ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2006 р. | № 08/31-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді В.Я.Карабаня,
судді Л.В.Ковтонюк,
судді В.В.Чабана,
розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України”
Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ
на рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2006р.
у справі господарського суду Харківської області №08/31-06
за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії
“Нафтогаз України”
до 1) Вовчанського підприємства теплових мереж; м.Вовчанськ,
2) Обласного комунального підприємства теплових мереж, м.Харків
про стягнення 57 894,07 грн.,
за участю представників:
від позивача: Бойко Д.Д. (довіреність у справі),
від відповідача 1: Грубник Н.С. (довіреність у справі),
від відповідача 2: Бусяк О.М. (довіреність у справі),
ВСТАНОВИВ:
Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Вовчанського підприємства теплових мереж і просило суд стягнути з останнього 31 643,33 грн. основного боргу, 6 187,88 грн. пені, 2 202,44 грн. штрафу, 14, 322,44 грн. інфляційних втрат, 3 717,98 грн. 3% річних.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.02.2005р. залучено до участі у справі в якості другого відповідача Обласне комунальне підприємство теплових мереж.
Рішенням господарського суду Харківської області від 31.03.2006р. (суддя Ковальчук Л.В.) позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з другого відповідача –Обласного комунального підприємства теплових мереж 31 463,33 грн. основного боргу, 13 061,76 грн. інфляційних втрат, 3 717,98 грн. 3% річних та судові витрати. В іншій частині позову відмовлено. В частині стягнення заборгованості з Вовчанського підприємства теплових мереж відмовлено. Доповідач: Карабань В.Я.
Рішення мотивоване тим, що між позивачем та другим відповідачем було укладено договір №06/03-1139 від 31.01.2003р., відповідно до умов якого позивач зобов’язався продати другому відповідачу у 2003 році природний газ, а останній зобов’язався його прийняти та оплатити на умовах цього договору.
Позивач свої зобов’язання щодо поставки природного газу виконав, передавши другому відповідачу природний газ в обсязі 14419,279 тис.м3 на загальну суму 3 983 325,83 грн.
Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації №116 від 18.04.2003р. другий відповідач - Обласне комунальне підприємство теплових мереж було реорганізовано. Одним з підприємств, що виділились при реорганізації є районне комунальне підприємство –Вовчанське підприємство теплових мереж (перший відповідач), яке частково сплатило заборгованість у сумі 28 520,20 грн.
01.07.2003р. між Обласним комунальним підприємством теплових мереж (ОКПТМ) та Вовчанським підприємством теплових мереж (ПТМ) був укладений договір доручення №16-Л-ДК, відповідно до умов якого Вовчанське ПТМ доручило ОКПТМ проводити розрахунки з кредиторської заборгованості перед ДК “Газ України” за надані послуги з постачання природного газу за договорами на постачання природного газу, що виникла у другого відповідача станом на 01.07.2003р. й перейшла до першого відповідача за розподільчим балансом.
Оскільки другий відповідач не виконав свої зобов’язання за договором доручення щодо перерахування боргу за спожитий газ позивачеві, то суд дійшов висновку про необхідність стягнення боргу саме з другого відповідача - Обласного комунального підприємства теплових мереж.
Не погоджуючись з ухваленим у справі рішенням, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд його скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована неповним з’ясуванням судом всіх обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального права, а саме ст.ст.525, 526, 528 ЦК України, норм процесуального права, а саме ст.83 ГПК України. Зокрема, скаржник стверджує про неправомірне стягнення судом заборгованості з другого відповідача, оскільки позовні вимоги були заявлені до першого відповідача, як особи, зобов’язаної сплатити заборгованість за поставлений природний газ.
Перший відповідач –Вовчанське підприємство теплових мереж надіслав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить ухвалене у справі рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення з мотивів, викладених у відзиві.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
В силу п.1 ст. 34 Закону України “Про підприємства в Україні”, чинного на час реорганізації другого відповідача, ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, зокрема, за рішенням власника.
Відповідно до п.6 ст.34 названого Закону при виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов’язки реорганізованого підприємства.
Згідно ст.37 Цивільного кодексу УРСР, чинного на час реорганізації другого відповідача, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При поділі юридичних осіб майно (права і обов’язки) переходять до нововиниклих юридичних осіб. При цьому майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію. Такий же порядок переходу прав та обов’язків реорганізованого товариства визначений ч.3 ст.19 Закону України “Про господарські товариства” та ст.34 Закону України “Про підприємства в Україні”.
