Ухвала

іменем україни

09 грудня 2015 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Колодійчука В.М.,

суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В.,

УмновоїО.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Служба у справах дітей Житомирської районної державної адміністрації, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» - Ларченко Ірини Миколаївни на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 29 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» звернулось до суду із указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 18 липня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум»), та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит на споживчі потреби у розмірі 150 800 грн зі сплатою 17 % річних та кінцевим терміном повернення 17 липня 2017 року.

На забезпечення виконання умов вищевказаного кредитного договору цього ж дня між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, згідно з яким у разі невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Також 18 липня 2007 року між банком та ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого останні передали в іпотеку банку належну їм квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що боржник своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором належним чином не виконував, банк просив стягнути солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 94 186 грн 09 коп., що складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 26 446 грн 83 коп., поточної заборгованості за кредитом - 41 469 грн 71 коп., простроченої заборгованості за відсотками - 8 658 грн 81 коп., поточної заборгованості за відсотками - 1 107 грн 13 коп. та пені - 16 503 грн 61 коп. У рахунок погашення вказаної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 на прилюдних торгах з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 19 травня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 83 682 грн 48 коп., що складається із суми простроченої заборгованості за кредитом - 26 446 грн 83 коп., суми поточної заборгованості за кредитом - 41 469 грн 71 коп., суми простроченої заборгованості за відсотками -8 658 грн 81 коп., суми поточної заборгованості за відсотками 1 107 грн 13 коп. та пені у розмірі 6 000 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. У решті позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 29 липня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» відхилено, рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 травня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині зменшення розміру пені та відмови у задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено, що відповідно до кредитного договору від 18 липня 2007 року, укладеного між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_3, останній отримав кредит у розмірі 150 800 грн на умовах сплати 17 % річних і кінцевим терміном повернення 17 липня 2017 року.

У забезпечення своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором цього ж дня між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, згідно з яким, у разі невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 18 липня 2007 року між банком та ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, останні передали банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, що належить їм на праві власності.

Згідно з п.1.4 вищевказаного договору іпотеки заставна вартість предмета іпотеки є договірною і погоджується сторонами у розмірі 150 800 грн.

Також установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, спадкоємцями останнього є відповідачі у справі - ОСОБА_6, ОСОБА_5

Відповідно до наданого розрахунку заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором від 18 липня 2007 року станом на 05 листопада 2014 року складає 94 186 грн 09 коп., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 26 446 грн 83 коп., поточна заборгованість за кредитом - 41 469грн 71 коп., прострочена заборгованість за відсотками - 8 658 грн 81 коп., поточна заборгованість за відсотками - 1 107 грн 13 коп. та пеня - 16 503 грн 61 коп. (а. с. 25).

20 березня 2014 року позивачем на адресу відповідачів направлялась вимога щодо погашення заборгованості за кредитним договором шляхом сплати простроченої та поточної заборгованості за кредитом, процентів за користування коштами, штрафних санкцій (а.с.27). Зазначена вимога була отримана ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 28, 29), проте ними виконана не була.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що боржник ОСОБА_3 та поручитель ОСОБА_4 допустили порушення виконання умов кредитного договору, на вимогу банку у добровільному порядку достроково заборгованість не погасили, в такому випадку вказана заборгованість підлягає стягненню в солідарному порядку на користь банку.

При цьому, керуючись ст. 551 ЦК України, суди дійшли висновку про зменшення розміру пені, оскількиОСОБА_4 та ОСОБА_3 мають на утриманні трьох малолітніх дітей.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, суди виходили з того, що вартість іпотечного майна вдвічі більше суми заборгованості за кредитним договором, таким чином, стягнення заборгованості за кредитним договором не завдасть збитків банку як іпотекодержателю.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів в частині зменшення розміру пені з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦКУкраїни можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Як вбачається з матеріалів справи, на утриманні відповідачів: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебувають малолітні діти, таким чином, суди дійшли правильного висновку про зменшення розміру пені, з урахуванням норм ст. 551 ЦК України, ст. 10 ЦПК України.

Проте колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволені позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

У п. 41 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки за звичайною ціною на нього.

Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав та вимог. Решта виручки повертається іпотекодавцю.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Проте ухвала апеляційного суду зазначеним нормам процесуального права не відповідає.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. 303 ЦПК України на зазначене уваги не звернув та, вважаючи вартість іпотечного майна неспівмірною з розміром заявленої кредитної заборгованості, виходив з ціни іпотечного майна станом на момент укладення договору іпотеки, не врахував, що станом на момент звернення ПАТ «Банк Форум» до суду з позовом жодної оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності не проводилось, його вартість не визначалась.

До того ж у разі, якщо вартість іпотечного майна перевищує розмір кредитної заборгованості, відповідно до вимог чинного законодавства решта коштів, виручених від реалізації предмета іпотеки, повертається іпотекодавцю. Також суд не звернув уваги на те, що відповідачі не вчиняють жодних дій на погашення кредиту, внаслідок чого розмір заборгованості збільшується.

У силу наданих чинним ЦПК України повноважень апеляційний суд міг усунути допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, проте, не врахувавши доводів апеляційної скарги, залишив без змін рішення суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постановлена у справі ухвала апеляційного суду - скасуванню у частині вирішення позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» - Ларченко Ірини Миколаївни - задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 29 липня 2015 року в частині вирішення позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 29 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.М. Колодійчук

Судді: В.С. Висоцька

О.В. Кафідова

О.В. Умнова

І.М. Фаловська