УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-20023/11
Справа № 22а-20023/11 Головуючий в суді першої
Категорія № 10.3.2 (4) інстанції – ОСОБА_1
Доповідач – Савіна Г.О.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2011 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради м. Кривого Рогу на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради м. Кривого Рогу про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради м. Кривого Рогу про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, у зв'язку з чим перебуває на обліку в ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради м. Кривого Рогу, а тому відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII йому передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Крім того, він є інвалідом 2 групи і має право на пільги , встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, тому відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на виплату щорічної одноразової допомоги до 5 травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Відповідачем вищезазначені допомоги сплачувалися не в повному обсязі,тому, уточнивши позовні вимоги просив суд, поновити йому строк для звернення до суду; визнати протиправними дії та бездіяльність ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради м. Кривого Рогу щодо не нарахування та невиплати, неповного нарахування та неповної виплати щорічної допомоги на оздоровлення та щорічної допомоги до 5 травня за період 2005-2009 роки; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити недоплачені кошти щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 7918,30 грн. та в подальшому проводити нарахування та виплати цього виду допомоги згідно вимог діючого в Україні законодавства; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити недоплачені кошти щорічної допомоги до 5 травня, передбаченої ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» у розмірі 14758,00 грн. та в подальшому проводити нарахування та виплати цього виду допомоги згідно вимог діючого в Україні законодавства; стягнути з ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради м. Кривого Рогу 9012,05 грн., як компенсацію втрати частини доходів внаслідок інфляційних процесів через невиплату частини щорічної допомоги до 5 травня та щорічної допомоги на оздоровлення.
Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково, поновлено йому строк для звернення до суду, визнано протиправними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради м. Кривого Рогу щодо не нарахування та невиплати, неповного нарахування та неповної виплати ОСОБА_3 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п’яті мінімальних заробітних плат та щорічної допомоги до 5 травня відповідно та ст. 13 п.5 Закону Україні «Про статус ветеранів війні та гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій по віку за період 2005-2009 роки та зобов’язано відповідача призначити, донарахувати і виплатити позивачу зазначену допомогу. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради м. Кривого Рогу ставить питання про скасування постанови суду та залишити адміністративний позов без розгляду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд дійшов невірного висновку про те, що розмір пенсії позивачу необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», не врахував, що щорічна допомога на оздоровлення та щорічна допомога до 5 травня виплачувались позивачеві своєчасно та відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, вважає, що належним відповідачем у справі є Міністерство праці та соціальної політики України, яке є головним розпорядником коштів державного бюджет.
В своїх запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу відхилити, оскільки вважає її необґрунтованою.
Постанова суду в частині відмови у задоволенні вимог щодо зобов’язання стягнути з відповідача на користь позивача недоплачених сум за 2005-2009 роки: 11 472,00 грн. – щорічної допомоги на оздоровлення; 12 264,00 грн. – щорічної допомоги до 5 травня, компенсації втрати частини доходів та зобов’язання в подальшому проводити нарахування та виплату державних допомог у відповідності до чинного законодавства сторонами не оскаржено.
Не оскаржується відповідачем постанова суду в частині визнання пропущення строку звернення до суду з позовом позивачем з поважних причин та поновлення цього строку за заявою позивач.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом другої групи.
З 1993 року позивач перебуває на обліку в ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради та має право на пільги передбачені ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат та відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та їх соціального захисту» в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо неповного нарахування та виплати позивачу щорічної одноразової допомоги на оздоровлення та щорічної допомоги до 5 травня та зобов’язавши відповідача донарахувати і виплатити державну допомогу згідно приписів ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», п.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» за період 2005-2009 роки, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної дії відповідача відносно невиконання вказаних приписів законів за період 2005-2008 року.
Однак колегія суддів не може погодитись с даним висновком суду з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування на 2005-2009 роки відповідачем норм законодавства, які регулюють порядок та розміри виплат щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та щорічної одноразової допомоги до 5 травня позивачу, як особі прирівняній до інвалідів Великої Вітчизняної війни 2-ї групи.
