№ 2-64

                                                                                                                         2009 рік.

                                 Р І Ш Е Н Н Я

                      І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

30 квітня 2009 року.                                                               Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі :

головуючого-судді                                                                  Богдана С.І.

при секретарі                                                                           Яценко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу квартири від 20.03.2007 року та 28.03.2007 року недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на частку в спільному майні подружжя, зобов'язання виконання робіт по переплануванню та переобладнанню, поділу та об”єднання частин квартири, встановлення порядку користування квартирою, скасування рішення виконкому Чернівецької міської ради № 735/16 від 27.09.2005 року, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру за ОСОБА_2 від 03.10.2005 року та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,

                                                     В С Т А Н О В И В :

           Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на частку в спільному майні подружжя, зобов'язання виконання робіт по переплануванню та переобладнанню, поділу та об”єднання частин квартири, встановлення порядку користування квартирою, скасування рішення виконкому Чернівецької міської ради № 735/16 від 27.09.2005 року, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру за ОСОБА_2 від 03.10.2005 року.

            В позові посилається на те, що з 12.10.1996 року по 28.05.2004 року перебувала з відповідачем ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі.

           В шлюбі 27 березня 2002 року вони разом придбали квартиру АДРЕСА_1. 27 листопада 2002 вони разом купили квартиру НОМЕР_1 в цьому ж будинку, а 04 червня 2003 року по договору дарування ОСОБА_2 набув право власності на квартиру НОМЕР_2 в цьому ж будинку. Після цього всі три квартири були об”єднані в одну під НОМЕР_1.

           20.03.2007 року ОСОБА_2 продав квартиру НОМЕР_1 ОСОБА_3, яка 28.03.2007 року продала цю квартиру ОСОБА_4.

           Позивачка ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_2 розпорядився майном, яке їм належало всупереч її волі, оскільки вона має право на 40/100 частин спірної квартири, яка є об'єктом спільного майна подружжя.

          Вважала, що слід визнати договори купівлі-продажу квартири від 20.03.2007 року та від 28.03.2007 року недійсними, зобов'язати ОСОБА_4 передати квартиру їй та ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на 40\100 частин квартири.

          В ході судового засіданні позивачка ОСОБА_1 звернулася з додатковою позовною заявою про встановлення порядку користування квартирою та припинення права спільної сумісної власності в якій зазначила, що згідно висновку судово будівельної експертизи яка мається в справі, квартира АДРЕСА_2 являється цілісним неподільним майном, поділити яке в натурі на частки 40/100 та 60/100 із влаштуванням відокремлених входів та наданням кожній стороні окремих ізольованих жилих приміщень, або переобладнанням їх в такі квартири з дотриманням відповідних норм не надається можливим.

          Разом з тим відповідно до ст.. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Такої згоди вона не давала і не дає, частку в спірній квартирі у розмірі 40/100 визнати незначною аж ніяк не можна. Кожний із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У зв'язку з цим встановлення між нею та ОСОБА_2 порядку користування квартирою з наданням сторонам відособлених приміщень є можливим і це підтверджується висновком спеціаліста-будівельника архітектора ОСОБА_5. Згідно з цим висновком можливе переобладнання спірної квартири у дві окремі квартири у двох варіантах згідно з планами і відповідає ДБН, а також вимогам екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних та інших діючих норм і правил і з забезпеченням інсоляції жилих приміщень, безпечної для життя і здоров”я людей експлуатації будівлі.

         У відповідності з варіантом 2 висновку спеціаліста - будівельника є можливим переобладнання спірної квартири у дві окремі квартири у співвідношенні загальної площі 40 % та 60 %і для цього необхідно виконати переобладнання, частину приміщень квартири залишити в загальному користуванні, а також частину підвальних приміщень слід залишити в загальному користуванні.

         Також позивачка звернулася з додатковою позовною заявою про скасування рішення виконкому Чернівецької міської ради від 27.09.2005 року № 735/16 та визнання недійсним свідоцтва про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 від 03.10.2005 року мотивуючи тим, що частина квартири становить її та ОСОБА_2 спільну сумісну власність, свідоцтво порушує її право на це майно.

          В ході судового засіданні ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою про поділ спільного майна подружжя.

          В позові зазначає, що в провадженні суду мається позов ОСОБА_1 до нього та ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на частку у спільному майні.

          Власником кв. АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 і договір купівлі-продажу посвідчений нотаріально. На теперішній час фактично відсутні індивідуально визначені об'єкти нерухомого майна із відповідними кількісними та якісними характеристиками, які придбавались ним та відповідачкою в шлюбі і на поділі яких позивачка за первісним позовом наполягає. Висновком судово-будівельної експертизи доводиться неможливість поділу існуючої квартири та встановлюється її дійсна ринково вартість в розмірі 779866 гривень.

         Угоди щодо спільного використання спірної квартири між ними не досягнуто і це є підставою постійних сварок та неприязне них стосунків, які склалися між ним та відповідачкою. Внаслідок довготривалих неприязнених стосунків, що склалися між ним та ОСОБА_1 спільне використання квартири АДРЕСА_2 є неможливим. Також неможливим на теперішній час є також роздільне користування квартирою та виділення в натурі частки з спільного майна кожному співвласникові, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи.

         На підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 16.09.1999 року ОСОБА_1 є власницею 13/100 частин квартири АДРЕСА_3, її постійне місце проживання зареєстроване в кв. АДРЕСА_4. Таким чином припинення права на частку у спільному майні ОСОБА_1 не завдасть їй шкоди, оскільки вона має у власності інше житло та має право на користування іншим житловим приміщенням по місцю свого постійного проживання.

