ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2015 р. м. Київ К/800/14449/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Заїки М.М.

Загороднього А.Ф

та секретаря Коби Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства Внутрішніх Справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства Внутрішніх Справ України, Краматорського міського відділу Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа: Головне управління міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,

встановила:

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства Внутрішніх Справ України, Краматорського міського відділу Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа: Головне управління міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 було задоволено. Визнано протиправними та скасовано накази Міністерства внутрішніх справ України від 24.07.2014 №783 та від 29.07.2014 №1436 о/с в частині звільнення позивача. Поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника слідчого відділу Краматорського МВ ГУ МВС України в Донецькій області. Стягнуто з Краматорського МВ ГУ МВС України в Донецькій області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.07.2014 по день поновлення на посаді.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року змінено, в четвертому абзаці резолютивної частини постанови слова «середній заробіток» змінено словами «грошове забезпечення». В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2014 року залишено без змін.

Міністерство Внутрішніх Справ України подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу у званні капітана міліції на посаді заступника начальника слідчого відділу Краматорського міського відділу Головного управління МВС України у Донецькій області.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 24.07.2014 №783 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ МВС України в Донецькій області» за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і молодшого начальницького складу, порушення ст. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, керуючись ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, позивача звільнено з органів внутрішніх справ України за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу).

У подальшому, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.07.2014 №1436 о/с ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Не погоджуючись зі звільненням, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачами не доведено того, що позивачем вчинено дії, які, згідно пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ є підставою для звільнення та те, що порушено процедуру проведення службового розслідування.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій неможна погодитись з огляду на наступне.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV.

Відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Таким чином, для визначення правомірності звільнення особи рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ за наведеною вище підставою підлягає встановленню факт скоєння вчинку (вчинків), що дискредитує звання рядового і начальницького складу.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не було досліджено та надано належної оцінки тому факту, що позивач після захоплення Краматорського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області продовжував проходити службу під керівництвом представників ДНР, що не заперечував і сам ОСОБА_2

Колегія суддів зазначає, що вказаним обставинам суди попередніх інстанцій належної правової оцінки не надали, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалені у даній справі судові рішення названим вимогам процесуального закону не відповідають.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій під час прийняття рішення по суті спору у даній справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Ухвалила:

Касаційну скаргу Міністерства Внутрішніх Справ України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства Внутрішніх Справ України, Краматорського міського відділу Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа: Головне управління міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді А.Ф. Загородній

М.М. Заїка