Справа № 2-а-2724-2011

          П О С Т А Н О В А                    

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2011 року Суддя Слов’янського міськрайонного суду Донецької області І.Д. Дубановська, розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління пенсійного Фонду України у м. Слов’янську Донецької області про визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання відповідача вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного Фонду України у м. Слов’янську Донецької області про призначення їй та сплату щомісячної соціальної державної допомоги в менших розмірах ніж передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», віднесений до категорії «дітей війни»і має право на щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Надбавка «Діти війни»виплачена йому згідно постанови суду за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 30.04.2010 року. Зараз така допомога йому з 1 травня 2010 р. по теперішній час виплачується не в повному обсязі. Тому просить суд, визнати дії відповідача протиправними, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист Дітей війни»за періоди з 1 травня 2010 року по 31 грудня 2010 року, що разом становить 1296 грн., повернути сплачене державне мито у сумі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

Відповідно до ст. 183-2 КАС України в порядку скороченого провадження, суд дослідивши надані докази, приходить до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню.

Ухвалою про відкриття провадження були поновленні строки позивачу на звернення до суду.

Так в суді з достовірністю встановлено, що ОСОБА_2 відноситься до категорії «діти війни», що підтверджується пенсійним посвідченням з відповідною відміткою (а.с. 3).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

У 2007 році, статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(Закон № 489-V) від 19.12.2006 року, було зупинено дію ст. 6 Закону № 2195-ІУ.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в частині зупинення дії ст. 6 Закону № 2195-ІУ, були визнані такими, що не відповідають Конституції України, неконституційними. Таким чином з дня ухвалення зазначеного рішення Конституційного Суду України, положення ст. 6 Закону № 2195-ІУ, повинно було застосовуватись.

У 2010 році положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не змінювалось та не зупинялось, тому відповідач повинен був при нарахуванні та сплаті зазначеного виду соціальної допомоги керуватись положенням зазначеної норми закону, а не Постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року. Так в своєму рішенні № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. Конституційний Суд України зазначив, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6 частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України (254к/96-ВР) вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади,          місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Тому при вирішенні цього питання відповідач повинен керуватись нормами спеціального закону.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про нарахування та виплату підвищення пенсії за період з 1 травня 2010 року по 31 грудня 2010 року підлягають задоволенню, але нарахування за вказаний період часу соціальної допомоги позивачу, як «дитині війни»повинно проводитись з урахуванням фактично виплачених сум підвищення, що виплачувалася позивачеві відповідно до внесених змін до Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України. Предметом спору по даній справі є зобов’язання відповідача вчинити певні дії, а саме здійснити нарахування та виплатити державну соціальну допомогу. Визначення розміру нарахування у вказаних правовідносинах є функцією суб’єкта владних повноважень, у даній справі –відповідача. У зв’язку з цим, суд вважає, що в цій частині –визначення та стягнення конкретної суми допомоги позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки відповідач у справі є структурним підрозділом Пенсійного фонду України, який не є органом місцевого самоврядування, відтак сума судових витрат сплачена позивачем, а саме судового збору –03 грн. 40 коп. (а.с.1), підлягає стягненню на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Тобто витрат на інформаційно-техничне забезпечення розгляду справи у адміністративному судочинстві не передбачено, крім того, позивач не додав до позовної заяви докази щодо сплати вищезазначених витрат, тому для задоволення вимог позивача про повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по цивільній справі за його позовом до управління пенсійного Фонду України в Слов’янському районі Донецької області про стягнення заборгованості з пенсії немає підстав.

За таких обставин суд вважає належним відмовити ОСОБА_2 в задоволенні його заяви про повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, оскільки законні та обґрунтовані підстави для її задоволення –відсутні.

Згідно з вимогами ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 10 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що всі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Керуючись ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», «Про Державний бюджет України на 2009 рік», «Про Державний бюджет України на 2010 рік»постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року за № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10рп/2008 від 22.05.2008 року, ст.ст. 2, 94,159, 161, 162, 163,183-2 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного Фонду України у в Слов’янському районі Донецької області стосовно несплати в повному обсязі в період з 1 травня 2010 року по 31 грудня 2010 року підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком ОСОБА_2.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у в Слов’янському районі Донецької області здійснити ОСОБА_2 за період часу з 1 травня 2010 року по 31 грудня 2010 року нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням фактично виплачених сум підвищення.

Стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати, а саме судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп. за рахунок коштів державного бюджету України.

В задоволенні іншої частині вимог - відмовити.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у в Слов’янському районі у двомісячний строк з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі надати до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області звіт про виконання даної постанови.

Постанова набуває чинності з дня закінчення строку на її апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Донецької області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її отримання, до Слов'янського міськрайонного суду, та її копії до апеляційного адміністративного суду Донецької області.

Суддя (підпис)

Постанова набула законної чинності___________________

З оригіналом згідно.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду                     ОСОБА_3