ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

24 липня 2006 р.

№ 13/79

 

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

 

головуючого                                    Карабаня В.Я.

суддів:                                               Чабана В.В.

                                                           Ковтонюк Л.В.

за участю представників:

 

позивача                                           суб'єкт підприємницької діяльності -                                                           фізична особа ОСОБА_1

 

відповідача                                       Димитришин В.В., Бойко В.М.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу

Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Дроздівський”

 

на  постанову

Київського  апеляційного господарського суду від 17.05.2006

 

у справі  господарського суду

№ 13/79  Чернігівської області

 

за  позовом

суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

 

до	Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Дроздівський”

 

про	стягнення 6756,49 грн.

 

В С Т А Н О В И В:

 

У березні 2005 року суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Дроздівський” (далі -СВК “Дроздівський”) про стягнення 6400 грн. боргу, 283,43 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, 92,26 грн. 3% річних, 102 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Як на підставу заявлених вимог позивач послався на договір НОМЕР_1 про надання юридичних послуг.

 

Позивач клопотанням від 23.03.2006 збільшив розмір позовних вимог,  просив стягнути з відповідача 6400 грн. боргу, 398,63 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, 106,99 грн. 3% річних, судові витрати, а також 4 грн. витрат на розрахунково-касове обслуговування при перерахуванні державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 

Відповідач визнав позов частково, вказав про те, що позивачем було здійснено дії, пов'язані із підготовкою позовної заяви та представництвом інтересів відповідача під час судового розгляду справи № 13/169 за позовом СВК “Дроздівський” до ВАТ “Куликівський льонозавод”. Послуги, повязані із виконанням судового рішення від 01.08.2005 у цій справі, позивачем не надавались, навпаки, СВК “Дроздівський” самостійно здійснював дії, спрямовані на отримання грошових коштів від боржника. Відповідач визнав суму позову в розмірі 1920 грн., яка, на його думку, відповідає фактично  наданим позивачем юридичним послугам, також вказав, що в рахунок визнаної ним суми боргу 02.09.2005 за платіжним дорученням НОМЕР_2 ним було перераховано позивачу 500 грн.        

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 05.04.2006 (суддя Фетисова І.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2006 (колегія у складі суддів: Григоровича О.М., Гольцової Л.А., Рябухи В.І.)  позов задоволено частково. Стягнуто із Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Дроздівський” на користь суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1  5900 грн. боргу, 342,25 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, 88,73 грн. річних, 4грн. збитків, 102 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено. Судове рішення вмотивовано доведеністю позовних вимог.

 

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Сільськогосподарський виробничий кооператив “Дроздівський” звернувся із касаційною скаргою, просить їх скасувати як такі, що не відповідають вимогам закону, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

У відзиві на касаційну скаргу суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 зазначив прохання касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського  апеляційного господарського суду від 17.05.2006 -без змін.

 

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним задовольнити касаційну скаргу з наступних підстав.

 

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між  сторонами укладено договір НОМЕР_1 про надання юридичних послуг, за яким Сільськогосподарський виробничий кооператив “Дроздівський” як замовник доручив, а суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1як виконавець зобов'язався надати юридичну допомогу з комплексного стягнення дебіторської заборгованості в сумі 75090,19 грн. на умовах, передбачених даним договором. Відповідно до п. 4.1 договору вартість послуг, що визначені в п. 2.1 договору, становить 6400 грн.

Згідно з п. 2.1.4 договору НОМЕР_1 позивач як виконавець здійснює  представництво інтересів Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Дроздівський” як замовника в судовому процесі і під час супроводження виконавчого провадження у разі виникнення в замовника потреби.

 

Відповідно до п. п. 4.2, 4.3 договору замовник 01.07.2005 здійснює попередню оплату в розмірі 1920,00 грн., що становить 30 % вартості послуг; остаточний розрахунок в сумі 4480 грн. провадиться замовником у разі: виконання рішення суду у добровільному порядку не пізніше наступного дня, за днем фактичного надходження коштів від боржника на розрахунковий рахунок замовника; у разі примусового виконання рішення суду протягом 3-х банківських днів з дня відкриття виконавчого провадження відповідним відділом ДВС.

 

Судами встановлено, що рішенням господарського суду Чернігівської області від 01.08.2005 у справі № 13/169 стягнуто з ВАТ “Куликівський льонозавод” на користь СВК “Дроздівський” 75 090,19 грн. боргу, 187,75 грн. 3% річних, 979,39 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, 880,57 грн. судових витрат. Підготовка позову та представництво інтересів СВК “Дроздівський” під час судового розгляду справи № 13/169 здійснювались позивачем, що не заперечується відповідачем.

 

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що проведення відповідачем остаточного розрахунку в сумі 4480 грн. поставлено  у залежність не від реального стягнення з боржника в межах виконавчого провадження коштів, а від триденного строку після відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення у справі № 13/169.

Проте цей висновок є хибним, оскільки суперечить умовам п. 4.3 договору, також не відповідає правовій природі та характеру правовідносин сторін щодо надання послуг та вимогам статті 901 ЦК України, згідно з якою за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Тобто замовником здійснюється оплата послуг, які надає  виконавець.

 

У зв'язку з цим судами не виконано вимог ст. 43 ГПК України, при розгляді справи не було забезпечено всебічний, повний, об'єктивний розгляд су судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Судами не з'ясовано обґрунтованість заперечень відповідача про те, що ним самостійно було виконано конкретні дії, пов'язані із отриманням коштів від ВАТ “Куликівський льонозавод “, що за допомогою взаєморозрахунків через Куликівське СПТУ-30 ним було отримано 10968 грн. боргу, а також боржник добровільно перерахував йому 5000 грн. Поза увагою судів залишилась довідка державної виконавчої служби в Куликівському районі Чернігівської області  НОМЕР_3 щодо проведених виконавчих дій по примусовому стягненню боргу з ВАТ “Куликівський льонозавод” за наказом № 1/169 від 12.08.2005 (арк. с. 29).

 

Вищий господарський суд України, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, позбавлений права з'ясовувати наведені обставини, хоча вони мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

 

Відтак рішення суду першої інстанції та постанова  суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа -  передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

При новому розгляді суду першої  інстанції  необхідно  врахувати наведене, всебічно  і повно перевірити  доводи, на  яких  ґрунтуються вимоги та заперечення  сторін, зокрема, з'ясувати чи відповідає заявлена сума позову діям, що виконані позивачем як виконавцем, та досягнутому результату з врахуванням дій самого замовника, і в залежності від встановлених  обставин вирішити  спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних  правовідносин.

 

Керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁹ -111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

 

П О С Т А Н О В И В :

 

Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Дроздівський” задовольнити.

 

Постанову Київського  апеляційного господарського суду від 17.05.2006 та рішення господарського суду Чернігівської області від 05.04.2006 у справі № 13/79 скасувати.

 

Справу № 13/79 направити на новий розгляд до господарського суду  Чернігівської області.

 

Головуючий                                                                                       В.Карабань

                    

Судді:                                                                                                   В.Чабан

                                                                                                             Л.Ковтонюк