Судове рішення #52215878


УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2011 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних- справах апеляційного суду Київської області в

складі:

головуючого Хопти С.Ф.,

суддів: Оношко Г.М., МережкоМ.В., при секретарі Зінченко Ю.М.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОнТайм Сервіс» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОнТайм Сервіс» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановила:

У грудні 2008 року позивачка ОСОБА_2 звернулась в суд із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона працювала у відповідача на посаді агента пасажирської служби. Починаючи з 1 червня 2006 року з нею щорічно укладався трудовий договір строком на 1 рік на посаду агента пасажирської служби. Наказом від 10 жовтня 2008 року X- 31-к її звільнено з роботи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку трудового договору. Посилаючись на зазначене просила визнати її звільнення незаконним, визнати трудовий договір від 1 червня 2006 року між нею та ТОВ “ОнТайм Сервіс" укладеним на невизначений строк, поновити її на посаді агента пасажирської служби з 10 жовтня 2008 року, стягнути з ТОВ „ОнТайм Сервіс" на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 10 жовтня 2008 року по день і фактичного поновлення на роботі, та моральну шкоду в сумі 25 тис. грн.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2010 року позов задоволено частково. Визнано трудовий договір від 1 червня 2006 року та продовжений до 11 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та ТОВ „ОнТайм Сервіс" кладеним на невизначений строк. Поновлено ОСОБА_2 на роботі в ТОВ „ОнТайм Сервіс" на посаді агента пасажирської служби з 10 жовтня 2008 року. Стягнуто з ТОВ “ОнТайм Сервіс" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 10 жовтня 2008 року по день прийняття рішення в сумі 126858,34 грн. та моральну шкоду в сумі 5 000 гривень.

В апеляційній скарзі ТОВ «ОнТайм Сервіс» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

При цьому обов'язок підтвердження обставин, які роблять неможливим укладення трудового договору на невизначений строк покладається на роботодавця. У разі недоведення роботодавцем таких обставин слід вважати що трудовий договір укладено на невизначений

строк.

При цьому в розумінні ч. 2 ст. 23 КЗпП України "характер роботи" означає таку роботу, яка не виконується постійно, а лише протягом певного строку (сезону), а формулювання “умови виконуваної роботи" визначає таку роботу, як постійну, але для виконання якої в силу конкретних обставин трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін і наприклад для заміщення відсутнього працівника тощо).

Як встановлено в судовому засіданні, 1 червня 2006 року між ОСОБА_2 та ТОВ ..ОнТайм Сервіс" був укладений строковий трудовий договір № 3 зі строком дії до 31 грудня 2006 року. Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідач уклав з позивачкою додаток №1 до трудового договору № 4 від 1 червня 2006 року в якому зазначено новий строк до якого відповідач наймає на роботу позивача -11 вересня 2007 року.

Відповідно до ст. 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строкового трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною 2 ст.23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

12 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та ТОВ „ОнТайм Сервіс" був укладений контракт зі строком його дії до 11 вересня 2008 року. 12 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ „ОнТайм Сервіс" був укладений додаток № 1 до контракту № 7, яким продовжено строк дії контракту з 12 вересня 2008 року по 11 жовтня 2008 року і а.с.13-17).

Згідно ч. З ст.21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін( в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, з тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Як встановлено судом, законних підстав для укладення з позивачкою контракту у відповідача не було.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_2 продовжувала виконувати ті самі трудові обов’язки у відповідача, які розпочалися 1 червня 2006 року за укладеним строковим трудовим договором, а 12 вересня 2007 року між сторонами фактично відбулось переукладення попереднього строкового трудового договору.

Відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП України припинення трудового договору у зв'язку з .скінченням його строку можливе лише в тому випадку, коли його укладення відповідало нормам закону.

Згідно 4.2 ст. 39-1 КЗпП України строкові трудові договори, що були переукладені один

чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.23 Кодексу, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

З наведених вище наказів про прийняття позивачки на роботу, продовження трудового договору вбачається, що з 2006 по 2008 рік сторони щорічно переукладали трудовий договір, а позивач фактично безперервно продовжувала роботу.

Відповідач не надав доказів на підтвердження обставин, які робили неможливим укладення з позивачкою трудового договору на невизначений строк.

З урахуванням зазначених обставин колегія суддів вважає, що трудовий договір, \жладений сторонами, суд першої інстанції правильно вважав таким, що укладений на невизначений строк.

Заяви про припинення трудового договору позивачка не подавала.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивачки з роботи з підстав закінчення строку трудового договору є незаконним, та про поновлення її на роботі без обмеження строку і стягнення зарплати за час вимушеного прогулу в зазначеному розмірі, відповідно до витребуваної довідки про її зарплату.

Відповідно до ч.І ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що внаслідок незаконного звільнення позивачки вона протягом пвох років не працювала, не одержувала зарплати, що призвело до моральних страждань. Порушення її трудових прав вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

З урахуванням зазначених обставин колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди судом першої інстанції визначений з урахуванням встановлених обставин та вимог закону.

Доводи апелянта в тій частині, що з позивачкою за характером її роботи не можна було укладати трудовий договір на невизначений строк спростовуються встановленими судом обставинами про те, що для виконання однієї й тієї ж роботи відповідачем неодноразово переукладались трудові договори на короткий строк, а тому відповідно до положення ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України вони вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Відповідачем не доведено суду, які саме передбачені ч. 2 ст. 23 КЗпП України обставини (характер роботи, умови її виконання, інтереси працівника чи інші випадки, передбачені законодавчими актами) стали підставою для укладення з позивачкою строкового трудового договору, тому доводи відповідача в цій частині апеляційної скарги щодо законності укладення між сторонами строкового трудового договору є необгрунтованими.

Посилання у скарзі на те, що судом зроблено розрахунок середнього заробітку з пакуванням розміру заробітку, який на їх думку, не підтверджений відповідно до вимог :н. 59 ЦПК України належним доказом, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідач в обґрунтування цих доводів не долучив до своїх заперечень на позов, направлених суду першої інстанції в період розгляду справи в першій інстанції, а також до апеляційної скарги належні докази, які б спростовували той розмір заробітку позивачки, який покладений судом в основу розрахунку середнього заробітку, та підтверджений не тільки постановою про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.100), а й довідкою Пенсійного фонду України (а.с.180).

Не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача про недоведеність позовних вимог щодо заподіяння позивачці моральної шкоди, оскільки такі доводи спростовуються наведеними у рішенні доказами про порушення відповідачем законних прав позивачки, які призвели до моральних страждань та суттєвих змін у життєвих стосунках позивачки, що настали у зв’язку з її незаконним звільненням з роботи.

Решта доводів апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду.

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, правильно навів у рішенні правові підстави в обґрунтування своїх висновків.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції в порядку ст. 303 ЦПК У країни, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОнТайм Сервіс» відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.


Головуючий

Судді:


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація