УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2011 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Хопти С.Ф.,

суддів: Оношко Г.М., МережкоМ.В.,

при секретарі Зінченко Ю.М.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановила:

У травні 2010 року позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що транспортним засобом, володільцем якого є відповідач, унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини останнього, його автомобілю завдано шкоди, а тому на її відшкодування та відшкодування моральної шкоди просив стягнути з відповідача 43 038 грн. 21 коп. та 10 000 грн. відповідно.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 11 жовтня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 42 548 грн. 21 коп., 2 000 грн.. моральної шкоди, 445 грн. судового збору і 120 грн. витрат, понесених на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі відповідач просить змінити рішення суду в частині стягнутої матеріальної шкоди і судових витрат, зменшити розмір матеріальної шкоди до 23 811 грн. 50 коп., та судовий збір до 258 грн., а всього стягнути 26189 грн. 50 коп., а також зобов'язати позивача повернути йому запчастини, які підлягали заміні відповідно до акту виконаних робіт.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України в разі заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, обов'язок по її відшкодовуванню покладається на особу, яка володіє транспортним засобом, використання якого призвело до заподіяння шкоди.

Як встановлено судом, 23 липня 2009 року з вини відповідача ОСОБА_1, який керував автомобілем НОМЕР_1. сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль позивача «Шкода» д.н.з. НОМЕР_2.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 14 вересня 2009 року відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав механічні ушкодження, що вбачається з акту огляду транспортного засобу № 4391Е від 28 липня 2009 року, протоколів огляду транспортного засобу №№81 та 81/1 від 17 серпня 2009 року та фототаблиці.

Згідно акту № 81 дослідження спеціаліста - автотоварознавця від 20 серпня 2009 року вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Шкода Октавія» д.н.з. НОМЕР_3 становить 77 201 грн. 65 коп.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування у повному обсязі, до яких відносяться витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого пошкодженого майна(реальні збитки).

За змістом ст. 22 ЦК України вибір способу відновлення пошкодженого майна належить виключно особі, якій завдано таку шкоду.

На підставі страхового акту № 09/0296/1 від ЗО вересня 2009 року відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ЗАТ «Українська Екологічна Страхова Компанія» виплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі 24 990 грн.

Відповідач добровільно сплатив позивачу 10 000 грн.

Відповідно акту виконаних робіт від 15 жовтня 2009 року, позивач поніс витрати для відновлення свого пошкодженого автомобіля в розмірі 77 201 грн. 65 коп.

Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За наведених обставин, суд дійшов обгрунтованого висновку про відшкодування відповідачем шкоди, заподіяної позивачу в доведеному ним в порядку ст. 60 ЦПК України розмірі.

Згідно зі ст.ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Розмір моральної шкоди правильно визначений судом першої інстанції з урахуванням встановлених обставин та вимог закону, з яким відповідач погодився і рішення в цій частині не оскаржив.

Доводи апелянта щодо зменшення розміру відшкодування не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються дослідженими та наведеними доказами про фактичний розмір шкоди, заподіяної позивачу.

Посилання в апеляційній скарзі на ті обставини, що частина деталей в процесі ремонту автомобіля позивача на думку відповідача не потребувала заміни, спростовуються Дослідженими та наведеними у рішенні доказами щодо виконаних робіт по ремонту автомобіля позивача, та замінених деталей в процесі його ремонту.

Інші доводи апелянта в частині зобов’язання позивача повернути йому пошкоджені внаслідок ДТП та замінені в процесі ремонту автомобіля позивача деталі, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вони спростовуються встановленими по справі обставинами про те, що всі деталі, які замінені в автомобілі не підлягали ремонту, були сильно пошкоджені і були утилізовані в процесі ремонту автомобіля. Також ці доводи відповідача не узгоджуються з його поясненнями про те, що вимог щодо повернення конкретних деталей він не заявляв, не доводив, які саме пошкоджені та замінені в автомобілі позивача деталі мають для нього певну цінність, і він не домовлявся з позивачем про збереження та повернення після ремонту автомобіля конкретних деталей.

Решта доводів апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду.

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, правильно навів у рішенні правові підстави в обґрунтування своїх висновків.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції в порядку ст. 303 ЦПК У країни, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: