Міжгірський районний суд Закарпатської області

смт. Міжгір`я, вул. Шевченка, 99, 90000, (03146) 2-11-56

Справа № 2-2017/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.09.2010 р. смт. Міжгір'я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого судді Гайдур А.Ю.,

при секретарі Царь О.В.,

розглянувши в судовому засіданні в смт. Міжгір'ї справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі про нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як „Дитині війни” за період з січня 2009 року по серпень 2010 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся у суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі про стягнення суми як „Дитині війни” з січня 2009 року по серпень 2010 року.

Свої вимоги позивач обгрунтовуює тим, що народився у період з 1927-1945 р.р. і відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року за № 2195 – IV (надалі Закон України № 2195-ІV) належить до соціальної категорії «Дитина війни». Відповідно до п. 2.1. Постанови управління Пенсійного фонду України „Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про управління ПФУ в районах, містах і районах у містах” від 30.04.2002 р. № 8-2, основним завданням органів Пенсійного фонду України є забезпечення своєчасного і у повному обсязі фінансування і виплати пенсій та інших виплат, які згідно законодавства здійснюються за рахунок коштів фонду та інших джерел визначених законодавством. Всупереч положення ст. 22 Конституції України, якщо передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до діючих законів не допускається зауваження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, пунктом 17 ст. 77 та ст. 110 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік” від 10.12.2006 року, дію ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року було зупинено на 2006 та 2007 роки. У рішенні від 14.12.2000 року № 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень КСУ) Конституційний Суд України зазначив, що „рішення КСУ мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов”язок виконання рішення КСУ є вимогою Конституції України (частина 2 ст. 150)”. Позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити йому невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу з січня 2009 року по серпень 2010 року.

Позивач на розгляд справи не з”явився, подав суду заяву про розгляд справи без його участі у зв”язку з його похилим віком та станом здоров”я.

Представник відповідача надав суду письмову заяву, у якій зазначив, щоб розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги позивачів заперечує повністю.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позова підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України № 2195-ІV.

Відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-ІV вони мають право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно п. 2 ст. 6 Закону України „Про статус гірських населених пунктів в Україні” від 15 лютого 1995 року № 56/95 розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів допомоги громаянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків. Як вбачається з матеріалів справи, позивачі мають відповідні посвідчення, які підтверджують те, що вони проживають у населених пунктах, яким надано статус гірських, а тому вони мають право на отримання 20 відсотків надбавки до вищевказаної державної соціальної допомоги.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема статті 71 пункту 12 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік». Відповідно до статті 152 частини 2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Ріщення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 зворотної дії в часі не має, а відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», яким у 2006 році зупинялася дія статті 6 Закону України № 2195-ІV Конституційним Судом України не приймалося, а тому задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Відповідно до ст. 3 ч.2 Закону України № 2195-ІV, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої нобхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 28 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ст. 28 ч. 3 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне песійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме статті 28 частину 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дитині війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України № 2195-ІV, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме мінімальну пенсію за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ст. 28 ч.3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що саме управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі є належним відповідачем по дані справі.

Відповідно до ст. 46 ч.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. З вищенаведеного вбачається, що позов позивача грунтуються на законних підставах і підлягає до задоволення.

Судові витрати у виді витрат на ІТЗ розгляду справи в сумі 37 грн., які було сплачено позивачем при подачі позову, слід стягнути з відповідача у користь позивача на підставі ч.1 ст. 88 ЦПК України. Судові витрати у виді держмита в розмірі 8,50 грн. не підлягають стягненню з відповідача, оскільки останній звільнений від сплати такого згідно п.34 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито».

Керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, та згідно ст. 6 Закону України „Про статус гірських населених пунктів в Україні” (включно з 20 відсотками гірських), за період з 01січня по 31 грудня 2009 року, та з 01 січня по 31 серпня 2010 року включно, яка обчислюється відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” з врахуванням виплачених сум.

Судові витрати у виді витрат на ІТЗ розгляду справи в сумі 37 (тридцять сім) грн. стягнути з УПФУ в Міжгірському районі в користь ОСОБА_1.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в апеляційний суд Закарпатської області через райсуд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили згідно з ст. 223 ЦПК України.

Суддя Міжгірського райсуду: А.Ю.Гайдур