Згідно з ч.4 ст.48 ЗУ «Про статус соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (редакція від 06.06.1996 р., набрала чинності 20.06.1996 р.) щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам 1 і 2-ї групи у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Частиною 3 ст.48 Закону встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент її виплати.
Верховною Радою України дія ст. 48 Закону протягом 2002-2005 років не призупинялась. Виплата щорічної допомоги на оздоровлення відповідачем проводилась на підставі п.п.«є» ст.1 постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розмір такої допомоги інвалідам 1 і 2-ї групи становив 2 670 тис. крб. (26,7 грн.).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» п.п.«є» ст.1 постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836 втратив чинність. Громадянам, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи, встановлено розмір щорічної допомоги на оздоровлення для інвалідів 1 та 2-ї групи в сумі 120,00 грн..
Як убачається із довідки позивачу відповідачем 24.03.2005 року було вірно виплачено за 2005 рік щорічну правову допомогу на оздоровлення в сумі 26 грн. 70 коп. відповідно до п.п.«є» п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836, який діяв на момент виплати відповідачем позивачу щорічної одноразової допомоги на оздоровлення .
Згідно з п.37 ст.77 ЗУ «Про державний бюджет на 2006 рік» дію абзацу 2, 3, 4, 5, 6 та 7 ч.4 ст.48 вищевказаного закону на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено.
В цей період застосовувалась постанова КМУ від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої відповідач позивачу, як інваліду 2-ї групи, вірно 21.03.2006 року виплатив за 2006 рік грошову допомогу на оздоровлення в сумі 120,00 грн.
Відповідно до п. 30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 48 вищевказаного Закону була зупинена.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачене п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнане неконституційним.
Відповідно до п.п.11, п.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була викладена в наступній редакції: «одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України»
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 п.п. 11 п.28 Закону України «Про державний бюджет України на
2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був
визнаний неконституційним.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими визначено що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою - ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За період з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими визначено що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою - ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року встановлено, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам 2-ї групи складає 120,00 грн.
Позивач отримав допомогу на оздоровлення за 2007 рік - 16 лютого 2007 року, у розмірі 120,00 грн., за 2008 рік - 29.01.2008 року у розмірі 120.00 грн., тобто в період застосування до спірних правовідносин приписів Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», та Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року.
Задовольняючи позовні вимоги за 2009 рік, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної дії відповідача, відповідно невиконання ним у 2009 році приписів ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснювати перерахунок у відповідності до вищевказаного закону та виплатити відповідну суму на його користь.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду з наступних підстав. Ст. 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Кабінетом Міністрів України у 2009 році на виконання ст. 71 цього Закону не приймалися рішення.
Отже позовні вимоги за 2009 рік підлягають задоволенню, оскільки згідно довідки відповідача виплачено за 2009 рік позивачу щорічну одноразову грошову допомогу на оздоровлення в сумі 120,00 грн., тобто у розмірі меншому, ніж визначено ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з огляду на вказане є безпідставними доводи відповідача, щодо правомірності їх дій стосовно нарахування та виплати цієї допомоги на підставі п.1 постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 р., оскільки цей нормативний акт суперечить ст..48 ЗУ, яка має пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.
Статтями 12-16 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції від 04.07.2002 року, яка набрала чинності з 31.07.2002 року) встановлено розміри виплати щорічної одноразової грошової допомоги ветеранам війни до 5 травня:
- учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них – 5 мінімальних пенсій за віком;
- інвалідам війни 1 групи – 10 мінімальних пенсій за віком;
- 2-ї групи – 8 мінімальних пенсій за віком;
- 3-ї групи – 7 мінімальних пенсій за віком.
Законами про Державний бюджет України протягом 2004-2008 років до зазначених актів вносилися зміни, якими зупинялася дія окремих норм щодо цих виплат та встановлювалися інші, менші від визначених указаними законами, розміри, зокрема ст. 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік», ст. 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» п.13 ст.71 розділ ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Ст. 34 ЗУ «Про державний бюджет України на 2005 рік» встановлено, що у 2005 році виплати зазначеної щорічної одноразової допомоги здійснюються інвалідам ІІ групи в сумі 330,00 грн.
Згідно із законом України «Про державний бюджет України на 200 рік» дію зазначених норм у частині визначення розміру виплат у частині щорічної одноразової допомоги ветеранам війни зупинено на 2006 рік. Ст. 30 цього закону встановлено, що у 2006 році, виплата щорічної одноразової допомоги відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснюється інвалідам війни ІІ групи в сумі 330,00 грн.
Як убачається із довідки відповідачем позивачу, як особі, прирівняної до інвалідів ВВВ ІІ групи було виплачено щорічну одноразову грошову допомогу 08.04.2005 року в сумі 330 грн., 06.04.2006 року – 330 грн., відповідно до статей 34,30 ЗУ про Державні бюджети України відповідно на 2005, 2006 роки.
Виходячи з пріоритетності закону, який прийнятий пізніше у часі, підлягають застосуванню норми ст. 34 ЗУ «Про державний бюджет України на 2005 рік», ст.. 30 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік»
Згідно із ст. 3 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію норм законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо розміру виплат щорічної одноразової допомоги зупинено на 2007 рік. Ст. 29 цього закону установлені нові розміри виплат такої допомоги, зокрема інвалідам ІІ групи у розмірі 360,00 грн.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення ст. 29 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнано таким, що не відповідає конституції України (є неконституційним)
Згідно довідки за 2007 рік позивачу було виплачено 360 грн., щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня 14 квітня 2007 року. Виходячи з цього в період з 01.01.2007 року до 08.07.2007 року був чинним та підлягав виконанню п.29 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яким визначено, що розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується особам, на яких поширюється дія цього закону, щорічно до 5 травня, визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, установлених законом про державний бюджет України.
Розміри виплати одноразової грошової допомоги до 5 травня 2008 року встановлено постановою КМУ від 12.03.2008 року №183 «Про розміри разової грошової допомоги», що виплачується у 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 1-рп/2008 зміни, внесені до цих законів визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Згідно довідки відповідачем за 2008 рік виплачено позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 07 квітня 2008 року в сумі 400 грн.
Виходячи з цього відповідно в період з 21.01.2008 року до 21.05.2008 року Закон України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був чинним та підлягав застосуванню.
Що стосується виплат щорічної одноразової допомоги до 5 травня за 2009 рік, то ЗУ «Про державний бюджет на 2009 рік» обмежень цих виплат встановлених ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не встановлювалось. Оскільки виплати вказаної допомоги визначаються відповідно до розмірів мінімальної пенсії за віком, то положення ст.71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік», яке надає право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами на правовідносини щодо виплати щорічної одноразової грошової допомоги, передбаченої ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не розповсюджується, а тому постанова КМУ від 18.03.2009 року №211 «Про розміри одноразової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році» відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в даному випадку не підлягає застосуванню, тому суд обґрунтовано задовольнив ці позовні вимоги за 2009 рік.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зобов’язання відповідача до нарахування та виплати позивачу недонараховану ним щорічну компенсацію на оздоровлення та щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2005 – 2008 роки, тому постанова в частині визнання протиправними дій відповідача щодо недонарахування та недоплати позивачу щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення та до 5 травня за 2005-2008 роки у розмірах передбаченими ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 12-16 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови, відповідно до. П.4 ст.198 КАСУ, про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Постанова в частині задоволення цих позовних вимог за 2009 рік підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради м. Кривого Рогу задовольнити частково.
Постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 листопада 2009 в частині визнання протиправними дій управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради м. Кривого Рогу стосовно недонарахування та недоплати ОСОБА_3 щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2005-2008 роки у розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стосовно недонарахування та недоплати щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» за цей період і зобов’язання ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради здійснити перерахунок та провести виплату щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат та щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за період 2005-2008 року скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Постанову в частині задоволення цих позовних вимог за 2009 рік залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
ОСОБА_4