УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2011 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Хопти С.Ф.,

суддів: Оношко Г.М., МережкоМ.В., при секретарі Зінченко Ю.М.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6 жовтня 2010 року по справі за позовом заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради, Києво- Святошинської районної ради Київської області, Дмитрівської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області, до ОСОБА_1, треті особи: Державне підприємство «Київське лісове господарство», Київська обласна державна адміністрація, про стягнення втрат,

встановила:

У вересні 2009 року заступник прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідачкою не відшкодовані втрати лісогосподарського виробництва, спричинені вилученням лісогосподарських наданих у власність ОСОБА_1

Тому просив стягнути з ОСОБА_1 79695 грн. втрат лісогосподарського виробництва на користь Дмитрівської сільської ради 60% від загальної суми, а саме 47817 грн., , Києво-Святошинської районної ради Київської області 15% від загальної суми, а саме

1954.25 грн., Київської обласної ради 25% від загальної суми, а саме 19923,75 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6 жовтня 2010 року позов задоволено. Стягнути з ОСОБА_1 79 695 грн. на відшкодування втрат лісогосподарського виробництва: на користь Дмитрівської сільської ради 60% від загальної суми, а саме 47817 грн., на користь Києво-Святошинської районної ради 15% від загальної суми, а саме

954.25 грн., Київської обласної ради 25% від загальної суми, а саме 19923,75 грн.

В апеляційній скарзі відповідачка просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову в позові з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що розпорядженням Київської обласної державної адміністрації № 392 від 1 квітня 2008 року затверджено «Проект землеустрою щодо припинення права

постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, переведення її до категорії земель сільськогосподарського призначення та відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області», розроблений ДП «Київський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» згідно з договором від 17 липня 2007 року.

Цим же розпорядженням вилучено із постійного користування ДП Київське лісове господарство (Приміське лісництво, квартал 27) земельну ділянку площею 0,99га (ліси), розташовану в межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, змінено цільове призначення вказаної земельної ділянки із категорії земель лісогосподарського призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення без права вирубки дерев, передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,99 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

У п.5 вищевказаного розпорядження передбачено, що Києво-Святошинська районна державна адміністрація забезпечує видачу державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 за умови попереднього відшкодування нею збитків, заподіяних вилученням земельної ділянки, передбачивши обмеження щодо використання земельної ділянки, визначені чинним законодавством та матеріалами погодження проекту землеустрою.

17 травня 2008 року ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,9900 га, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ст. 207 ЗК України відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

За правилами ч.4 ст. 207 ЗК України втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Вичерпний перелік підстав звільнення від відшкодування втрат (сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва передбачений ст. 208 ЗК України.

Розрахунок розміру втрат лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням лісогосподарських угідь в межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району і Київської області для ведення особистого селянського господарства, проведений ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року №1279 «Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню» становить 79695,00 грн.

Стаття 209 ЗК України передбачає, що втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню та зараховуються на спеціальні рахунки відповідних місцевих рад у таких розмірах: Автономній Республіці Крим, обласним радам -60 відсотків, районним радам - 15 відсотків, міським, сільським, селищним радам -60 відсотків, ОСОБА_2 та Севастополя -100 відсотків.

Кошти, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, використовуються виключно на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою.

Оскільки при передачі земельної ділянки у власність відповідачки було змінено її цільове призначення і відповідачка не відшкодувала втрати лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням лісових земель, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи відповідачки про те, що судом не залучений до участі у справі співвідповідачем ОСОБА_3, який за дорученням отримав державний акт на зазначену земельну ділянку і продав її, не повернувши відповідачці кошти, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначена земельна ділянка передавалась у власність відповідачки, тому на ній лежить обов’язок по відшкодуванню витрат, а ОСОБА_3 на підставі виданого ОСОБА_1 доручення діяв від імені відповідачки та в її інтересах.

Посилання в апеляційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права не заслуговують на увагу, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними у рішенні.

Решта доводів апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування рішення при апеляційному розгляді справи в межах доводів апеляційної скарги не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6 жовтня 2010 року завинити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді