Справа № 2-а-283/2009 року

 П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05 червня 2009 року                                            Канівський міськрайонний суд

                                                               Черкаської області

в складі : головуючого судді              Бурлаки О.В.

                 з участю секретаря с/з        ОСОБА_1

                 представника позивачів     ОСОБА_2

                 представника відповідачів  ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Канів, Черкаської області  справу за позовами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі  Черкаської області про визнання дій по недоплаті підвищення до пенсії «Дітям війни» неправомірними та зобов’язання нарахування та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 01.01.2006 р. до 31 грудня 2008 р. ,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі   ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з адміністративними позовами, в яких просять визнати неправомірною відмову відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, зобов’язати відповідача здійснити нарахування та стягнути кожному            недоплачену щомісячну соціальну допомогу за  період з 01.01.2006  р. до 31.12. 2008 р. в сумі 3891 грн.90 коп.. В обґрунтування своїх вимог позивачі  зазначили, що мають статус «дітей війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( далі – Закон № 2195 –ІV від 18.11.2004 року) і мають право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України № 2195 – ІV, позивачі зазначили, що мають право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивачі  також вказали, що дії відповідача щодо невиплати підвищення до пенсії  є протиправними та грубо порушують їх законні права.

  Ухвалою суду від 26.05.2009 року справи за вищевказаними адміністративними позовами об’єднано в одне провадження для спільного розгляду та вирішення.

Позивачі в судове засідання не з’явилися, надали до суду заяви в яких просять розглядати справу за їх відсутності з участю їх представника ОСОБА_2, посилаючись на похилий вік та стан здоров»я, позовні вимоги підтримують.

Представник позивачів - ОСОБА_2, діючий за довіреністю, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить суд визнати дії відповідача по недоплаті підвищення пенсії на 30% як дитині війни неправомірними та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачам щомісячне підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 р. до 31.12.2007 р. - 2733,30 грн. та підвищення пенсії на 20% з 01.01.2008 р. до 31.12.2008 р. - 1156,60 грн., а всього 3891,90 грн. як дітям війни.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3А . позов не визнав та пояснив, що статтею 111 ЗУ «Про Держаний бюджет України на 2007 рік»  встановлено, що в 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Разом з цим рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року положення п.12 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» яким припинено дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 цього Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України, але після цього законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання  вказаних вимог ЗУ «»Про соціальний захист дітей війни», не визначено, які органи повинні  підвищувати пенсії, за рахунок яких коштів і джерел. Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який  затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. У зв’язку з викладеним просить суд відмовити в позові зазначених осіб.    

   Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно  оцінивши докази, які мають значення для розгляду  справи і вирішення спору по суті, суд  вважає, що позов підлягає часткового задоволення.

Позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 знаходяться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області і отримують пенсію за віком, що підтверджується відповідними пенсійними посвідченнями, мають статус «Дитина війни».   На момент звернення позивачів до суду нарахування доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснювалося.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Позивачі є « Дитиною війни» в розумінні Закону України № 2195 –ІV, що не заперечується відповідачем, а відтак, на них повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України № 2195 –ІV, у тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Згідно  ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з неналежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії  для «Дітей війни»  є формою реалізації конституційного права громадян та соціального захисту, зокрема, соціального забезпечення громадян,  які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни.

Згідно ст.7 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за  рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни, створюється ситуація правової невизначеності держави стосовно джерела фінансування, з якого має виплачуватися зазначена надбавка.

Поряд з цим, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з права людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як  на причину невиконання своїх зобов’язань.

Суд вважає необхідним зазначити, що посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів і базується на соціальних та чинних на час виконання спірних правовідносин нормативно - правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Відповідно до ст.6 Закону України № 2195 –ІV( в редакції від 09.07.2007) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі № 1-29/2007 № 6- рп/2007 ( справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік» пункту 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10- рп/2008   визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік» підпункту 2 пункту 41 розділу 11, яким зупинено на 2008 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

     У Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 зазначено, що виходячи зі змісту ст.95 Конституції України -  Закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України – він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних  законів України, а також встановлюватися інше правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи  гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу прав і свобод.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8 –рп/2005 ( справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини – це умови і засоби, які  визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини – це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його можливість, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод – це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь–яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивачі є дітьми війни,  наділені державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе  публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Частиною 3 ст.46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не  нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижчі від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Враховуючи викладене, в контексті положень ст..6 Закону України № 2195 –ІV (в редакції від 09.07.2007) та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до місячної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечать вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин, надбавка, передбачена ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( в редакції від 9 липня 2007 року), підлягає виплаті у період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, та (в редакції від 22.05.2008 року) підлягає виплаті у період з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року.

Крім того, виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивачів, які стосуються доплати до пенсії за 2006 р. Відповідач зі справи протягом 2006 р. діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячної доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 р. дія ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 р. здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 р. Закону України «Про Державний бюджетна 2006 р».

Щодо позовних вимог про здійснення позивачам доплати  до пенсії за період 2007 – 2008 рр., суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

З огляду на викладене дії управління ПФУ в м. Каневі Черкаської області щодо невиплати позивачам доплат до пенсії, передбачених ст.6 Закону України № 2195 –ІV, суд вважає протиправними.

Відповідно до ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності  невиплати позивачам доплат до пенсії, передбачених ст.6 Закону України № 2195 –ІV « Про соціальний захист дітей війни».

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивачів є обґрунтованими  та підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9,69-71,94,97, ст..122,133,158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі  Черкаської області про визнання дій по недоплаті підвищення до пенсії «Дітям війни» неправомірними та зобов’язання нарахування та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 01.01.2006 р. до 31 грудня 2008 р. задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області щодо невиплати позивачам щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області здійснити щомісячну виплату ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період 2007 року, починаючи з 09.07.2007  року по 31 грудня 2007 року, та за 2008 рік, починаючи з 22.05.2008 р. до 31.12.2008 року, виключно з врахуванням раніше отриманих виплат.

В задоволенні решти вимог відмовити.

 Постанова відповідно до ч.1 ст.254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                                                                              О.В.Бурлака