АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/10212/15 Справа № 199/4908/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Міхеєва В.Ю.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Видюкової Ю.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2015 року по справі

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_5 та приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договору іпотеки частково недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом та

з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, поданої у жовтні 2015 року, просив визнати частково недійсним договір іпотеки № 11227522000/11227553000/3 від 02 жовтня 2007 року, укладений між ОСОБА_3, яка діяла в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») у частині передачі в іпотеку належних позивачу 4/9 часток квартири АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що вказаний договір іпотеки був підписаний від його імені ОСОБА_3 в якості його представника за довіреністю з перевищенням повноважень, оскільки він не уповноважував останню передавати в іпотеку належну йому частку квартири в забезпечення споживчого кредиту, взятого ОСОБА_4

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені в повному обсязі.

Визнано недійсним Договір іпотеки № 11227522000/11227553000/3, укладений 02 жовтня 2007 року між іпотекодержателем Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», іпотекодавцями ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_2, від імені якого за довіреністю діяла ОСОБА_3, та боржником ОСОБА_4, посвідчений 02 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстром № 2531, в частині передачі в іпотеку належних ОСОБА_2 4/9 часток квартири АДРЕСА_2. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), яке за договором купівлі-продажу прав вимог за кредитами від 08 грудня 2011 року, придбало у ПАТ «УкрСиббанк» права вимоги за кредитним договором, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2015 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 10 червня 1998 року та Свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 жовтня 2003 року позивач ОСОБА_2, відповідачка ОСОБА_3, 3-я особа ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_3 (а.с.8,9).

ОСОБА_2 02 жовтня 2007 року нотаріально посвідченою довіреністю уповноважив ОСОБА_3 представляти його інтереси в Акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») та нотаріальних конторах з питань отримання кредиту та передачу під заставу належної йому квартири АДРЕСА_3 за ціну та на умовах за власним розсудом, з правом підпису фінансових документів.

Для цього надав їй право розписуватися за нього, подавати заяви (у тому числі про належність майна на праві приватної власності) та одержувати необхідні рішення, довідки та документи, укласти та підписати договір кредиту, підписувати будь-які банківські документи, отримувати гроші, сплачувати належні з нього платежі, а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов’язані з виконанням цієї довіреності.

Довіреність видавалася строком на один місяць та діяла до 02 листопада 2007 року без права передовіри повноважень третім особам (а.с.10).

Між АКІБ «Укрсиббанк» та відповідачем ОСОБА_4 02 жовтня 2007 року було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11227522000 (далі – кредитний договір) , згідно якого ОСОБА_4 отримав кредитні кошти у сумі 50000 доларів США.

На забезпечення зобов’язань позичальника ОСОБА_4 за кредитним договором, між банком та іпотекодавцями ОСОБА_5, ОСОБА_3, яка діяла від свого імені та на підставі довіреності від імені ОСОБА_2, було укладено договір іпотеки № 11227522000/11227553000/3 від 02 жовтня 2007 року, за умовами якого іпотекодавці передали в іпотеку банку належну їм квартиру АДРЕСА_3 (а.с.137,138).

Виходячи з положень ст. 215 ЦК України правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 237, ст.239 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє.

Згідно ч.1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов?язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цієїю особою.

Якщо схвалення дій представника не відбудеться, то такий правочин правових наслідків для того, кого представляють, не тягне і має бути визнаний недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що волевиявлення позивача не було спрямовано на передачу в іпотеку належної йому частки квартири для забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов’язань за кредитним договором, та, що укладаючи від імені ОСОБА_2 оспорюваний договір іпотеки, ОСОБА_3 вийшла за межі наданих їй останнім за довіреністю повноважень.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним та узгоджується з встановленими ним обставинами справи.

Доказів, що позивач схвалив укладений відповідачкою від його імені договір іпотеки у виконання зобов’язань ОСОБА_4 за кредитним договором, та вчинив будь-які дії, що свідчили б про схвалення ним цього договору, матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, зокрема, що суд не взяв до уваги, що представник позивача за довіреністю діяла у межах наданих повноважень, оскільки виходячи зі змісту довіреності, позивач не обмежив ОСОБА_3 укладати від його імені договір іпотеки у забезпечення виконання зобов’язань третіх осіб, колегія суддів відхиляє як такі, що зводяться до незгоди заявника з висновками суду та власного тлумачення змісту довіреності.

Суд першої інстанції, виходячи із встановлених обставин та враховуючи правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові № 6-489цс15 від 22 квітня 2015 року, дійшов висновку про відсутність підстав для застосування передбачених ч.4 ст. 267 ЦК України наслідків спливу позовної давності, що спростовує посилання заявника в апеляційній скарзі, що суд не взяв до уваги заяву представника банку щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

Посилання заявника апеляційної скарги, як на преюдиційне відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2014 року, яким було скасовано рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2014 року за аналогічним позовом ОСОБА_2 та у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, ПАТ «УкрСиббанк», АТ «Дельта Банк» про визнання договору іпотеки недійсним відмовлено, є безпідставними.

Як убачається із змісту зазначеного рішення, обставини, що мають значення для розгляду даної справи, зокрема, підстави недійсності договору іпотеки, судом не встановлювалися та не були предметом дослідження (а.с.14-16).

Доводи апеляційної скарги про безпідставність висновків суду щодо визнання недійсним договору іпотеки в частині передачі в іпотеку належних ОСОБА_2 саме 4/9 частки квартири, спростовуються матеріалами справи, зокрема,Свідоцтвом про право власності на житло від 10 червня 1998 року та Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16 жовтня 2003 року (а.с.8,9).

Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга не містить.

Судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді