УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 р.Справа № 537/3100/15-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старосуда М.І.

Суддів: Лях О.П. , Яковенка М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 19.10.2015р. по справі № 537/3100/15-а

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2

до управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області

про визнання протиправними рішень та спонукання до вчинення дій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області, в якому просили визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області №263 та № 262 від 17.06.2015 року щодо відмови їм у поновленні виплати пенсії за віком та зобов'язати відповідача поновити їм виплату пенсії за віком з 08.06.2012 року.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 19.10.2015 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, оскільки особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії, повинна пред'явити паспорт та надати оригінали необхідних документів, між Україною та державою Ізраїль відсутня державна угода у сфері пенсійного забезпечення і, окрім того, громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, а тому колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що громадяни України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до липня 2005 року були зареєстровані в м. Кременчуці і виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю. На даний час перебувають на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль, що підтверджується копіями паспортів для виїзду за кордон. Позивачі є пенсіонерами та отримували пенсію в м. Кременчуці, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення ОСОБА_1 та копією довідки ОСОБА_2 про отримання пенсії.

8 червня 2015 року представник позивачів за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_3 звернувся до УПФ України в м. Кременчуці із заявами встановленого зразка про поновлення виплати пенсій ОСОБА_1, ОСОБА_2 за віком в розмірах відповідно до вимог чинного законодавства. До заяв представником позивачів були додані документи, а саме: копії нотаріально посвідченої довіреності, копії паспортів позивачів, копії пенсійного посвідчення та довідки замість пенсійного посвідчення, копії паспорта представника.

Відповідач розглянув вказані заяви та 17.06.2015 року прийняв рішення за № 262 та №263, відповідно до яких позивачам відмовлено у поновленні виплати пенсії за віком у зв'язку з тим, що документи не засвідчені у визначеному законодавством порядку та у зв'язку з відсутністю укладеної угоди між урядом України та урядом держави Ізраїль.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачі, як громадяни України, проживаючи в Ізраїлі, мають такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХП, громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.

Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

Порядок переведення пенсій, призначених внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, в інші країни визначається Кабінетом Міністрів України.

З 1 квітня 2004 року набув чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Закон), відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 вказаного закону, виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Міжнародних договорів між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалося.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року по справі № 1-32/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на зазначене, положення пункту 2 частини 1 статті 49 та другого речення статті 51 Закону втрачають чинність з 07 жовтня 2009 року, тобто від дати прийняття рішення Конституційним Судом України № 25-рп/2009.

Відповідно до частини 2 статті 49 Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Крім того, в ст. 2 Закону України "Про громадянство України" зазначені основні принципи законодавства України про громадянство, так ч. 7 ст.2 передбачає збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

Згідно з ст.ст. 7, 20, 28 Закону України "Про громадянство" проживання або тимчасове перебування громадянина України за межами держави не припиняє його українського громадянства. Останнє втрачається, якщо громадянин добровільно набув громадянство іншої держави, однак його належність до іноземного громадянства не визнається до прийняття рішення про втрату громадянства України, що входить до компетенції Президента України.

Доводи апеляційної скарги про відсутність державної угоди між Україною та державою Ізраїль у сфері пенсійного забезпечення, як на підставу відмови в задоволенні позову про поновлення виплати пенсій, колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на таке.

Як вбачається з резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року по справі № 1-32/2009, суд вбачає дискримінаційною ситуацію, при якій отримання законно заробленої пенсії ставиться в залежність від укладення Україною міжнародного договору про виплату пенсій.

На даний час порядок призначення, перерахунку та виплати пенсії, визначений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (далі по тексту - Порядок).

В ч. 2 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до пункту 15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.

Таким чином, поновлення пенсії здійснюється за матеріалами, що є в пенсійній справі, із урахуванням додатково наданих документів.

Відповідно до положень ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивачем право на звернення до відповідача, з урахуванням віддаленості його місця проживання, реалізовано через представника, що унеможливлює виконання п.п. 16, 29 Порядку в частині надання оригіналу документа, що ідентифікує особу, її місце проживання, проте, не може виключати реалізацію наданого позивачу права на отримання пенсії.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність у позивачів права на поновлення і виплату пенсій.

Таким чином, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Крюківського районного суду м. Кременчука від 19.10.2015р. по справі № 537/3100/15-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Вирішуючи питання щодо судового збору, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір", управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області не звільнене від сплати судового збору, в тому числі при поданні апеляційної скарги, а тому зобов'язане було при такому зверненні сплатити судовий збір.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст. 88 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді апеляційної інстанції від 12.11.2015 року, апеляційна скарга відповідача була залишена без руху у зв'язку з не сплатою судового збору у розмірі 80 грн. 39 коп. з наданням строку для усунення недоліків. На підставі звернення апелянта із клопотанням про відстрочення сплати судового збору управлінню Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду до моменту прийняття судового рішення.

Враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь апелянта, суб'єкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору у розмірі 80 грн. 39 коп. до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 19.10.2015р. по справі № 537/3100/15-а залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області судовий збір у розмірі 80 (вісімдесят) гривень 39 (тридцять дев'ять) копійок до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173 .

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Старосуд М.І.

Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Яковенко М.М.