УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 876/7295/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючогосудді Сеника Р.П.,

суддів Сапіга В.П., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 року у справі № 819/1340/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В :

14 травня 2015р. позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся із адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф 0043891702 від 24.04.2015 р. у розмірі 76777, 56 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що обчислення річної суми ЄСВ здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій. Сума чистого доходу за рік у річному звіті з єдиного соціального внеску має відповідати сумі чистого оподатковуваного доходу, заявленого у річній податковій декларації. Фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування самостійно розподіляє по місяцях суму чистого доходу, заявлену у річній декларації з податку на доходи фізичних осіб відповідно до Книги обліку доходів і витрат.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 року позов задоволено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апеллянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.

Просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вислухавши суддю-доповідача, поясненняпозивача, дослідившиобставинисправи та доводи апеляційноїскарги, колегіясуддів приходить до висновку про те, щоапеляційнаскарга не підлягає до задоволення з наступнихпідстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що працівниками Тернопільської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку СПД-ФО ОСОБА_2 (НОМЕР_2) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2011 по 31.12.2014 р.р, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 р., результати якої оформлено актом від 21.04.2015 № 2917/19-18-17-02/НОМЕР_2.

В ході перевірки встановлено, що позивач протягом періоду, що перевірявся, СПД-ФО ОСОБА_2 перебував на загальній системі оподаткування обліку та звітності. Книга обліку доходів та витрат (зареєстрована в Тернопільській ОДПІ за № 63/2009 від 02.04.2009), за даними перевірки є документом, на підставі якого обліковуються суми, на які нараховується єдиний внесок, при цьому порушень у веденні книги обліку доходів та витрат перевіркою не встановлено (а. с. 10 зворотній бік).

Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок встановлено, що платником у результаті порушення абз. 1 пп.2 п.1 ст.7, абз. З п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 08.07.2010 р. з наступними змінами та доповненнями, занижено базу нарахування доходу для нарахування єдиного соціального внеску на загальну суму 76777,56 грн., в тому числі за 2011 рік - 14378, 29 грн., за 2012 р. 36090, 42 грн. за 2013 р. 19368, 85 грн., за 2014 р. 6940, 0 грн., що призвело до заниження нарахованої суми єдиного соціального внеску.

Таким чином податковий орган дійшов висновку, що враховуючи заниження бази нарахування, позивач допустив заниження нарахованої суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 2011 - 2014 р. на загальну суму 76 777, 56 грн., з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

На підставі акта перевірки від 21.04.2015 № 2917/19-18-17-02/НОМЕР_2, Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією сформовано та направлено СПД-ФО ОСОБА_2 вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф 0043891702 від 24.04.2015 р. у розмірі 76777, 56 грн.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правильно з дотриманням всіх вимог чинного законодавства сформовано зобов'язання із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску визначається Законом України від 08.07.2010 № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"

Згідно з п. " 2" ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Із вказаної норми встановлюються особливості сплати єдиного внеску для різних платників, перелік яких визначений у ст. 4 Закону № 2464.

Відповідно до п. 4 ч. 1 зазначеної статті платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до п. 177.5 ст. 177 ПК України фізичні особи-під приємці подають до контро люючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені ПКУ для річного звітного податкового періоду.

Крім цього, приватні підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, в обов'язковому порядку разом з Податковою декларацією подають додаток 5 до розділу III Податкової декларації.

На підставі ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" було видано:

- постанову правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2, якою затверджено Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (дана постанова діяла до 03.12.2013) (далі - Порядок № 22-2);

- наказ Міністерства доходів та зборів від 09.09.2013 № 454 "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 20.09.2013 № 1628/24160 (далі - Порядок № 454).

Пунктом 3.2 даних Порядків передбачено, що фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Таким чином, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в графі "усього" таблиці 1 Додатка № 5 до Порядку № 454 та Порядку № 22-2 має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою-підприємцем до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Із Акту перевірки який знаходиться у матеріалах справи, позивач вірно вказав суму чистого доходу як у деклараціях, так і в таблиці 1 Додатка № 5 до Порядку № 454, а саме за 2011 р. - 16877,04 грн., за 2012 р. - 13019, 10, за 2013 р. 13532, 30 грн., за 2014 р. 3251, 73 - разом 46680, 17 грн. (а. с. 15).

Заниження бази нарахування єдиного внеску на 76 777, 56 грн. виникло в результаті невірного, на думку відповідача, заповнення позивачем графи 2 таблиці 1 Додатка № 5 до Порядку № 454.

Представник відповідача пояснив, що у графі 2 таблиці 1 додатка 5 до Звіту з єдиного внеску сума чистого доходу (прибутку), в рядках календарних місяців зазначається як середньомісячний річний оподат ковуваний дохід, який визначається шляхом ділення річного чистого доходу (прибутку) на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий, що підтверджується Листом ДФС України від 16.10.2014 р. № 7559/7/99-99- 17- 03- 01- 17.

