Справа №: 2-2751/11

РІШЕННЯ

Іменем України

"28" листопада 2012 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Франька М.Я.

при секретарі - Куліковій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії справу за позовом Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату І- ІІІ ступенів до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, мотивуючи наступним. В період з 08.08. по 12.09.2011 року Олександрійським об’єднаним контрольно-ревізійним відділом проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів, директором якої була відповідач, за період з 01.10.2008 року по 01.09.2011 року, про що складено акт від 14.09.2011 року № 16-10/83. В ході ревізії організації фактичного контролю за збереженням продуктів харчування встановлено, що у серпні-грудні 2009 року закінчився термін використання спецій – ванільного цукру на суму 12,27 грн., лаврового листа на суму 627, 91 грн., лимонної кислоти на суму 318,36 грн., а всього на суму 958,54 грн. Причиною виникнення залишку та прострочення терміну використання продуктів (спецій) явилось їх придбання в обсягах, що перевищують потребу відповідно до норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах. Посилаючись на положення «Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей», затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 22.01.1996 року № 116 , позивач просить стягнути з відповідача у відшкодування шкоди 2206,56 грн., з яких зарахувати в бюджет школи –інтернату 958,54 грн., та в державний бюджет 1248,02 грн., а також стягнути судові витрати в сумі 171 грн. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач позов не визнала, пояснила, що вона, перебуваючи на посаді директора школи-інтернату, в межах своїх повноважень в 2008 – 2010 роках дійсно затверджувала плани закупівель продуктів харчування, які формувались за висновками тендерного комітету, яким визначався також перелік та кількість необхідних продуктів (спецій). Розрахунки для тендерного комітету надавали спеціалісти – дієтолог, головний бухгалтер та профільний бухгалтер. Комірник у разі виникнення загрози прострочення терміну зберігання спецій, повинна була доповісти про це для вирішення питання з поставщиками продуктів, які також були визначені тендерним комітетом. Вважає, що її вина в настанні вказаних наслідків відсутня, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов не підлягаючим задоволенню за наступних підстав.

Згідно статті 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Відповідно до статті 133 КЗпП України, у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть: 1) працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних, грошових чи культурних цінностей.

Відповідно до статті 134 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків; 8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; 9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Відповідно до статті 135 КЗпП України, межі матеріальної відповідальності працівників за шкоду, завдану підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір, встановлюються законодавством.

Відповідно до статті 135-3 КЗпП України, розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди. На підприємствах громадського харчування (на виробництві та в буфетах) і в комісійній торгівлі розмір шкоди, заподіяної розкраданням або недостачею продукції і товарів, визначається за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і товарів. Законодавством може бути встановлено окремий порядок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленні, заподіяної підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір. Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і межі матеріальної відповідальності.

Відповідно до статті 136 КЗпП України, покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду. Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу або за заявою прокурора.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачем не надано письмових доказів покладення на відповідача відповідальності за дотримання строків зберігання спецій в коморі школи - інтернату та її вини в заподіянні шкоди, про стягнення якої заявлено позов, через порушення цих строків, не надано також підтвердження про наявність письмового договору про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей. Доводи відповідача про існуючий порядок планування постачання продуктів харчування у навчальний заклад та відповідальних осіб не спростовано. Враховуючи, що позивачем не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, позов задоволенню не підлягає. Судові витрати, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, належить віднести на рахунок позивача.

На підставі ст. 1166 ЦК України, ст. 134 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60-61, 79, 84, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В позові Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату І - ІІІ ступенів до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий                                                              М.Я. Франько