У х в а л а
іменем україни
28 жовтня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мостової Г.І.,
суддів: Кузнєцова В.О.,
Наумчук М.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Слобожанського районного управління акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Слобожанського районного управління акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - Легкої Ірини Володимирівни - на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 16 лютого 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У січні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Слобожанського районного управління акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулося до суду з указаним позовом, який обґрунтовувало тим, що 25 липня 2008 року укладено договір № 074/21-И, відповідно до умов якого ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» надало ОСОБА_3 кредит у розмірі 75 000 доларів США зі сплатою процентів за користування 17 % річних з кінцевою датою повернення 25 липня 2028 року.
У цей же день укладено договір іпотеки, предметом якого була однокімнатна квартира АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 25 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н.А. за реєстровим № 2006.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 червня 2011 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_9 на користь позивача стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 712 370 грн 57 коп.; у рахунок погашення цієї заборгованості звернуто стягнення на даний предмет іпотеки. Однак постановою господарського суду Харківської області від 03 лютого 2011 року фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) визнано банкрутом.
Ухвалою цього ж суду від 18 березня 2011 року заборону на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 скасовано.
Згідно із договорами купівлі-продажу від 02 квітня 2011 року, 20 квітня 2011 року та 08 липня 2011 року, посвідченими приватними нотаріусами Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П. за реєстровим № 758, ОСОБА_11 за реєстровим № 856, ОСОБА_12 за реєстровим № 640, ОСОБА_3 продав вказане житло ОСОБА_5, ОСОБА_5 - ОСОБА_6, а ОСОБА_6 - ОСОБА_4
Постановою Вищого господарського суду України від 13 серпня 2011 року постанову господарського суду Харківської області від 03 лютого 2011 року та ухвалу цього ж суду від 18 березня 2011 року скасовано, провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_3 припинено. У зв'язку з такими обставинами, з урахуванням уточнених позовних вимог, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 16 лютого 2015 року, в задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відмовлено.
У касаційній скарзі представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - ЛегкаІ.В. - порушує питання про скасування оскаржуваних рішень судів із ухваленням нового рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що 25 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладений кредитний договір № 074/21-И, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_3 кредитні кошти у розмірі 75 000 доларів США з виплатою 17 % річних.
В якості забезпечення виконання ОСОБА_3 основного зобов'язання за кредитним договором, між сторонами було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Салигою Н.А. Предметом іпотеки за цим договором є однокімнатна квартира, загальною площею 24,1 кв. м, розташована по АДРЕСА_1, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 21722543.
ОСОБА_3 належним чином зобов'язання перед позивачем за кредитним договором не виконав, своєчасно кошти за кредитним договором не поверну, сплату сум, нарахованих за користування кредитними коштами процентів та комісії, у встановлені кредитним договором та договорами про зміни до нього, терміни не здійснив.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 червня 2011 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_9 на користь позивача стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 712 370 грн 57 коп.; у рахунок погашення цієї заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 23).
Постановою господарського суду Харківської області від 03 лютого 2011 року ФОП ОСОБА_3, зареєстрованого як суб'єкта підприємницької діяльності, визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. З дня прийняття цієї постанови строки виконання зобов'язань громадянина-підприємця визнані такими, що настали. Скасовано арешти, накладені на майно боржника (у тому числі податкову заставу), і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_13 (т. 1, а. с. 25-29).
Ухвалою цього ж суду від 18 березня 2011 року за заявою ліквідатора скасовано заборону на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 30-32).
02 квітня 2011 року між ліквідатором банкрута ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П. за реєстрованим № 758, відповідно до умов якого останній отримав у власність об'єкт аукціону - квартиру АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 33-35).
Згідно з договорами купівлі-продажу від 20 квітня 2011 року та 08 липня 2011 року, посвідченими відповідно приватними нотаріусами Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстровим № 856, ОСОБА_12 за реєстровим № 640, ОСОБА_3 продав вказане житло ОСОБА_5, у свою чергу ОСОБА_5 - ОСОБА_6, а ОСОБА_6 - ОСОБА_4
Постановою Вищого господарського суду України від 13 серпня 2011 року постанову господарського суду Харківської області від 03 лютого 2011 року та ухвалу цього ж суду від 18 березня 2011 року скасовано, провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_3 припинено (т. 1, а. с. 36-40).
ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не заперечувало проти звернення стягнення на вказану однокімнатну квартиру, надало свою згоду (лист від 02 квітня 2011 року № 10020/75211 (т. 1, а. с. 37, 37)), кошти від її продажу відповідно до квитанції від 20 липня 2011 року банком було отримано (т. 1, а. с. 201).
Згідно з Витягом з державного реєстру іпотек від 29 жовтня 2012 року № 38505395 за вказаною квартирою запис про обтяження май на іпотекою в державному реєстрі іпотек відсутній.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону обтяження нерухомого майна підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 затверджено Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек, відповідно до статей 6, 25, 26 якого внесення до Реєстру відомостей про обтяження майна іпотекою здійснюється реєстратором на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду.
Запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису. Реєстратор вносить до Реєстру відомості про виключення запису в день надходження повідомлення чи рішення суду.
Статтею 23 Закону визначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Установивши, що на момент переходу права власності на спірну квартиру до ОСОБА_5, така предметом іпотеки не була, банк надав згоду на її реалізацію та отримав кошти від її продажу, суди попередніх інстанцій правильно вважали, що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин статті 23 Закону.
Отже, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Слобожанського районного управління акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - ЛегкоїІрини Володимирівни - відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 16 лютого 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді: В.О. Кузнєцов
М.І. Наумчук