Таким чином, на думку представника відповідача, єдиний соціальний внесок по кожному місяцю вираховується із величини середньомісячного доходу. Такий висновок, зокрема, податковим органом зроблено у зв'язку з тим, що у в додатку 5 розділу ІІІ податкової декларації вказується розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу, який розраховується як отриманий загальний річний оподатковуваний дохід, зменшений на суму документально підтверджених річних витрат та поділений на кількість календарних місяців, протягом яких отримано дохід (прибуток), зважаючи на п. 177.2 ст. 177 ПК України.

Разом з тим, як зазначалося вище, згідно із ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, отже законом не передбачено обчислення середньомісячної величини єдиного внеску у зазначеному Звіті.

Актом перевірк, підтверджується, що доходи позивача належним чином відображені у Книзі доходів і витрат та декларації.

Стаття 1 ПК України визначає сферу дії Податкового кодексу України, а саме Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів. Так, у статях 8, 9, 10 Податкового кодексу України міститься вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, і в цьому переліку відсутній єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ст. 8 Закону № 2464, єдиний внесок не входить до системи оподаткування, порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування ПК України, та прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином сфера дії Податкового кодексу України, крім адміністрування, не поширюється на єдиний внесок.

Слід звернути увагу також на то, що жодних нормативно-правових актів щодо визначення середньомісячного доходу при визначенні величини єдиного внеску, зокрема зазначення середньомісячного доходу у графі 2 таблиці 1 та 3 додатка 5 до Звіту та, відповідно, визначення суми єдиного внеску із середньомісячної величини доходу у Звіті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику не приймалося.

Колегія апеляційного суду також зауважує, що п. 177.2 ст. 177 ПК України визначено поняття об'єкта оподаткування фізичної особи-підприємця і цією нормою жодним чином не встановлено порядок визначення величини єдиного соціального внеску, в тому числі і його середньомісячне значення, та, відповідно, його відображення у графі 2 таблиці 1 додатка 5 до Звіту.

Тому, на підставі вищевикладеного, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про безпідставність обґрунтування представника відповідача щодо заниження позивачем єдиного соціального внеску положеннями п. 177.2 ст. 177 ПК України.

Визнаючи правомірність нарахування та сплати єдиного внеску позивачем, суд також враховує, що Законом України від 04.07.2013 № 406-VІІ було внесено зміни до Закону № 2464, відповідно до яких центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надає роз'яснення з питань застосування законодавства, про збір та ведення обліку єдиного внеску, а Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань взаємодіє в установленому законодавством порядку з центральним органом виконавчої влади.

На виконання вказаної норми Закону № 2464 видано спільний лист Міністерства доходів та зборів України та Пенсійного фонду України від 27.12.2013 № 21052/5/99-99-17-03-01-16, № 36398/05.10, згідно з яким Міністерство доходів і зборів України та Пенсійний фонд України повідомляє, що консультації з питань ведення Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, включаючи питання заповнення таблиць 5-9 Додатка 4, всіх таблиць Додатка 5, Додатка 6 та Додатка 7 звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкові державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальникам звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за № 1628/2416, надають органи Пенсійного фонду України.

Відповідно до роз'яснення Пенсійного фонду України "Опис формату звіту щодо суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органами Пенсійного фонду України відповідно до Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1014/18309, враховуючи зміни постанови правління Пенсійного фонду № 18-1 від 23.06.2011, зміни постанови правління Пенсійного фонду № 24-1 від 10.12.2012" у графі 2 таблиці 1 додатка 5 "Сума чистого доходу (прибутку), заявлена в податковій декларації фізичної особи - підприємця" платники відображають фактичну суму чистого доходу за відповідний місяць за себе.

Суми чистого доходу за відповідний місяць повинні відповідати сумам чистого доходу, зазначеному у Книзі обліку доходів та витрат платника.

У графі 3 таблиці 1 додатка 5 "Сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини" відображається дохід, зазначений у графі 2, але в межах максимальної величини, на яку нараховується єдиний внесок.

При цьому, слід зазначити, що у графі 3 таблиці 1 додатка 5 зазначені особи самостійно визначають суму доходу у розрізі кожного місяця відповідного звітного року.

Таким чином, у графі 2 таблиці 1 додатка 5 до Звіту слід відображати суми чистого доходу у розрізі місяців звітного року відповідно до даних, що підтверджуються первинними документами та відображені у Книзі обліку доходів та витрат платника.

Таким чином, на спростування позиції відповідача щодо правомірності дій Тернопільської ОДПІ щодо застосування для розрахунку недоїмки п. 2 ч. 1 ст. 7 та п. 8 ст. 9 Закону № 2464, суд наголошує на тому, що встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок передбачав, що фізична особа-підприємець самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця. При цьому загальна сума річного доходу, визначена у податковій звітності, повинна співпадати із загальними річними показниками Книги обліку доходів і витрат.

У даному випадку, загальна сума річного доходу, визначена у щорічній податковій звітності співпадає з загальними річними показниками Книги обліку доходів і витрат, податковим органом жодних зауважень щодо встановленої обставини не висловлено.

Отже, позивачем правильно з дотриманням всіх вимог чинного законодавства сформовано зобов'язання із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суду вважає, що даний адміністративний позов є підставним, обґрунтованим і підлягає до задоволення.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області - залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 року у справі № 819/1340/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Р.П. Сеник

Судді : В.П. Сапіга

Я.С. Попко