого опалення позивачем не заявлено, то апеляційний суд дійшов висновків про безпідставність даного позову та у його задоволенні відмовив.

Такі висновками апеляційного суду не є в достатній мірі обгрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради № 571 від 27 лютого 2007 року виведено квартиру ОСОБА_6 АДРЕСА_1 з житлового фонду та введено в експлуатацію на її базі магазин продовольчих товарів, власником якого є ОСОБА_6, з присвоєнням нової поштової адреси: АДРЕСА_1 (а. с. 41).

Позивачем нарахована відповідна заборгованість по поставленій тепловій енергії в гарячій воді відповідачеві за період з 08 квітня 2012 року по 10 лютого 2013 року (включно).

До позовної заяви державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» крім іншого додало копії договорів «Про постачання теплової енергії в гарячій воді» № 664 від 01 березня 2011 року та від 10 січня 2013 року (а. с. 33-34, 37-38). З таких договорів вбачається, що теплова енергія у вигляді гарячої води на опалення постачається державним підприємством «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» споживачеві на період опалювального сезону в приміщення магазину загальною площею 45 кв. м. по АДРЕСА_1.

Тобто, слід дійти висновків, що правовідносини між позивачем і відповідачем в період виникнення вказаної заборгованості (з 08 квітня 2012 року по 10 лютого 2013 року (включно) існували на підставі договорів за номерами 664 від 01 березня 2011 року та від 10 січня 2013 року.

Слід зауважити, що договір «Про постачання теплової енергії в гарячій воді» № 664 від 01 березня 2011 року укладався між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 як споживачем послуг, що діяв на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 24 травня 2006 року, а при укладенні наступного договору № 664 від 10 січня 2013 року ОСОБА_6 діяв у якості фізичної особи споживача послуг.

За загальним правилом господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, якщо між сторонами існують господарські правовідносини (ст. 12 ГПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (ст. 15 ЦПК України). Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

А оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-745цс15.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості, яка виникла у зв'язку з невиконанням договору, укладеного між суб'єктами господарської діяльності, та договору, укладеного між фізичною і юридичною особами.

Суд першої інстанції при визначенні характеру правовідносин між сторонами у справі наведених обставин не врахував та передчасно дійшов висновків про задоволення позову в цілому.

Апеляційний суд, у порушення вимог ст. 303 ЦПК України, належним чином не перевірив законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції, недоліків допущених міським судом не виправив, не врахував роз'яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені у п. 3 постанови № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», не відмежував справ цивільної та господарської юрисдикцій, тому, як наслідок, визнати, що апеляційним судом ухвалено у справі судове рішення у відповідності до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України, не можна.

У зв'язку з наведеним вище, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 27 травня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ.М. Колодійчук

Судді:В.С. Висоцька О.В. Кафідова О.В. Умнова І.М. Фаловська