Судом першої інстанції встановлено, що Обласне комунальне підприємство теплових мереж на підставі розпорядження Харківської обласної державної адміністрації №116 від 8.04.2003р. реорганізовано шляхом виділення районних філій в самостійні юридичні особи згідно з додатком. Визнано виділені підприємства правонаступниками Обласного комунального підприємства теплових мереж в межах розподільчих актів (балансу).
Одним з підприємств, що виділилося при реорганізації є Вовчанське ПТМ. Відповідно до Статуту Вовчанське ПТМ є правонаступником Обласного комунального підприємства теплових мереж в частині майнових прав та обов’язків згідно з розподільчим балансом з моменту його підписання.
Матеріали справи свідчать про те, що перший відповідач згідно розподільчого балансу станом на 30.06.2003р. та акта приймання-передачі кредиторської та дебіторської заборгованості у Вовчанському ПТМ перед постачальниками енергоресурсів, у тому числі газу, станом на 01.07.2003р., прийняв на себе обов’язки другого відповідача оплатити позивачу природний газ, поставлений, у тому числі на підставі договору №06/03-1139 від 31.01.2003р.
Вовчанський ПТМ частково оплатило заборгованість, а саме у сумі 28 520,20 грн. Таким чином, сума основного боргу першого відповідача перед позивачем становить 31 463,33 грн.
01.07.2003р. між першим та другим відповідачами було укладено договір доручення №16-Л-ДК, відповідно до умов якого довіритель (перший відповідач) доручив повіреному (другий відповідач) проводити розрахунки по кредиторській заборгованості перед ДК “Газ України” за надані послуги з постачання природного газу за договорами на постачання природного газу, що виникла на 01.07.2003р. за Обласним комунальним підприємством теплових мереж і перейшла довірителю по розподільчому балансу, у тому числі за договором №06/03-1139 від 31.01.2003р.
На виконання умов вказаного договору доручення між відповідачами було складено акти приймання-передачі виконаних робіт. Проте, другим відповідачем, в порушенням умов договору доручення, не перераховано позивачу суму кредиторської заборгованості першого відповідача за договором №06/03-1139 від 31.01.2003р. на постачання природного газу.
Встановивши неналежне виконання другим відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором доручення, суд першої інстанції, в порушення норм матеріального права, дійшов помилкового висновку про те, що особою, яка має нести відповідальність за даним позовом є другий відповідач.
Так, відповідно до ст.510, 527 ЦК України сторонами у зобов’язанні є боржник і кредитор. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 528 ЦК України передбачає, що виконання обов’язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов’язання не випливає обов’язок боржника виконати зобов’язання особисто. У цьому разі кредитор зобов’язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Разом з тим, частина друга цієї статті визначає, що у разі невиконання або неналежного виконання обов’язку боржника іншою особою цей обов’язок боржник повинен виконати сам.
Таким чином, невиконання другим відповідачем зобов’язань за договором доручення не звільняє першого відповідача виконати свої зобов’язання щодо сплати позивачу боргу за поставлений природний газ.
Повернення ж отриманих другим відповідачем від першого відповідача на підставі договору доручення коштів для погашення боргу перед позивачем, який виник на підставі договору №06/03-1139 від 31.01.2003р. на постачання природного газу, може бути предметом іншого позову в іншій господарський справі.
Твердження скаржника про порушення судом першої інстанції ст.83 ГПК України, що полягає, на його думку, у виході судом за межі позовних вимог, оскільки ухвалено рішення про стягнення суми боргу не з особи, до якої заявлено позов, є помилковим. Так, предметом позову у цій справі є вимога позивача до першого відповідача виконати свої зобов’язання щодо оплати поставленого природного газу шляхом стягнення суми боргу. Суд першої інстанції, розглянув справу по суті заявлених вимог та ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову до першого відповідача.
Враховуючи, що суд першої інстанції встановив наявність факту порушення права позивача, яке підлягає судовому захисту, але дійшов помилкового висновку про те, що особою, яка має нести відповідальність за цим позовом, є другий відповідач, ухвалене у справі рішення підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2006р. у справі №08/31-06 змінити.
Частину другу резолютивної частині рішення викласти у такій редакції:
“Стягнути з Вовчанського підприємства теплових мереж на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 31 463,33 грн. основного боргу, 13 061,76 грн. інфляційних втрат, 3 717,98 грн. 3% річних, 482,40 грн. витрат по сплаті держмита, 118,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.
Частину третю резолютивної частини викласти у такій редакції:
“В частині стягнення заборгованості з Обласного комунального підприємства теплових мереж відмовити”.
3. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2006р. залишити без змін.
4. Доручити господарському суду Харківської області видати накази на виконання абзацу третього частини другої резолютивної частини цієї постанови.
Головуючий, суддя В.Я.Карабань
Суддя Л.В.Ковтонюк
Суддя В.В.Чабан