             Тому позивач просив поділити спільне майно подружжя між ним та відповідачкою ОСОБА_1 і виділити йому в натурі квартиру АДРЕСА_2 і стягнути з нього в користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості її частки в квартирі в сумі 319946 гривень 40 копійок.

             В судовому засіданні позивачка за зустрічним позовом свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, позовних вимог ОСОБА_2 не визнала і дала свої пояснення.

            Представники відповідачів за первісним позовом позовних вимог не визнали, представник позивача за зустрічним позовом позовні вимоги підтримав і дали свої пояснення.

            Заслухавши сторін, дослідивши письмові докази суд вважає, що в позові ОСОБА_1 слід відмовити, а позов ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя слід задовольнити.

            Судом встановлено, що сторони дійсно перебували у шлюбі з 12.10.1996 року по 28.05.2004 року. Під час шлюбу сторони придбали 27.03.2002 року квартиру АДРЕСА_1, потім 27.11.2002 року придбали кв. НОМЕР_1 в цьому ж будинку, а 04.06.2003 року ОСОБА_2 за договором дарування набув право власності на кв. НОМЕР_2 в цьому ж будинку. Всі квартири були об”єднані в одну квартиру НОМЕР_1 і таким чином у власності подружжя знаходилася квартира АДРЕСА_2. Незважаючи на те, що кв. №  4 була придбана ОСОБА_2 в порядку дарування, але він за своєю ініціативою віддав дану квартиру у власність подружжя, то суд вважає, що всі квартири, які були придбані сторонами до розірвання шлюбу є їх спільною власністю подружжя.

           Як вбачається з висновку будівельно-технічної експертизи № 1868 від 30.10.2007 року вартість квартири АДРЕСА_2 становить 779866 гривень і таким чином саме на цю суму було придбано майна сторонами. Згідно висновку цієї експертизи через відсутність технічної можливості провести поділ квартири АДРЕСА_2 м. Чернівці експерту не надається можливим навести варіанти такого поділу. Оскільки будівельно-технічна експертиза була призначена судом, експерти попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384,385 КК України, суд бере до уваги саме цю оцінку квартири яка надана експертом. Ніхто із сторін не оспорив цей висновок і не просив призначити іншу будівельну експертизу .

           Судом встановлено, що кв. АДРЕСА_2 є цілісним неподільним майном, поділити його в натурі на частки належні сторонам як співвласникам із влаштуванням відокремлених входів та наданням кожній стороні окремих ізольованих житлових приміщень, або переобладнання їх в такі квартири з дотриманням відповідних норм є неможливим.

           Оскільки розділити майно подружжя порівну як це передбачає Сімейний кодекс України ( 70 СК України ) не представляється можливим, то одній стороні слід виділити квартиру в натурі, а іншій стороні грошову компенсацію. При цьому суд враховує те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися неприязні стосунки, домовленості між ними про порядок користування квартирою немає і ОСОБА_2 цього не бажає, а тому суд вважає, що проживати разом в одній квартирі вони не зможуть.

           Судом встановлено, що фактично квартирою на теперішній час користується ОСОБА_2, йому видано свідоцтво про право власності на квартиру і дане свідоцтво було видане на підставі рішення виконкому Чернівецької міської ради № 735/16 від 27.09.2005 року. Дані документи є правовстановлюючими і підстав визнавати їх недійсними чи скасувати немає, вони видані на підставі діючого законодавства.

           ОСОБА_1 забезпечена житлом і має де проживати, а також фактично користується житлом де вона зареєстрована, а тому виділ їй грошової компенсації належної їй частини квартири не завдасть для неї істотної шкоди. На депозитний рахунок  суду внесена грошова компенсація належна ОСОБА_1.

           Що стосується вимог позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними, то суд вважає, що як власник ОСОБА_2 фактично мав право продати квартиру, оскільки через два роки після розірвання шлюбу він тільки розпорядився квартирою і ОСОБА_1 не мала проти цього ніяких заперечень на протязі цього часу. Після продажі квартири, її купила ОСОБА_4, яка є добросовісним набувачем. Оскільки майно вибуло з власності ОСОБА_2 на правових підставах і стало власністю добросовісного набувача, але воно було спільною власністю подружжя, то це майно підлягає поділу зі стягненням з ОСОБА_2 грошової компенсації в користь ОСОБА_1

           Також суд не може прийняти до уваги вимоги позивачки за первісним позовом про те, що вартість квартири АДРЕСА_2 згідно висновку оцінювачів ДАК „ Національна мережа аукціонних центрів ” філії

„ Чернівецький аукціонний центр ” становить 2393290 гривень, оскільки такий висновок не зроблений експертом, який має ліцензію на проведення судових експертиз, які суд може прийняти як доказ по справі, оцінювачі не були попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384,385 КК України, представник ОСОБА_2 не визнав даної оцінки.

             На підставі викладеного та ст.ст. 60,62,63,68,69,70 СК України, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року „ Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності ” , ст.ст. 10,60,209,213,215,218 ЦПК України, суд -

                                                                В И Р І Ш И В :

             В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу квартири від 20.03.2007 року та 28.03.2007 року недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на частку в спільному майні подружжя, зобов”язнання виконання робіт по переплануванню, переобладнанню, поділу та об”єднання частин квартир, встановлення порядку користування квартирою, скасування рішення виконкому Чернівецької міської ради № 735/16 від 27.09.2005 року, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру за ОСОБА_2 від 03.10.2005 року відмовити.

          Позов ОСОБА_2 задовольнити.

           Розділити спільне майно подружжя між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і виділити у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 в м. Чернівці вартістю 779866 гривень.

           Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 грошову компенсацію її частки майна подружжя в сумі 389933 гривні.

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

            Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

                                      Суддя                                                      Богдан С.І.